ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 28.07.2005                                        Справа N 33/480
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 31.08.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
     головуючого: Першикова Є.В.
     суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
     розглянула касаційну  скаргу державної податкової інспекції у
Солом'янському районі  міста  Києва  (далі  ДПІ  у  Солом'янському
районі)
     на постанову Київського апеляційного господарського суду  від
22.03.05
     у справі N 33/480 господарського суду міста Києва
     за позовом    товариства    з    обмеженою   відповідальністю
"Орлан-Транс-Груп" (далі Товариство)
     до ДПІ у Солом'янському районі,
     третя особа державна  податкова  інспекція  у  Святошинському
районі міста Києва (далі ДПІ у Святошинському районі),
 
     про   визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
 
     В засіданні взяли участь представники
     - позивача: Бойко Г.В. (за дов. N 3 (716) від 25.07.05);
     - відповідача:  Запорожець А.Л.  (за дов.  N 534/9/10-025 від
15.20.05)
     - третьої особи:  Кляшторний С.С. (за дов. N 534/9/10-025 від
15.02.05).
     Відводів складу колегії суддів не заявлено.
 
     За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  у
судовому   засіданні  28.07.05  було  оголошено  лише  вступну  та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
 
     Рішенням від 22.12.04 господарського суду міста Києва  (суддя
Лосєв А.М.) позовні вимоги Товариства задоволено частково.
 
     Визнано недійсним   податкове   повідомлення-рішення   ДПІ  у
Солом'янському  районі  N  452302/0   від   10.07.02   в   частині
донарахування податку на додану вартість в розмірі 106 859,00 грн.
та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26 714,75 грн.,  всього
в розмірі 133 573,75 грн.
 
     В задоволенні   іншої   частини   позовних  вимог  Товариства
відмовлено.
 
     З ДПІ у Солом'янському районі на користь Товариства  стягнуто
101,50 грн. судових витрат.
 
     Постановою від      22.03.05      Київського     апеляційного
господарського суду  (колегія   суддів   у   складі:   головуючого
Мартюк А.І.,  суддів Дикунська С.Я.,  Мачульський Г.М.) апеляційну
скаргу ДПІ у Солом'янському районі  залишено  без  задоволення,  а
рішення від 22.12.04 без змін.
 
     Не погоджуючись  з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ
у Солом'янському районі звернулася до Вищого  господарського  суду
України  з  касаційною скаргою в якій просить рішення від 22.12.04
та постанову від 22.03.05 скасувати, та постановити рішення яким в
задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.
 
     Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судовими інстанціями
оскаржені судові рішення були прийняті з неповним  з'ясуванням  та
невірним  наданням  юридичної  оцінки  обставинам справи,  а також
неправильним застосуванням норм  матеріального  та  процесуального
права, а саме: п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          (далі
Закон N 168/97-ВР),  п.п.  4.2.3 п.  4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків  перед  бюджетами
та державними   цільовими   фондами"   від   21.12.00  N  2181-III
( 2181-14  ) (2181-14)
          (далі  Закон  N  2181-III),  ст.  33  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     У своєму  відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів
скаржника заперечує,  вважаючи їх  безпідставними,  а  рішення  та
постанову   попередніх  судових  інстанцій  у  справі  такими,  що
прийняті  з  правильним  застосуванням   норм   матеріального   та
процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення від 22.12.04
та постанову від 22.03.05 залишити без змін,  а  касаційну  скаргу
ДПІ у Солом'янському районі без задоволення.
 
     Розглянувши матеріали справи,  касаційну скаргу, уточнення до
неї,  заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність   застосування   судом    норм    матеріального    та
процесуального  права,  колегія  суддів Вищого господарського суду
України дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з наступних підстав.
 
     Як встановлено    попередніми    судовими   інстанціями,   за
результатами   перевірки   Товариства   щодо   дотримання    вимог
податкового  законодавства  за  період з 22.02.99 по 01.01.02 було
складено  Акт  N  23-211/66  від  26.06.02,  на   підставі   якого
податковим органом  було  прийнято  податкове повідомлення-рішення
N 452302/0  від  10.07.02,  яким  Товариству  визначено  податкове
зобов'язання  по  податку на додану вартість в сумі 108 101,5 грн.
та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27 193 грн.
 
