ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
28.07.2005 Справа N 27/116-05-2809
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: <...> за участю представників сторін: від позивача -
К.Ю.Ю., від відповідача - С.А.В., В.А.А., Б.Д.П., розглянувши у
відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю "Техмашекспорт", м. Київ, на рішення
господарського суду Одеської області від 17 травня 2005 року у
справі N 27/116-05-2809 ( v27_1805-05 ) (v27_1805-05)
за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю "Техмашекспорт", м. Київ, до товариства
з обмеженою відповідальністю "Альфатранс" м. Одеси про
відшкодування збитків у розмірі 69768,42 грн., у справі
оголошувалася перерва до 28.07.2005 р., В С Т А Н О В И В:
У березні 2005 року ТОВ "Техмашекспорт" звернулося до
господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Альфатранс"
про стягнення 69768,42 грн. збитків, завданих некомплектністю та
пошкодженням вантажу внаслідок неналежного виконання відповідачем
своїх зобов'язань згідно з договором N 009/12/2003 від 23.12.2003
року.
Позовні вимоги обгрунтувалися тим, що згідно з укладеним між
сторонами договором про транспортно-експедиторське обслуговування
N 009/12/2003 від 23.12.2003 року на підставі виданого доручення
N 01/01-491 від 22.10.2003 року відповідач здійснював отримання,
експедирування та доставку контейнера з вантажем, який прибув до
Одеського морського порту 01.01.2004 року на підставі
зовнішньоекономічного контракту N 110/2-Р від 07.10.2003 р., до
пункту призначення: м. Київ. При прийманні вантажу у м. Києві було
встановлено пошкодження вантажу та його некомплектність. Надіслану
відповідачеві претензію N 2/01-121 від 22.04.2004 року з вимогою
добровільно відшкодувати завдані при перевезенні вантажу збитки
останній задовольнити відмовився.
Вартість виконаних робіт по ремонту та доукомплектації
вантажу становить 69768 грн. 42 коп. Вважаючи, що саме відповідач
має нести відповідальність за пошкодження та некомплектність
вантажу і за завдані цим збитки, позивач на підставі ст. ст. 611,
623, 924, 933, 934 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 165, 166 Кодексу
торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
, ст. ст. 12, 14
Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, ч. 1 ст. 133 Статуту
автомобільного транспорту Української РСР ( 401-69-п ) (401-69-п)
просив про
задоволення позову.
ТОВ "Альфатранс" позов не визнало, посилаючись на пропуск
позивачем встановленого законом строку позовної давності для
захисту свого права, а також на відсутність своєї вини у дефектах
товару, невиконання продавцем товару обов'язків, покладених на
нього відповідно до умов поставки CIF Одеса порт, і що обов'язок
по відшкодуванню витрат на ремонт товару відповідно до умов
зовнішньоекономічного контракту покладено на продавця.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.2005
року ( v27_1805-05 ) (v27_1805-05)
у справі (суддя <...>) у задоволенні позову
відмовлено з посиланням на те, що позивач без поважних причин
пропустив строк позовної давності, що відповідно до ст. 80 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ч. 4 ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є підставою для
відмови у позові. Твердження позивача про наявність вини
відповідача у дефектах товару є недоведеним, продавцем товару не
виконано обов'язків, покладених на нього відповідно до умов
поставки CIF Одеса порт, обов'язок по відшкодуванню витрат на
ремонт товару відповідно до контракту покладено на продавця.
