ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2005 Справа N 3/239
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.
розглянула
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Мега” (далі Товариство)
на постанову Київського апеляційного господарського
суду
від 02.06.05
у справі № 3/239
господарського суду міста Києва
за позовом Київського природоохоронного прокурора
(далі Прокурор)
в інтересах держави в Київської міської ради
особі (далі Рада)
до Товариства
Про зобов’язання звільнення земельної ділянки
В засіданнях взяли участь представники
- позивача: у судовому засіданні 08.09.05 та 01.12.05 не
- з’явилися;
- відповідачів:Закревська Л.В. (за дов. б/н від 31.01.05)
- у судовому засіданні 08.09.05 з’явилася,
- у судове засіданні 01.12.05 не з’явилася.
Ухвалою від 15.08.05 касаційна скарга Товариства № 2-054юр від
03.06.05 була прийнята до провадження та призначена до розгляду
на 08.09.05 колегією суддів Вищого господарського суду України у
наступному тимчасовому складі: головуючий –Першиков Є.В., судді
Полянський А.Г., Муравйов О.В., утвореною розпорядженням
заступника Голови Вищого господарського суду України від
15.08.05.
У зв’язку з необхідністю витребування від сторін уточнені
обґрунтування касаційних вимог та заперечень на них з
урахуванням вимог чинного законодавства, у судовому засіданні
08.09.05 було оголошено перерву, розгляд справи було призначено
на 01.12.05. Відповідна ухвала суду була направлена сторонам в
установленому порядку.
У судове засідання 01.12.05 сторони по справі не з’явилися у
зв’язку з чим повний текст постанови Вищого господарського суду
України надсилається сторонам в установленому порядку.
У зв’язку з виходом суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. з
відпустки справа розглядається колегією суддів Вищого
господарського суду України у постійному складі: головуючий
–Першиков Є.В., судді –Савенко Г.В., Ходаківська І.П. ,
утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого
господарського суду України від 09.04.05.
Рішенням від 10.03.05 господарського суду міста Києва (суддя
Хілінська В.В.) позовні вимоги Прокурора було задоволено
повністю.
Товариство зобов'язано у п'ятиденний термін з дня набрання даним
рішенням законної сили, звільнити земельну ділянку площею 0,1767
га, що знаходиться на вул.Мілютенка, 44 у місті Києві (квартал
48, виділ 19, 20) та привести у придатний для використання стан.
З Товариства в доход Державного бюджету України стягнуто 85 грн.
витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 02.06.05 Київського апеляційного господарського
суду (колегія у складі: головуючого –Губенко Н.М., суддів –
Барицької Т.Л., Ропій Л.М.) апеляційна скарга Товариства
залишена без задоволення, а рішення від 10.03.05 господарського
суду міста Києва без змін.
Не погоджуючись із рішеннями попередніх судових інстанцій,
Товариство звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, вважаючи, що при прийняті рішення
та постанови не були враховані вимоги ст. ст. 50, 51 Лісового
кодексу України, ( 3852-12 ) (3852-12)
оскільки спірна земельна ділянка
надавалася Товариству на підставі лісового квитка, а тому у
відповідності до ст. ст. 124 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
Київська міська рада повинна була лише розглянути
питання щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення
земельної ділянки. У зв’язку з наведеними обставинами, скаржник
просить рішення від 10.03.05 та постанову від 02.06.05 по справі
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення до
касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, оцінивши та
дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями
обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, які
приймали рішення у даній справі, в Акті перевірки дотримання
вимог земельного законодавства, проведеної Головним управлінням
земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від
11.05.04 вказано, що Товариство на території Дніпровського
лісництва комунального підприємства “Дарницьке лісопаркове
господарство” використовує земельну ділянку площею 1 767
кв.м. (площа забудови –582 кв.м. ) за адресою: вул.Мілютенка, 44
в м. Києві, за відсутності документа, який встановлює право на
користування нею.
