ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2005 Справа N 5/153-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дерепа В.І.
суддів: Грека Б.М. –(доповідача у справі)
Стратієнко Л.В.
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну Закритого акціонерного товариства
скаргу “Перший Сумський племінний конезавод”
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 05.10.05
у справі № 5/153-05
господарського суду Сумської області
за позовом Управління майном Сумської обласної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Перший Сумський племінний конезавод”
Про розірвання договору оренди та стягнення суми
за участю представників від:
позивача Мусієнко О.Д. (дов. від 23.11.05)
відповідача Мостовенко С.М. (дов. від 22.10.05)
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з
позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про розірвання
договору оренди від 01.07.02 № 88, укладеного з Товариством з
обмеженою відповідальністю “Перший Сумський племінний конезавод”
та про стягнення з останнього 283,92 грн. заборгованості по
орендній платі, 79,63 грн. пені за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань, 26,40 грн. інфляційних збитків, 4,46 грн.
річних.
Рішенням господарського суду Сумської області від 29.07.05
(суддя Гудим В.Д.), залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 05.10.05 (колегія суддів у
складі: головуючого-судді Бондаренко В.П. , суддів: Лакіза В.В.,
Токар М.В.), позовні вимоги задоволено частково. Розірвано
договір № 88 від 01.07.02 оренди цілісного майнового комплексу
–кінноспортивної бази “Колос”, розташованого за адресою:
м. Суми, сел. Веретинівка, 27; з відповідача на користь позивача
стягнуто 283,92 грн. заборгованості по орендній платі, 79,63
грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 26,40
грн. інфляційних збитків, 4,46 грн. річних; в іншій частині
позову провадження у справі припинено.
В частині задоволення позову судові акти мотивовані невчасним
внесенням орендної плати та використанням приміщення, без
укладення договору страхування вищеназваного майна.
Не погоджуючись з судовими актами по справі, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення й постанову у справі
та припинити провадження у справі. В обґрунтування касаційної
скарги заявник посилається на те, що заборгованість по орендній
платі фактично погашена, а нерухоме майно застраховано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що між сторонами був укладений договір
оренди комунального майна № 88 від 01.07.02. Відповідно до
п.п. 3.3., 5.2., 5.5 договору, відповідач зобов'язувався
щомісяця, до 20 числа поточного місяця, перераховувати орендну
плату та протягом місяця після укладення договору забезпечити
страхування майна на користь орендодавця на суму, не меншу за
його балансову вартість. Пунктом 9.3. передбачено стягнення пені
за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Орендна плата за
перший місяць оренди, липень 2002 р., склала 285 грн., за кожний
наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати
за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць
(п. 3.2.).
Крім того, відповідно до п.п. 5.5., 8.2 договору оренди, ч. 2
ст. 771, ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено право орендодавця виступати з ініціативою про
розірвання договору в разі незабезпечення орендарем страхування
орендованого майна протягом одного місяця з моменту укладення
договору чи несплати орендарем орендної плати протягом трьох
місяців поспіль.
Договір страхування комерційного ризику, пов’язаного з орендою
майна, № 25 був укладений відповідачем 24.01.03, тобто, в
порушення умов договору оренди, через 7 місяців після укладення
договору оренди. Вказаний договір страхування укладений строком
на один рік з 29.01.03 по 28.01.04. З 28.01.04 і до моменту
подання позову орендар працював на незастрахованому майні, не
зважаючи на те, що позивач неодноразово, відповідними листами
(а.с. 17-18, 20-22) звертався до відповідача з вимогою про
страхування орендованого майна.
Крім того, на час звернення позивача з позовом мав місце факт
порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати
орендної плати в листопаді-грудні 2004 р., січні 2005 р. Також,
відповідачем не був виконаний п. 5.5 договору щодо страхування
орендованого майна на користь орендодавця.
З наведених обставин суди зробили висновки, які підтримує також
колегія суддів Вищого господарського суду України, що орендарем
неналежно виконувалися договірні умови, а відтак, договір
підлягає розірванню.
Доводи скаржника про те, що після порушення провадження по
справі відповідачем були усунені вказані порушення, а саме,
сплачена заборгованість по орендній платі та укладений новий
договір страхування орендованого майна, не приймаються до уваги
господарським судом касаційної інстанції та не можуть бути
підставою для скасування судових актів у справі з огляду на
наступне.
За змістом статті 782 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
наймодавець має право відмовитися від договору найму та вимагати
повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування
річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця
від договору найму, договір вважається розірваним з моменту
одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від
договору. Разом тим, слід мати на увазі, що цією статтею
встановлюється позасудовий порядок розірвання договору оренди в
разі несплати орендарем орендної плати протягом трьох місяців.
Норми цього порядку не можуть застосовуватися в якості
обов'язкових умов для розірвання договору в судовому порядку.
Статтею 783 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено
перелік підстав для розірвання договору найму, але застосовуючи
цю статтю в комплексі зі статтею 782 та статтею 651 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, слід дійти висновку, що даний
перелік не вичерпним.
За загальним правилом, встановленим статтею 651 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, договір може бути змінено, або
розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі
істотного порушення договору другою стороною, та інших випадках,
встановлених договором, або законом. Отже, наймодавець має право
вимагати розірвання договору найму (оренди) у будь-якому випадку
істотного порушення наймачем договору. До істотних порушень
договору найму (оренди) можна віднести, зокрема, порушення
строку внесення плати за користування річчю наймачем, та
неналежне виконання обов'язків щодо страхування майна.
Таким чином, судами були прийняті законні й обґрунтовані рішення
та постанова у справі, а відтак, Вищий господарський суд України
підстав для їх скасування не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Перший
Сумський племінний конезавод” від 17.10.05 залишити без
задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 05.10.05 у справі № 5/153-05 залишити без змін.