     Матеріалами справи підтверджено,  що за результатами розгляду
скарги Товариства, поданої в адміністративному порядку, податковим
органом прийнято рішення,  яким скаргу залишено без задоволення, а
рішення без змін.
 
     Колегія суддів  Вищого  господарського  суду  України бере до
уваги,  що на підставі п.п. 1.2-1.3 Порядку оформлення результатів
документальних  перевірок щодо дотримання податкового та валютного
законодавства суб'єктами підприємницької діяльності  -  юридичними
особами,  затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації
України від 01.06.98 N 266 ( v0266225-98 ) (v0266225-98)
         (який  діяв  на  момент
здійснення перевірки Товариства /далі Наказ/),  акт документальної
перевірки повинен містити систематизований  виклад  виявлених  під
час  перевірки фактів порушень платником податків норм податкового
та валютного законодавства, а також невиконання ним законних вимог
посадових  осіб  податкових органів (неподання документів і даних,
необхідних  для  обчислення  та   сплати   податків,   недопущення
перевіряючих  на  територію  або  до приміщень платника податків),
тощо.  З  метою  прийняття  правильного  рішення  за  результатами
документальної  перевірки  в  акті  повинні  бути  відображені всі
істотні  обставини  фінансово-господарської  діяльності   суб'єкта
підприємницької   діяльності,   які  стосуються  фактів  виявлених
порушень.
 
     Факти порушень податкового та валютного законодавства  згідно
п.  1.4.  Наказу  ( v0266225-98  ) (v0266225-98)
          повинні  викладатись  в  акті
документальної перевірки ясно,  об'єктивно, повно, з посиланням на
докази,  які зафіксовано в податкових,  бухгалтерських регістрах і
достовірно підтверджують наявність цих фактів.
 
     Під доказами розуміють будь-які фактичні  дані,  на  підставі
яких у визначеному законодавством порядку встановлюються наявність
порушень податкового та валютного законодавства й інші  обставини,
що   мають   значення   для   правильного   прийняття  рішення  за
результатами   документальної   перевірки.    До    доказів,    що
використовуються  для підтвердження встановлених перевіркою фактів
податкових   порушень,   належать:   письмові   докази   (первинні
документи,  звіти,  розрахунки та інші документи, в яких викладено
або  засвідчено  обставини,  що  мають  значення  для  правильного
прийняття   рішення   за   результатами  перевірки);  оформлені  в
письмовій формі пояснення  посадових  осіб  та  інших  працівників
підприємства,   що   перевіряється;  письмові  висновки  фахівців,
залучених під час перевірки;  речові докази (документи, товари або
інше майно, що були безпосередніми об'єктами порушення податкового
законодавства,  документи і засоби ідентифікації,  використані для
здійснення даного порушення, інші предмети).
 
     Відповідно до  п.  2.1  розділу II Наказу ( v0266225-98 ) (v0266225-98)
         акт
документальної  перевірки  повинен  складатися  з  трьох   частин:
вступної,  описової,  підсумкової. При цьому, описова частина акту
документальної перевірки повинна містити  систематизований  виклад
виявлених  внаслідок  перевірки  фактів  порушень  податкового  та
валютного законодавства і пов'язаних  з  ними  істотних  обставин,
необхідних  для  прийняття  правильного  рішення  за  результатами
перевірки.
 