ТОВ "Техмашекспорт" у поданій до Одеського апеляційного
господарського суду апеляційній скарзі просить рішення місцевого
господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення
про задоволення позову. Скаржник вважає оскаржуване рішення
необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і
процесуального права. При цьому позивач посилається на те, що
договір транспортного експедирування є відмінним від договору
перевезення, а тому до правовідносин, що виникли між сторонами на
підставі укладеного договору транспортного експедирування
N 009/12/2003 від 23.12.2003 року, повинні застосовуватися
загальні строки позовної давності три роки. Оскільки після
приймання вантажу в Одеському морському порті від відповідача не
находило будь-яких заяв або звернень щодо пошкодження або
некомплектності вантажу, то це свідчить про їх відсутність, в
зв'язку з чим є підстави стверджувати, що пошкодження та
некомплектність вантажу виникли в процесі його експедирування
відповідачем з порту м. Одеси до м. Києва. В оскаржувальному
рішенні місцевого господарського суду повністю переписано відзив
на позовну заяву, навіть з дотриманням пунктуації та мовних
зворотів відповідача, що свідчить про порушення судом норм
процесуального права, які встановлюють рівність сторін перед
законом і судом, а також щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Альфатранс" заперечує
проти її задоволення, вказуючи на безпідставність викладених у ній
доводів, і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи
його законним і обґрунтованим.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги
заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін,
дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування
судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті
рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2003 року між ТОВ
"Альфатранс" (виконавець) і ТОВ "Техмашекспорт" (замовник) було
укладено договір N 009/12/2003 від 23.12.2003 року про
транспортно-експедиторське обслуговування, предметом якого є
забезпечення виконавцем за дорученням і за рахунок замовника
транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних
транзитних та інших вантажів замовника, а також надання інших, не
передбачених цим договором послуг, які сторони можуть надавати
одна другій за взаємним погодженням. Умовами п. 7.1 даного
договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його
підписання і діє до 31.12.2004 року (а. с. 7-10).
Отже, внаслідок укладення даного договору між сторонами у
справі виникли цивільно-правові відносини, зміст яких становлять
їх взаємні права і обов'язки щодо надання послуг з
транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника,
пов'язаних з їх перевезенням, та оплати зазначених послуг.
22.10.2003 року "Техмашекспорт" видало ТОВ "Альфатранс"
довіреність N 01/01-491 на отримання, експедирування та доставку в
м. Київ контейнера з комплексом горизонтального направленого
буріння STRAIGHLINI 2462, що прибув в Іллічівський порт за
коносаментом ZIMUORF 37020-800 (а. с. 23).
23.01.2004 року контейнер з вантажем було доставлено до місця
призначення, де після огляду вантажу одержувачем було встановлено,
що товар має механічні пошкодження та відсутній двигун марки Honda
установки "Тайфун", про що складено акт N 01 про фактичну якість
та комплектність товару (а. с. 49).
Для ремонту одержаного пошкодженого та некомплектного товару
позивачем було укладено договір N 31 від 28.01.2004 року з ТОВ
"Експериментальний механічний завод". Згідно з актом приймання
виконаних робіт від 07.04.2004 року вартість ремонту товару
становить 69768 грн. 42 коп., яка за платіжним дорученням N 201
від 26.04.2004 року була оплачена позивачем (а. с. 32-39).
22.04.2004 року позивач надіслав відповідачеві претензію
N 2/01-121 з вимогою відшкодувати завдані збитки в сумі 69768 грн.
42 коп., а після одержання від останнього відповіді з відмовою від
її задоволення звернувся до господарського суду з цим позовом (а.
с. 30, 74-75).
Приймаючи до уваги, що після укладення сторонами договору
N 009/12/2003 від 23.12.2003 року відбулися зміни в чинному
законодавстві, що регулює господарські правовідносини, що слід
вирішити питання, яке законодавство слід застосувати при вирішенні
даного спору. При цьому колегія суддів враховує, що в
обґрунтування пред'явленого позову позивач посилається на
неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за зазначеним
договором. Отже, правовідносини, що виникли між сторонами на
підставі даного договору, продовжують існувати.
Оскільки між сторонами у справі склалися господарські
правовідносини, до них слід застосувати положення Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, що набрав чинності з 1 січня
2004 року, як спеціального акта законодавства, що регулює
правовідносини у господарській сфері.
Абзацом 2 п. 4 Прикінцевих положень ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що до господарських відносин, що виникли до набрання
чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення
застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують
існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. А
відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських
договорів застосовуються відповідні положення ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до
правовідносин, які виникли між сторонами внаслідок виконання
основного зобов'язання за зазначеним договором, на даний момент
слід застосувати положення ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, що набрали чинності з 1 січня 2004 року, а
застосування місцевим господарським судом ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в
редакції від 18.07.63 р. є помилковим.
За своєю правовою природою укладений договір N 009/12/2003
від 23.12.2003 року є договором транспортного експедирування.
Відповідно до п. 1 ст. 316 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та п. 1
ст. 929 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором транспортного
експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і
за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати
виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням
вантажу.
Частиною 2 п. 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що
до виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 3 ст. 929 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
умови договору
транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін,
якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими
актами.
Статтею 934 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що за
порушенням обов'язків за договором транспортного експедирування
експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до Глави 51 цього
Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
порушенням
зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, особа, яка порушила
зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо
інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові
завдані цим збитки.
Але притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе
лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх
сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є
підставою цивільно-правової відповідальності.
Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який
вимагається законом для настання відповідальності у формі
відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють
наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправні дії, які
виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого
на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями
боржника та збитками.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б
підтверджували неналежне виконання своїх зобов'язань за
вищезгаданим договором з боку відповідача.
У позовній заяві позивач стверджує, що вантаж - комплекс
горизонтального направленого буріння моделі "STRAIGHTLINE 2462"
прибув повністю укомплектований до Одеського морського порту
01.01.2004 року на підставі зовнішньоекономічного контракту
N 110/2-Р від 07.10.2003 року та пакувального листа N 11/2-Р від
14.10.2003 року.
Але таке твердження позивачем нічим об'єктивно не
підтверджується.
З наявного у справі контракту N 110/2-Р вбачається, що
вказаний комплекс горизонтального буріння, рік виготовлення
02.11.2000 р., такий, що вже був у використанні, був придбаний
позивачем за вищевказаним контрактом у компанії "BYG Export,
inc.", США (продавець), його поставка здійснювалася на умовах CIF
- порт Одеса, Україна (Інкотермс 2000 р. ( 988_007 ) (988_007)
,
вантажовідправником була компанія "Finco inc.", США, а
вантажоодержувачем - "Техмашекспорт". Умовами даного контракту
передбачено, що продавець відповідає за всі пошкодження, внаслідок
неправильного чи неналежного пакування, претензії щодо якості та
кількості товару можуть бути пред'явлені покупцем продавцю
протягом 20-ти днів з моменту одержання товару, а при пред'явленні
такої претензії продавець зобов'язаний допоставити частини, яких
не достає, протягом 3-х неділь з дати заявлення претензії.
Наявні у справі коносаменти ORF 16462 від 06.11.2003 р.,
ZIMUORF 37020 без дати, товарно-транспортна накладна CMR N 104934
свідчать про те, що доставка товару від продавця покупцеві за
даним контрактом здійснювалася в два етапи. Перший стан - морським
перевезенням із порту Хьюстон, США до порту Одеса, Україна, де
товар, який надійшов завантаженим вантажовідправником в контейнері
типу "Flat.Rack", тобто без бокових стінок і криші, був
вивантажений з судна 01.01.2004 року відповідно до умов CIF Odessa
port на контейнерному майданчику Одеського порту.
Як в самому контракті, так і в коносаментах в якості особи,
уповноваженої на одержання вантажу в Одеському порту, зазначено
тільки "Техмашекспорт". В довіреності N 01/01-491 виданий
відповідачеві особою, відповідальною за приймання вантажу, позивач
вказав К.Д.В., який не є працівником ТОВ "Альфатранс".
При цьому ні позивач, як одержувач вантажу, ні морський
перевізник, відповідно до ст. ст. 165, 166 Кодексу торговельного
мореплавства України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
не здійснили огляд вантажу
та/або перевірку його кількості та якості, хоча обраний
вантажовідправником спосіб пакування товару (відкритий контейнер
типу "Flat.Rack") не міг забезпечувати його зберігання від
розкрадання та пошкодження в процесі перевезення та
перевантаження.
