ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 10/354ПН
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Мачульського Г.М.
суддів : Грейц К.В.
Полянського А.Г.
розглянувши касаційну СТОВ “Колос”
скаргу
на постанову від 06.04.2005
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 10/354-ПН господарського суду Херсонської області
за позовом СТОВ “Колос”
до Голопристанської МДПІ в особі
Білозерського відділення
Білозерського районного центру
зайнятості
Про спонукання списати борг
за участю представників: Заікіна Л.К., Антонюк Н.С., Якуб О.Г.
- позивача
- відповідачів не прибули
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.02.2005
(суддя Клепай З.В.), залишеним без змін постановою колегії
суддів Запорізького апеляційного господарського суду від
06.04.2005 (у складі головуючого судді Яценко О.М., суддів
Мірошниченка М.В., Мойсеєнко Т.В.) в задоволені позовних вимог
про спонукання списати безнадійний борг в зв’язку з форс-
мажорними обставинами по страхових внесках до Фонду соціального
страхування на випадок безробіття у сумі 13899,53 грн.
відмовлено, щодо списання боргу по прибутковому податку з
громадян в сумі 170442 грн. провадження у справі припинено, в
зв’язку з списанням цього боргу на день розгляду. Відмовляючи у
задоволенні позовних вимог в частині списання страхових внесків
до Фонду загальнообов’язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття суди виходили з того, що
внески на обов’язкове соціальне страхування не відносяться до
податків, зборів (обов’язкових платежів), тобто не входять в
систему оподаткування, в зв’язку з чим як на їх сплату, так і на
списання не поширюються норми Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-
Ш ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі –Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Не погоджуючись з рішенням і постановою у справі, СТОВ “Колос”
звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати в частині відмови від списання
безнадійного боргу з внесків до Фонду загальнообов’язкового
соціального страхування на випадок безробіття в сумі 13899,53
грн. і прийняти рішення про задоволення позову в цій частині,
обґрунтовуючи свої вимоги, зокрема, тим, що оскільки Закон
України від 20.02.2003 № 550 “Про внесення змін до Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
було опубліковано пізніше відповідних Законів про соціальне
страхування, правила сплати внесків та їх списання за
безнадійністю, закріплені в Законі № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, мають
пріоритет над колишніми процедурами по внескам до цього Фонду.
Відповідачі відзивів на касаційну скаргу не подали, своїм
процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної
інстанції не скористались.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, СТОВ “Колос”, будучи
юридичною особою, згідно з положеннями Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-Ш ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі Закон
№ 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
) є платником страхових внесків до Фонду
загальнообов’язкового державного страхування України на випадок
безробіття та знаходиться на обліку у Білозерському районному
центрі зайнятості як платник цих внесків.
Станом на 01.04.2003 у позивача склалась заборгованість по
страхових внесках до фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття в сумі
13899,53 грн. і, пояснюючи неможливість її своєчасної сплати
форс-мажорними обставинами, пов’язаними з несприятливими
погодними умовами, наявність яких засвідчена висновками Торгово-
промислової палати України від 02.08.2002 № 3656/05-4 (засуха в
квітні-травні 2002р.), від 31.01.2003 № 690/05-4 (засуха в
квітні-липні 2002р.), від 20.05.2003 № 4805/05-4 (несприятливі
агрометеорологічні умови перезимівлі озимих культур 2002-
2003р.), позивач звернувся з заявою від 27.05.2003 № 36 до
Білозерського районного центру зайнятості про списання цієї
заборгованості.
Листом від 25.06.2003 Білозерський РЦЗ відмовив позивачеві у
задоволенні його заяви з тих підстав, що норми Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
не регулюють спірні правовідносини.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних
вимог, фактично погодились з такою позицією, в зв’язку з чим
колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами,
внесеними згідно з Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV
( 550-15 ) (550-15)
) цей Закон є спеціальним законом з питань
оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів),
включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами.
Згаданим Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV “Про внесення
змін до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 550-15 ) (550-15)
до числа контролюючих органів віднесено
органи фондів загальнообов’язкового соціального страхування -
стосовно внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої
законом (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
).
З огляду на викладене після набрання чинності зазначеним Законом
України від 20.02.2003 № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
, тобто після
26.03.2003 року, не сплачені в строк страхові внески до фондів
загальнообов’язкового соціального страхування підпадають під
ознаки податкового боргу в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону
№ 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, таким чином на погашення зобов’язань зі
сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування поширюється дія цього Закону.
Відповідно до пп. 18.2.1 п. 18.2. ст. 8 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
підлягає списанню безнадійний податковий борг, у
тому числі пеня нарахована на такий податковий борг, а також
штрафні санкції. Згідно з цією нормою, під терміном “безнадійний
борг” слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних або
фізичних осіб, який виник внаслідок обставин непереборної сили
(форс-мажорних обставин).
За змістом наведеної норми для списання безнадійного податкового
боргу необхідні такі умови: наявність форс-мажорних обставин,
обставини непереборної сили вплинули на своєчасність сплати
податкового зобов'язання, а також причинний зв'язок між діями
непереборної сили і виникненням податкового боргу, що позбавило
можливості позивача отримати доходи та сплатити податки.
Згідно пп. 3.4 п. 3 Порядку списання безнадійного податкового
боргу, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001 № 103
( z0016-02 ) (z0016-02)
, під безнадійним слід розуміти такий податковий
борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили, тобто не
з вини платників податків, і які неможливо упередити або
запобігти своїми заходами, за умови, що дані обставини
безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових
зобов’язань.
Однак, суди попередніх інстанцій не звернули на зазначені норми
уваги і без достатнього правового обґрунтування зробили
висновки, що збитки від форс-мажорних обставин відносяться до
господарської діяльності позивача 2002 року, при цьому їх розмір
не підтверджено.
Такий висновок колегія суддів вважає передчасним і зробленим за
неповно встановлених обставинах справи, оскільки судами не було
досліджено питання щодо конкретних періодів виникнення боргу зі
сплати страхових внесків, на списанні якого в загальній
накопиченій сумі станом на певну дату наполягає позивач, та
розміру цього боргу, що відповідав кожному звітному періоду,
починаючи з дати виникнення, а також питання визначення часу
виникнення форс –мажорних обставин та їх співвідношення в часі з
виникненням боргу, внаслідок чого залишилось не з’ясованим
питання причинного зв’язку між виникненням боргу в конкретній
сумі і обставинами непереборної сили, тобто права позивача на
його списання.
Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено загальну
площу сільськогосподарських угідь позивача і не враховано, що
згідно висновків ТПП України не всі площі належних позивачеві
угідь і не в повному обсязі постраждали внаслідок форс-мажорних
обставин, що, в свою чергу, впливає на розмір боргу, який може
бути списаний за безнадійністю.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов’язків сторін і, в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством,
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
06.04.2005 у справі господарського суду Херсонської області №
10/354-ПН та рішення господарського суду Херсонської області від
22.02.2005 у цій справі скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Касаційну скаргу СТОВ “Колос” задовольнити частково.
Головуючий Г.Мачульський
Судді К.Грейц
А.Полянський