     Описова частина акта повинна відповідати таким вимогам:
     а) об'єктивність   і   обґрунтованість.  Відображені  в  акті
перевірки  факти  повинні  бути  результатом  ретельно  проведеної
перевірки,  виключати можливі помилки і неточності,  забезпечувати
повноту висновку про невідповідність закону  здійснених  платником
податків  дій  і  фіноперацій.  Щодо  кожного відображеного в акті
факту порушення податкового і валютного  законодавства  необхідно:
чітко  викласти зміст порушення з посиланням на конкретні статті і
пункти законодавчих  та  інших  нормативних  актів,  які  порушено
платником   податків;  спосіб  його  здійснення,  період  (місяць)
фінансово-господарської діяльності  платника  податків,  до  якого
дане  порушення належить.  Посилання на підзаконні акти наводяться
тільки у випадках,  коли відповідна норма законом не  встановлена;
зазначити    первинний    документ   податкового   та   бухобліку,
бухгалтерські  проводки  відображення   відповідних   операцій   в
регістрах  податкового  і бухобліку та інші докази,  що достовірно
підтверджують наявність факту порушення.  Документи,  що  свідчать
про  заниження  прибутку (доходу) або інших об'єктів оподаткування
відповідно  до  встановленого  порядку,  підлягають  вилученню   у
підприємств  із залишенням копії.  Після викладення в акті кожного
факту порушення необхідно врахувати,  які документи  додаються  на
підтвердження  цього  факту;  у  разі  відмови  посадовими особами
підприємства надати перевіряючим документи  за  конкретним  фактом
вимагати  письмового  пояснення,  яке додається до акта перевірки;
оцінити кількісні і  сумарні  розбіжності  звітних  та  податкових
показників   за   даними   підприємства   і   фактичними   даними,
встановленими під  час  перевірки;  розрахунки  розміру  наслідків
порушень   (заниження   бази   оподаткування,   сум  податків,  що
підлягають  сплаті,  і  т.п.).  Вказані  розрахунки  повинно  бути
включено  до  акта  документальної перевірки або наведено в складі
додатків до нього.
     б) повнота  і комплексність відображення в акті всіх істотних
обставин,  що стосуються фактів порушень.  Кожний встановлений під
час перевірки факт порушення податкового і валютного законодавства
повинно бути перевірено всебічно до повного з'ясування його суті і
базуватися  тільки  на  основі  перевірених  даних  і  фактів,  що
випливають з наявних документів, даних зустрічних перевірок і т.п.
В   акті   повинно   забезпечуватися  відображення  всіх  істотних
обставин, що належать до виявлених порушень, наприклад, інформація
про  джерела  оплати  здійснених витрат,  ринки придбання та збуту
продукції (робіт,  послуг),  правильність і  повноту  відображення
фінансово-господарських операцій в обліку.
     в) чіткість,  лаконічність  і  доступність  викладення.   При
складанні   акта   варто  дотримуватися  об'єктивності,  точності,
зрозумілості описів виявлених порушень, зловживань, що виключало б
подвійне тлумачення і,  по можливості,  було б доступним для осіб,
що не мають спеціальних знань з питань бухгалтерського обліку.
     г) системність   викладення.  Виявлені  в  процесі  перевірки
порушення повинно бути згруповано в акті за розділами,  пунктами і
підпунктами  у  розрізі відповідних звітних періодів відповідно до
характеру порушень і видів податків.
 
     Зробивши правовий аналіз вказаних норм,  та взявши  до  уваги
факти,   встановлені  попередніми  судовими  інстанціями,  колегія
суддів  Вищого  господарського  суду  України  вважає  правомірним
висновок суду апеляційної інстанції що, Акт перевірки, на підставі
якого    податковим    органом    прийнято    спірне     податкове
повідомлення-рішення,  фактично  не  містить  посилань на первинні
документи,  на підставі яких зроблено  висновок  про  неправомірне
застосування   Товариством   нульової  ставки  податку  на  додану
вартість з надання транспортних послуг з перевезення  вантажів  за
межами митного кордону України.  Крім того,  всупереч вимог Наказу
( v0266225-98 ) (v0266225-98)
         не зазначено  первинні  документи  податкового  та
бухгалтерського   обліку,   бухгалтерські   проводки  відображення
відповідних операцій в  регістрах  податкового  і  бухгалтерського
обліку  та інші відомості,  які достовірно підтверджують наявність
факту порушення Товариством п.  6.1 ст.  6 та п. 4.7. ст. 7 Закону
N 168/97-ВР  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .  У зв'язку з наведеними порушеннями на
підставі  Акту  перевірки  не  прослідковується   по   яким   саме
господарським операціям,  з якими контрагентами,  на підставі яких
первинних документів,  податковим органом  зроблено  висновок  про
заниження Товариством податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в розмірі 106 859,00 грн.
 
     На підставі викладеного колегія суддів Вищого  господарського
суду   України   вважає   підставними   висновки  суду  першої  та
апеляційної інстанцій,  що  Акт  перевірки  в  частині  визначення
Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість в
розмірі  106  859,00  грн.  не  підтверджується  вимогами  чинного
законодавства,  а  тому  є правомірним висновок попередніх судових
інстанцій   щодо   необґрунтованості    оскарженого    податкового
повідомлення-рішення в цій частині.
 
     Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги,  що відповідно до п.п.  4.2 п 4.  ч.  1 Переліку типових
документів, що створюються в діяльності органів державної влади та
місцевого   самоврядування,   інших   установ,    організацій    і
підприємств,   із   зазначенням  термінів  зберігання  документів,
затвердженого Наказом Головного архівного управління при  Кабінеті
Міністрів України N 41 ( z0576-98 ) (z0576-98)
         від 20.07.98,  зареєстрованого
в Міністерстві юстиції України 17.09.98 за  N  576/3016,  первинні
документи   і   додатки   до   них,  що  фіксують  факт  виконання
господарських операцій  і  є  підставою  для  записів  у  реєстрах
бухгалтерського  обліку та податкових записах (касові,  банківські
документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків,
наряди на роботу,  табелі, акти про приймання, здавання і списання
майна   й   матеріалів,   квитанції   і    накладні    з    обліку
товарно-матеріальних    цінностей,    авансові   звіти   та   ін.)
зберігаються на протязі трьох років за умови завершення  перевірки
державними  податковими  органами  з питань дотримання податкового
законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для
госпрозрахункових  підприємств  і  організацій,  які знаходяться у
сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої
влади, - ревізії, а у разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і
судових справ - зберігаються до ухвалення остаточного рішення.
 
     Таким чином,  є також обгрунтованим висновок судів попередніх
судових  інстанцій,  про  те що якщо Товариство не погоджувалося з
визначенням йому податкового  зобов'язання  з  податку  на  додану
вартість в розмірі 1 242,50 грн., то воно повинно було забезпечити
зберігання  податкових  накладних  на   цю   суму   до   ухвалення
остаточного  рішення,  а  отже  податковим органом було правомірно
визначено Товариству податкове зобов'язання з  податку  на  додану
вартість у розмірі 1 242,50 грн.
 
     Крім того,  колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує, що відповідно до п.п.  17.1.3  п.  17.1  ст.  17  Закону
N 2181-III  ( 2181-14 ) (2181-14)
         у разі коли контролюючий орган самостійно
донараховує суму податкового  зобов'язання  платника  податків  за
підставами,  викладеними у п.п.  "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього
Закону,  такий платник  податків  зобов'язаний  сплатити  штраф  у
розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми
податкового  зобов'язання)  за  кожний  з   податкових   періодів,
установлених  для  такого податку,  збору (обов'язкового платежу),
починаючи з податкового періоду,  на який припадає така недоплата,
та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання
таким   платником   податків    податкового    повідомлення    від
контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої
суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів
громадян сукупно за весь строк недоплати,  незалежно від кількості
податкових періодів, що минули.
 
     Штрафні санкції згідно п.  17.1  ст.  17  Закону  N  2181-III
( 2181-14   ) (2181-14)
          накладаються  на  платника  податків  за  порушення
податкового законодавства.
 
     На підставі правового аналізу викладених норм колегія  суддів
Вищого  господарського  суду України вважає обґрунтованим висновок
попередніх судових інстанцій про безпідставності  застосування  до
Товариства  штрафних санкцій в розмірі 26 714,75 грн.  з огляду на
неправомірність визначення податкового зобов'язання по податку  на
додану   вартість   в   сумі   106  859  грн.  та  обґрунтованість
застосування санкцій в розмірі 478,25 грн. за порушення п.п. 7.2.1
п. 7.2 ст. 7 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
     На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку,  що судом першої  та  апеляційної
інстанцій  було  повно  та всебічно з'ясовано обставини,  що мають
значення для справи,  надано їм належну правову оцінку та винесено
рішення  з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
що дає підстави для залишення їх без змін.
 
     Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу   України   ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  колегія  суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
 
     Касаційну скаргу    державної    податкової    інспекції    у
Солом'янському  районі  міста  Києва  N 2745/9/10-005 від 05.04.05
залишити без задоволення.
 
     Постанову від 22.03.05 Київського апеляційного господарського
суду  у  справі  N 33/480 господарського суду міста Києва залишити
без змін.