ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 8/291-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Батраченко А.О., Кардаш Л.І., Жилавий І.І.
від відповідача: Дерев’янко О.В.
розглянувши касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної
податкової інспекції
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
09.02.2005р.
у справі № 8/291-04 Господарського суду Сумської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Буринський
цукровий завод”
до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Буринський цукровий завод”
звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до
Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Конотопської
міжрайонної державної податкової інспекції від 25.02.2004р. №
0000102301/0.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2004р.
(суддя В.І.Кіяшко), залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 09.02.2005р. (судді: В.П.
Бондаренко, В.В.Лакіза, М.В.Токар), позовні вимоги Відкритого
акціонерного товариства “Буринський цукровий завод” задоволено,
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Конотопської
міжрайонної державної податкової інспекції від 25.02.2004р. №
0000102301/0.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Конотопська міжрайонна державна податкова інспекція подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2005р.
Свою вимогу Конотопська міжрайонна державна податкова інспекція
мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної
інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а
саме: ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні” ( 996-14 ) (996-14)
, п. 5.1 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу Відкрите акціонерне товариство
“Буринський цукровий завод” доводить безпідставність вимог
Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції та
правомірність прийнятих у даній справі судових рішень.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення
представників сторін, які з’явились в господарське засідання
суду касаційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Конотопської
міжрайонної державної податкової інспекції підлягає задоволенню
частково.
Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку з
питання правильності обчислення та перерахування суми податку на
додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету позивачу за
червень 2003р. За перевіркою відповідачем було встановлено
порушення податкового законодавства щодо безпідставного
використання позивачем права на податковий кредит за податковими
накладними № 2904-Т від 24.06.2003р. на суму 778554,16грн., в
т.ч. податок на додану вартість 129759,03грн. та № 2912-Т від
30.06.2003р. на суму 771408,67, у т. ч. податок на додану
вартість 128568,11грн., які включено до обсягів придбання
товарів в декларацію з податку на додану вартість за червень
2003р. За результатами перевірки відповідачем прийнято
повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 25.02.2004р., яким
позивачу донараховано 258327грн. податку на додану вартість та
застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 258327грн.
Господарським судом встановлено:
-16.05.2003р. між позивачем та ТОВ з іноземними інвестиціями
фірмою “Байп Ко. Лтд.” укладений договір купівлі-продажу № 36-
Б/2003/42, за яким позивачу був поставлений товар –труби обсадні
у кількості 342,5т. на суму 1549962,83грн., у т. ч. податок на
додану вартість у розмірі 258327,14грн.
-Додатком до договору № 1 від 16.05.2003р. визначено, що товар
передається продавцем покупцеві –позивачу на умовах “F.C.A.,
станції України відповідно до Правил «Інкотермс»(2000р.).
-Товар, виробником якого є ВАТ “Нижньодніпроський трубопрокатний
завод”, був поставлений позивачу на станцію Нижньодніпровськ
–Вузол Придніпровської залізниці у вагонах № 67903104, 65754475,
66172032, 68789437, 67559872, 68404706 у кількості 342,509т.
загальною вартістю 1549952,83грн., у т.ч. податок на додану
вартість 259327,14грн.
-Позивач платіжними дорученнями від 21.08.2003р. № 91 та № 92
сплатив вартість поставлених труб.
-Придбаний позивачем за вищезгаданим договором товар був
оприбуткований позивачем.
-В подальшому вищезгаданий товар за договором комісії №
К2762/2003 від 20.05.2003р. та додатку до нього № 1 передано
позивачем комісіонеру –Корпорації “Науково-виробнича
інвестиційна група “Інтерпайп” у тих же вагонах на залізничній
станції Нижньодніпровськ –Вузол Придніпровської залізниці для
реалізації.
-Комісіонером виконано зобов’язання щодо реалізації товару
позивача, про що суду надано вантажну митну декларацію № 111-83
від 30.06.2003р., залізничні накладні від 30.06.2003р., вантажна
митна декларація № 11039 від 24.06.2003р. та залізничні накладні
від 24.06.2003р.
-Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.12.2004р.
у справі № 17/374-04, яке прийнято за позовом прокурора в
інтересах держави в особі відповідача до Українсько-кіпрського
товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними
інвестиціями фірми “Байп Ко. ЛТД” та позивача –Відкритого
акціонерного товариства “Буринський цукровий завод” про визнання
недійсним договору купівлі-продажу № 36-Б/2003/42 від
16.05.2003р., було відмовлено у задоволенні позову. Постановою
Харківського апеляційного господарського суду вищезгадане
рішення залишене без змін.
-Відповідачем доводиться факт реалізації позивачем вищезгаданих
товарів зі збитками.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - сума, на яку платник
податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом.
Правила щодо порядку обчислення і сплати податку на додану
вартість встановлені ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у редакції, що існувала на час
виникнення відповідних правовідносин, податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення
першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку
в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного
рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням
кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Господарським судом встановлено, що позивачем отримано податкові
накладні № 2904-Т від 24.06.2003р. та № 2912-Т від 30.06.2003р.
та перераховано в оплату товару кошти платіжними дорученнями №
91, 92 від 21.08.2003р. Таким чином, датою виникнення права
позивача на податковий кредит була дата отримання податкової
накладної, яка сталась раніше ніж подія щодо перерахування
позивачем коштів в оплату товарів.
Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
Вимоги щодо податкової накладної викладені у п. п. 7.2.1 п. 7.2
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якої платник податку зобов'язаний надати
покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими
рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату
виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або
прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як
платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника
податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної
особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої
як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру)
товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну
назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з)
ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку. Враховуючи приписи вищенаведених правових норм, які
забороняють включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними до
цього накладними які містять відповідні реквізити, то для
вирішення спору за да даними правовідносинами господарський суд
у встановленому законом порядку був зобов’язаний дослідити
обставини та дати оцінку наданим позивачем доказам щодо
відповідності вимогам п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкових
накладних № 2904-Т від 24.06.2003р. та № 2912-Т від 30.06.2003р.
Як вже було зазначено податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації.
Правила щодо валових витрат встановлені ст. 5 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно
п. 5.1якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові
витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності. Отже,
відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, валові
витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів, що
придбаваються для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності. Таким чином, для вирішення спору щодо
правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту
відповідних витрат, господарський суд у встановленому законом
порядку на підставі відповідних доказів був зобов’язаний
встановити обставини щодо використання придбаних позивачем
товарів у власній господарській діяльності.
Позивач за організаційно-правовою формою діяльності є
господарським товариством. Як випливає з ст. 4 Закону України
“Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, предмет і цілі
діяльності товариства визначаються у Статуті товариства. Таким
чином, для вирішення питання щодо використання у власній
господарській діяльності позивача, який є суб’єктом що виробляє
цукор, придбаних товарів, витрати на які було позивачем
віднесені до валових, господарський суд у встановленому законом
порядку на підставі відповідних доказів мав з’ясувати обставини
щодо можливості, визначеній його установчими документами,
використання у власній діяльності придбаних товарів.
Крім того, як випливає з судових рішень, позивачем у червні
2003р. заявлено до відшкодування відповідну суму, правомірність
щодо розрахунку якої і була перевірена відповідачем. Проте в
матеріалах справи відсутній належний доказ, а саме податкова
декларація з податку на додану вартість за червень 2003р.
Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - сума, що
підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Але господарським судом не було досліджено обставин щодо
надходження до бюджету надмірно сплаченого податку.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2004р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
09.02.2005р. у справі № 8/291-04 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до Господарського суду Сумської області від
06.09.2004р.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.