Судові інстанції прийшли до висновку, що лісовий квиток № 13,
виданий Дарницьким лісопарковим господарством м. Києва, не є
правовстановлюючим документом, на підставі якого Товариство
користується спірною земельною ділянкою.
Відповідно до вказаного лісового квитка на лісовій ділянці
кварталу № 48 Дніпровського лісництва площею 95 кв.м. для
обслуговування автотуристів з 19.06.03 по 30.12.03 був допущений
приватний підприємець Ахрамеєв В.О. без права вирубки дерев і
кущів та без права капітальної забудови.
Судовими інстанціями було взято до уваги, що відповідно до ч. 1
ст. 57 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
земельні ділянки
лісового фонду надаються на умовах оренди підприємствам,
установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані
лісогосподарські підрозділи для ведення лісового господарства,
спеціального використання лісових ресурсів і для потреб
мисливського господарства, культурно-оздоровчих цілей, тощо за
рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування.
Також, взято до уваги, що відповідно до ст. 116, 125 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
право власності та постійного
користування, чи оренда на земельну ділянку виникає після
одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує
таке право, та його державної реєстрації.
Судова колегія погоджується з висновком судових інстанцій, що
розпорядження землями територіальної громади міста, передача
земельних ділянок у власність та надання в тимчасове
користування згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
відноситься до повноважень Київської міської ради.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує, що Прокурор звернувся до господарського суду з позовом
в інтересах держави в особі Київської міської ради про
повернення самовільно зайнятої Товариством земельної ділянки та
про приведення її у придатний до використання стан шляхом зносу
самовільно збудованих споруд, а тому предмет позову свідчить про
захист інтересів територіальної громади у здійсненні права
власності на землю, яке від її імені здійснює орган
самоврядування. Звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
в позовній вимозі обґрунтовані нормами ст.ст. 212, 213
Земельного кодексу України, ( 2768-14 ) (2768-14)
які є видом цивільної
відповідальності зазначених у ст. 16 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду України
звертає увагу, що приймаючи рішення та постанову по справі
попередні судові інстанції не врахували, що у відповідності до
ст. 75 Лісового кодексу України ( 3852-12 ) (3852-12)
користування
земельними ділянками лісового фонду в культурно-оздоровчих,
спортивних і туристичних цілях здійснюється з урахуванням вимог
щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів та з
додержанням правил архітектурного планування приміських зон і
санітарних вимог.
Матеріалами справи підтверджено наявність дій щодо погодження з
відповідними органами питання про відведення земельної ділянки,
але цим обставинам не дана належна правова оцінка.
Також попередні судові інстанції не взяли до уваги вимоги
ст. 48, 51 Лісового кодексу України ( 3852-12 ) (3852-12)
щодо
використання лісових ресурсів в порядку спеціального
використання, оскільки спеціальне використання лісових ресурсів
здійснюється в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих
для цього користування.
Спеціальне використання лісових ресурсів на наданій земельній
ділянці лісового фонду провадиться за спеціальним дозволом
–відповідно за лісовим квитком, якому судовими інстанціями не
було надано у повному обсязі правової оцінки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги,
що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою
інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а
також і питання які, стосуються оцінки нових доказів по справі,
але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до
висновку про встановлення тих чи інших обставин справи,
здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не
віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку
судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З врахуванням того, що з’ясування наведених обставин в силу
ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами компетенції касаційної
інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що всі ухвалені у справі судові рішення не можна вважати
законними і обґрунтованими, а тому є підстава для задоволення
касаційної скарги Товариства, у зв’язку з чим рішення місцевого
господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, як
не обґрунтовані та такі, що не відповідають вимогам чинного
законодавства, підлягають скасування, а справа направленню на
новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, отже обґрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому, суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки
сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О ВИ Л А:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Мега”
задовольнити.
Рішення від 10.03.05 господарського суду міста Києва та
постанову від 02.06.05 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 3/239 господарського суду міста Києва скасувати,
а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.