ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2005 Справа N 7/334
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дерепи В.І
суддів : Грека Б.М. –(доповідача у справі),
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю “Фіко”
касаційні скарги
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 20.04.05
у справі № 7/334
господарського суду Рівненської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Фіко”
до Приватного підприємства “Овас”
третя особа Товариство з обмеженою
відповідальністю “Сан-технологія”
про витребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників від:
позивача Левіної Т.М. (дов. від 13.12.04)
Федорчук Б.Є. (04.01.05)
відповідача Рябоха В.І. (02.02.05)
В С Т А Н О В И В :
30.09.04 ТОВ "Фіко" звернувся в господарський суд з позовом до
ПП "Овас" про витребування з чужого незаконного, володіння (з
врахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 98-ю від
18.11.04) майна: трубу 273 в кількості 2600 кг по ціні 4000
грн./т, металевий лист 110*8*50 в кількості 7180 кг на суму 3500
грн., металевий лист 110*5*50 в кількості 3588 кг на суму 3500
грн., ванни в кількості 2шт. на суму 200 грн., міні спиртзавод в
кількості 1шт. на суму 10000 грн, жомопрес в кількості 1шт. на
суму 160000 грн., сушку цукру в кількості 1шт. на суму 160000
грн., вапно гашене в кількості 15т. на суму 80 грн., трубу
159нерж. в кількості 5шт. (700кг.) на суму 19500 грн./т,
культиватор КФ-5,4М в кількості 1шт. на суму 4000 грн., мелясу в
кількості 395,69т. на суму 600 грн.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.11.04
(суддя Маціщук А.В.), залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 20.04.05 (колегія суддів у
складі: головуючого-судді Городечної М.І., суддів: Юркевича
М.В., Кузя В.Л.) відмовлено в позові ТОВ "Фіко" до ПП "Овас" про
витребування з чужого незаконного володіння майна.
Судові акти мотивовані тим, що позивачем не подано доказів в
підтвердження викладених в позовній заяві обставин, зокрема,
належності позивачу майна, що є предметом позову, документів на
підтвердження створення відповідачем перешкод в одержанні
витребовуваного майна.
Не погоджуючись з ухваленим судовими актами, позивач звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 20.04.05 та ухвалити нове рішення, яким
позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що суд
безпідставно посилається на відсутність доказів утримання
відповідачем майна позивача, оскільки, відповідач під час
розгляду справи повернув значну частину майна.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу
основних засобів, матеріальних цінностей та послуг з підготовки
осінньої оранки № 2 від 10.01.04, ТОВ "Фіко" продало ПП "Овас"
основні засоби та інші матеріальні цінності, а саме: промислові
будівлі, споруди, промислове обладнання, сільськогосподарську
техніку, матеріальні цінності на складах, частину готової
продукції (жом, вапно), згідно специфікації, що є невід'ємною
частиною цього договору, рахунків-фактур та прибутково-
видаткових накладних на загальну суму 8059396,68 грн., а також
послуги осінньої оранки під цукровий буряк врожаю 2004 року. По
актах приймання-передачі № № 1-9 позивачем було передано
відповідачу майно, продане згідно договору № 2 від 10.01.04.
24.06.04 сторонами укладено договори купівлі-продажу цукрових
складів, згідно яких, позивач зобов'язувався звільнити будівлі
та територію відповідача від належного йому цукру та меляси, яке
не було предметом купівлі-продажу, а відповідач зобов'язувався
не чинити перешкод у цьому; та додаток № 1 до договору № 2 від
10.01.04, згідно якого, позивач зобов'язувався звільнити
територію підприємства, яке не входить в. перелік майна
проданого згідно договору № 2 від 10.01.04, за переліком.
Відповідач зобов'язувався не чинити перешкод позивачу по продажу
зі складів 6447,67т. цукру та 3368,79т. меляси та забезпечувати
зберігання цукру, меляси та інших матеріальних цінностей,
вказаних в даному договорі. Також, відповідач зобов'язувався
безкоштовно зберігати матеріальні цінності, що не були продані
позивачем відповідачу.
Втім, суди дійшли висновку про необхідність відмови в позові,
оскільки, предметом віндикаційного позову може бути лише
індивідуально визначене майно, що незаконно вибуло з володіння
власника; як на підставу відмови в позові суди послалися й на
те, що позивачем не подано жодних доказів в підтвердження свого
права на задане майно.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України
не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій,
з огляду на таке. За змістом статті 387 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, власник має право витребувати своє майно від
особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави
заволоділа ним. Тобто, з приписів статті 48 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
та статті 387 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що власник може вимагати усунення будь-
яких порушень його права та має право витребувати своє майно від
особи, яка незаконно ним заволоділа.
Суди мотивували відмову в позові відсутністю доказів, які б
підтверджували право власності позивача на спірне майно, втім, з
матеріалів справи не вбачається, що судами були витребувані такі
докази. За змістом статті 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами, які б підтверджували
право власності, можуть бути договори купівлі-продажу, акти
приймання передачі, первинні бухгалтерські документи (накладні),
дані бухгалтерського обліку, втім, згадані докази судом не
витребувались, а відтак, у нього була відсутня фактична
можливість для встановлення власника спірного майна. Зазначення
суду про те, що предметом віндикаційного позову може бути лише
індивідуально визначене майно, є передчасним, оскільки дане
положення не вбачається із цивільного законодавства, та не
направлене на захист інтересів власника.
Також, суд посилаючись на відсутність доказів незаконного
утримання майна відповідачем, не зазначив, які саме докази
повинен надати позивач. Втім, у випадку доведеності права
власності позивача на спірне майно, та враховуючи, що
віндикаційна вимога викладена в позовній заяві, суду слід було
зазначити, яким іншим чином має доводитися незаконність
утримання чужого майна відповідачем.
Так як не всі обставини справи є з'ясованими, Вищий
господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по
суті спору, оскільки, спір стосується не правозастосування, а
встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції
Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі
судові акти підлягають скасуванню, а справа –направленню на
новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій
постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази,
дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку й ухвалити
законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи
суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 3
частини 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фіко”
№ 177 від 16.05.05 задовольнити частково, постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 20.04.05 та рішення
господарського суду Рівненської області від 30.11.04 у справі №
7/334 скасувати, справу № 7/334 направити на новий розгляд до
господарського суду Рівненської області.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко