ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 32/317
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Севрук М.О.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Деснянському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.03.2005р.
у справі № 32/317 Господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інгленд”
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва
третя особа Державна податкова інспекція у Подільському районі
м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інгленд” звернулося до
Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової
інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у
Деснянському районі м. Києва від 21.01.2004р. № 542601/3 та №
552601/3.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2004р. (суддя
О.О.Хрипун), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 01.03.2005р. (суддя:
А.І.Мартюк, С.Я.Дикунська, Г.М.Мачульського), позовні вимоги
Товариства з обмеженою відповідальністю “Інгленд” задоволено,
визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від
21.01.2004р. № 542601/3 та № 552601/3.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва
подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду м. Києва від 14.12.2004р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2005р. та
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені
позовних вимог. Свою вимогу Державна податкова інспекція у
Деснянському районі м. Києва мотивує тим, що господарським судом
першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п. п.
7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної
податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва не підлягає
задоволенню.
Як встановлено господарським судом, відповідачем проведено
документальну позапланову перевірку по питанню дотримання вимог
податкового законодавства з податку на прибуток та податку на
додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю
“Інгленд” за період з 01.07.2002р. по 01.01.2003р., про що
25.06.2003р. було складено акт. Перевіркою встановлено, що за
період з 01.07.2002р. по 01.01.2003р. Товариство отримувало від
СП “УМЗ” послуги мобільного зв'язку, що підтверджується
податковими накладними від 31.07.2002р. № 204908664 на суму
66854,71 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 111-42,45
грн., від 31.10.2002 р. № 205382315 на суму 107718,43 грн., в
т.ч. податок на додану вартість - 17953,07 грн., від 30.11.2002
р. № 205500787 на суму 91930,13 грн., в т.ч. податок на додану
вартість - 15321,69 грн., від 31.12.2002 р. № 205638822 на суму
92169,79 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 15361,63 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення від 21.01.2004р. № 542601/3 яким позивачу з
посиланням на п. п. "б" п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та
відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п. п.
5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на
прибуток у розмірі 119700,00 грн., в т.ч. 79800,00 грн. -
основний платіж та 39900,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції,
та податкове повідомлення-рішення від 21.01.2004р. № 552601/3,
яким згідно з п. п. “б” п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та з
посиланням на п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. п.
17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено суму податкового
зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі
70545,00 грн., в т.ч. 47030,00 грн. - основний платіж та
23515,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Також господарським судом встановлено, що
- Статутом визначено більше 30 видів господарської діяльності,
крім видів діяльності (ЗКГНГ) передбачено діяльність позивача,
що полягає у проведенні маркетингових досліджень, надання
консультацій з питань комерційної діяльності та інформаційно-
обчислювальною діяльністю, пов'язаною з базами даних та іншими
інформаційними структурами.
- на виконання статутних завдань позивача, зокрема, спрямованих
на здійснення господарської діяльності з надання клієнтам
консультаційних послуг, послуг по дослідженню ринку,
маркетингових послуг тощо з метою отримання оперативного доступу
до баз даних та, відповідно, отримання необхідних ресурсів
мобільного зв'язку позивачем був укладений договір з СП “УМЗ”
від 11.06.2002р. № 4.2393/1 про надання послуг мобільного
зв'язку, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю
“Інгленд” отримувало від СП “УМЗ” послуги мобільного зв'язку, що
підтверджується відповідними податковими накладними, записами у
книзі придбання товарів (робіт, послуг), а також і самим актом
перевірки. Отриманні згідно із зазначеним договором послуги
мобільного зв'язку споживалися позивачем з метою здійснення
передбаченої установчими документами діяльності.
- позивач зобов'язався забезпечити виконавців робіт, з яким
уклав договори, крім іншого майна, мобільними телефонами та
необхідною кількістю активованих SIM - карток шляхом їх надання
в службове користування для забезпечення GPRS - з'єднання з
мережею Інтернет, що дає можливість здійснювати діяльність,
передбачену установчими документами позивача.
Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання
електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням
обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Оскільки,
позивачем здійснено відповідні витрати як компенсація вартості
товарів, придбаних для подальшого використання у власній
господарській діяльності, а саме витрати пов'язані з
підготовкою, організацією та веденням такої діяльності, однією з
умов для здійснення якої є забезпечення GPRS - з'єднання з
мережею Інтернет, що дає можливість позивачу здійснювати вказану
діяльність, передбачену установчими документами позивача, і,
відповідно, такі витрати згідно з п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підлягають включенню до складу валових витрат, то
господарський суд дійшов правильного висновку щодо правомірності
віднесення позивачем до складу валових витрат вищезгаданих
витрат. А отже ї у відповідача не було правових підстав для
виключення сплачених позивачем на користь СП “УМЗ” коштів зі
складу валових витрат, а, відповідно, не було і підстав для
збільшення бази оподаткування податком на прибуток та
донарахування позивачу цього податку податковим повідомленням-
рішенням від 21.01.2004р. № 542601/3.
Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг). Отже, не дозволяється
включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними.
Як вже було зазначено вище, господарським судом встановлено, що
позивачем був укладений договір з СП “УМЗ” від 11.06.2002р. №
4.2393/1 про надання послуг мобільного зв'язку, за яким
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інгленд” отримувало від
СП “УМЗ” послуги мобільного зв'язку, що підтверджується
відповідними податковими накладними, записами у книзі придбання
товарів (робіт, послуг), а також і самим актом перевірки.. На
момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні
на підтвердження сум податкового кредиту. Таким чином,
господарським судом встановлено, що витрати по сплаті податку
підтверджені податковими накладними, і твердження відповідача
про зворотне є безпідставним.
Отже, оскільки відсутні порушення податкового законодавства з
боку позивача за вищезазначеними епізодами, то, відповідно,
відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних
санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-
рішеннями Державної податкової інспекції у Деснянському районі
міста Києва, а тому господарський суд першої та апеляційної
інстанції правомірно визнали недійсними податкові повідомлення-
рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.
Києва від 21.01.2004р. № 542601/3 та № 552601/3.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом
та апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для
скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському
районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Київського
апеляційного господарського суду від 01.03.2005р. у справі №
32/317 - без змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.