ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2005 Справа N 15/12380
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Концерну “Тавр”
на постанову від 28.09.2005 року
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 15/12380
за позовом Концерну “Тавр”
До Відділу Державної виконавчої служби (ВДВС)
Нижньосирогозького районного управління
юстиції (РУЮ)
Про відшкодування матеріальної шкоди в натурі
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Антонов О.М. (дов. від 14.05.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника
позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Концерну “Тавр” про вилучення у ВДВС
Нижньосирогозького РУЮ майна (З тракторів) мотивовані
спричиненням відповідачем майнової шкоди позивачу, в рахунок
відшкодування якої заявлений позов, та обґрунтовані посиланням
на ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.05.2005
року у справі № 15/12380 (суддя З. Клепай) матеріали позовної
заяви повернуті Концерну “Тавр” без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до ст. 54
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка
визначає форму та зміст позовної заяви, позовна заява повинна
містити, зокрема, виклад обставин, на яких грунтуються позовні
вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов;
обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
законодавство, на підставі якого подається позов.
Однак, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про
те, що Концерн “Тавр” в позовній заяві не обґрунтував своє право
на відшкодування матеріальної шкоди, і разом з тим, до позовної
заяви не додано документів, які б підтверджували обґрунтованість
заявлених позовних вимог.
Також, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до позовної заяви додаються
документи, які підтверджують сплату державного мита у
встановлених порядку і розмірі.
Виходячи з того, що відповідно до п. “а” ч. 2 ст. 3 Декрету
Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
(в
редакції Закону від 25.03.2005 року, що набрав законної сили
31.03.2005 року) із заяв майнового характеру, що подаються до
господарських судів сплачується 1 відсоток ціни позову, але не
менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше
1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та
враховуючи, що ціна позову складає 1 216 800 грн., додана до
позовної заяви квитанція № 246 від 21.02.2005 року, на думку
господарського суду Херсонської області, не свідчить про сплату
державного мита у встановленому розмірі.
Крім того, згідно пункту 14 Інструкції “Про порядок обчислення
та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної
державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 року,
( z0050-93 ) (z0050-93)
при сплаті державного мита готівкою до документа,
щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал
квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при
перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник
платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи
такого змісту “Зараховано в доход бюджету----------крб. (дата)”.
Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб
і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати
виконання платіжного доручення.
Проте, господарським судом першої інстанції встановлено, що
квитанція № 246 від 21.02.2005 року не відповідає наведеним вище
вимогам, а отже не є належним доказом сплати державного мита.
За таких обставин, позовну заяву Концерну “Тавр” повернуто без
розгляду на підставі п. п. 3, 4 ч. 1ст. 63 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
28.09.2005 року (колегія суддів: М. Мірошниченко, В.
Кричмаржевський, Т. Мойсеєнко) ухвала господарського суду
Херсонської області від 27.05.2005 року у справі № 15/12380
залишена без зміни з тих же мотивів.
Крім того, господарський суд апеляційної інстанції зазначає про
необґрунтованість тверджень позивача в апеляційній скарзі щодо
відсутності підстав для доплати державного мита при повторному
зверненні з позовом до господарського суду в травні 2005 року
після повернення позовної заяви Концерну “Тавр” ухвалою
господарського суду Херсонської області від 28.02.2005 року на
підставі п. 3 ч. 1ст. 63 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В обґрунтування викладеної позиції Концерн “Тавр” посилається на
п. 37 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння
державного мита”, ( z0050-93 ) (z0050-93)
згідно з яким, до заяв, поданих
повторно після усунення умов, що були підставою для повернення
позовної заяви або залишення позову без розгляду, з метою
уникнення повторної сплати мита може бути доданий первісний
документ про сплату мита, якщо не минув рік з дня його
зарахування до бюджету, а також зауважує на тому, що при
первісному зверненні до господарського суду державне мито було
сплачене у встановленому розмірі.
Зазначені посилання позивача відхилені Запорізьким апеляційним
господарським судом, оскільки на час повторного звернення
Концерну “Тавр” з позовом до господарського суду в Декрет
Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
були
внесені зміни стосовно ставок державного мито, що сплачується із
заяв майнового характеру при поданні їх до господарських судів,
а отже позивач при визначенні розміру ставки державного мита
повинен був керуватися законодавством, чинним на час повторного
звернення до суду.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Концерн “Тавр”
посилається на неправильне застосування судами при винесенні
оскаржуваних судових рішень матеріальних норм права та порушення
процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, рішенням
господарського суду Херсонської області від 11.06.2003 року у
справі № 14/175-пн, винесеним за результатами розгляду позову
Концерну “Тавр” до ВДВС Нижньосирогозького РУЮ, КСП “Агромир”,
АКБ “Чорноморський банк реконструкції та розвитку” про визнання
права власності, виключення майна з опису та арешту, визнання
договору купівлі-продажу недійсним, позовні вимоги задоволені
повністю. Постановою Запорізького апеляційного господарського
суду від 05.09.2003 року рішення господарського суду Херсонської
області від 11.06.2003 року у справі № 14/175-пн залишене без
зміни.
Зважаючи на наявність вищезазначених судових рішень, Концерн
“Тавр” звертається до господарського суду з позовом про
відшкодування збитків на підставі ст. 86 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
шляхом повернення йому майна,
а саме, трактору “Massey Fergusson” марка 9240/0309, дв.
45477727, 1997 р. в., д. н. 00723 КН; трактору “Massey
Fergusson” марка 9240/0290, дв. 45477927, 1997 р. в., д. н.
00720 КН; трактору “Massey Fergusson” марка 9240/0281, дв.
45469162, 1997 р. в., д. н. 00725 КН.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
під збитками розуміються витрати, зроблені управненою
стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані
нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного
виконання зобов’язання або додержання правил здійснення
господарської діяльності другою стороною.
Так як вимога про повернення майна, що належить позивачу на
праві власності, не є вимогою про відшкодування збитків,
висновок господарських судів першої та апеляційної інстанції про
відсутність обґрунтування позовних вимог та доказів, що
підтверджують викладені в позовній заяві обставини, є
правильним.
У зв’язку з викладеним, унеможливлюється висновок господарського
суду касаційної інстанції про правильність сплати державного
мита.
За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваних судових
рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Концерну “Тавр” залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
28.09.2005 року у справі № 15/12380 залишити без зміни.