За другим етапом, згідно з укладеним договором NN 009/12/2003
від 23.12.2003 року, на підставі виданої позивачем довіреності
N 01/01-491 відповідач 18.01.2004 року отримав в Одеському порту
контейнер з товаром та здійснив його експедирування та доставку до
місця призначення м. Київ автомобільним транспортом.
В позовній заяві позивач стверджує, що на час отримання
вантажу ТОВ "Альфатранс" будь-яких пошкоджень та некомплектності
товару не було виявлено, про що, на його думку, свідчить
ненадходження документів чи актів, що б підтверджували втрату або
пошкодження вантажу. Але таке твердження позивача нічим об'єктивно
не підтверджується, оскільки ні він сам, ні уповноважена ним особа
- К.Д.В. не здійснювали огляд та перевірку кількості та
якості вантажу, а відповідач, який не є фахівцем з цих питань, і
не був зобов'язаний це робити. Видана позивачем відповідачеві
довіреність N 01/01-491 не може розглядатися як підстава для
огляду та перевірки вантажу, оскільки такий огляд передбачає
наявність спеціальних знань, якими експедитор не володіє. Окремого
доручення відповідно до умов п. 2 ч. 4 договору N 009/12/2003 від
23.12.2003 року на залучення експертів до огляду вантажу та оплату
їх праці позивач відповідачеві не видавав.
Важливим елементом об'єктивної сторони цивільного
правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у
кредитора, та протиправними діями боржника, які виражені у
порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Проте в матеріалах
справи відсутні належні докази, які б підтверджували наявність
причинно-послідовного зв'язку між діями чи бездіяльністю
відповідача з приводу виконання зобов'язання за договором та
фактом пошкодження і втрати товару.
Як вже було зазначено вище, майнову відповідальність несе
особа, яка порушила зобов'язання, лише за наявність її вини
(умислу або необережності), крім випадків, передбачених договором
або законом. В матеріалах справи відсутні докази, які б
підтверджували, що пошкодження та втрата вантажу сталися під час
його транспортування з Одеського морського порту до м. Києва,
тобто з вини відповідача.
Частиною 1 ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що
доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких
господарський суд у визначеному законом порядку встановлює
наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і
заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для
правильного вирішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Адже згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,
що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що позивачем
в повній мірі не доведено наявності умов, за яких виникає
цивільно-правова відповідальність, а тому в задоволенні позову має
бути відмовлено.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду не
відповідає положенням Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про
позовну давність.
Відмовляючи в позові, суд виходив із того, що позивач
пропустив строк позовної давності, а також із необґрунтованості
позову.
Проте у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому
засіданні доказів встановить, що право позивача, про захист якого
він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про
відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через
пропуск строку позовної давності. Якщо ж буде встановлено, що таке
право позивача порушено і строк позовної давності порушено без
поважних причин, суд на підставі ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
ухвалює рішення, яким відмовляє в
позові в зв'язку із закінченням строку позовної давності, а при
визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має
бути захищено.
Розглядаючи справу, суд зазначеного не врахував. Крім того,
суд не розібрався у виниклих між сторонами правовідносинах і
помилково визначив правову природу укладеного між сторонами у
справі договору N 009/12/2003 від 23.12.2003 року як договору
перевезення вантажу.
З наведених підстав рішення місцевого господарського суду
підлягає зміні, з його мотивувальної частини слід виключити
міркування суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності
та посилання на норми ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції від
18.07.63 року, а в решті частини рішення з урахуванням викладеного
у мотивувальній частині даної постанови має бути залишено без
змін.
Інші доводи позивача, що викладені в апеляційній скарзі, не
заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, не впливають на
вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ТОВ "Техмашекспорт" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від
17.05.2005 року у справі N 27/116-05-2809 ( v27_1805-05 ) (v27_1805-05)
змінити, виключивши з його мотивувальної частини міркування суду
щодо пропуску ТОВ "Техмашекспорт" строку позовної давності, в
решті частини рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може
бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду
України.
Головуючий суддя В.В.Беляновський
Судді: М.А.Мирошниченко
В.В.Шевченко