ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 7/275-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому ДПІ у м. Ужгороді
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 14.02.2005
у справі № 7/275-2004
господарського суду Закарпатської області
за позовом ТОВ “Фава-Технікс”
до ДПІ у м. Ужгороді
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача Сабадош В.І. –за довіреністю від 01.11.2004р.
відповідача Буря О.О. –за довіреністю від 05.01.2005р., Сакалош
Ю.Ю. –за довіреністю від 10.06.2005р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
18.11.2004 року (суддя С.Швед) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
14.02.2005 року (головуючий суддя Дубник О.П. , судді Бобеляк
О.М., Орищин Г.В.), рішення господарського суду Закарпатської
області від 18.11.2004р.; позов задоволено; визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення від 14.09.2004р. №
0001071742/0/2171/17-1/16209; стягнуто з відповідача на користь
позивача судові витрати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду, як таку, що прийнята з
неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення
місцевого господарського суду залишити в силі.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішенні господарського суду першої
інстанції та постанові апеляційного господарського суду,
заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні
представників сторін, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Судами було встановлено, що ДПІ у м. Ужгороді було проведено
планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог
податкового законодавства позивача за період І квартал 2003р.- І
квартал 2004р., за результатами якої складено акт від 07.09.2004
року № 23-1/328.
На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв спірне
податкове повідомлення-рішення від 14.09.2004р. №
0001071742/0/2171/17-1/16209, яким позивачу визначено податкове
зобов’язання з прибуткового податку в розмірі 1782грн., в тому
числі 594грн. основного платежу та 1188грн. штрафних
(фінансових) санкцій.
В акті перевірки, зокрема, вказано, що в листопаді 2003р.
підприємством були складені договори оренди з своїми
працівниками на оренду їх власних мобільних телефонів без
орендної плати, але з відшкодуванням сум фактично наданих послуг
зв’язку ТОВ "Альянс". На думку відповідача, позивач порушив ст.
8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
.
ТОВ "Фава-Технікс" 01.11.2003р. уклало договори про безоплатне
користування стільниковими (мобільними) радіотелефонами із
своїми працівниками, і згідно акту приймання-передачі від
05.11.2003р. вказані телефони були передані в тимчасове
безоплатне користування та були зараховані на баланс
підприємства, зокрема на субрахунок № 109 "Інші основні засоби".
01.09.2003р. позивач уклав агентську угоду по наданню послуг
зв'язку з ВАТ "Альянс", згідно якої ТОВ "Фава-Технікс" придбало
п’ять ваучерів (телефонних номерів) контактного оператора
мобільного зв’язку компанії "Київстар Дж Ее Ем" і фактично
розпочало використання мобільного зв’язку в листопаді 2003р.,
про що свідчить рахунок, який було оплачено ТОВ "Фава-Технікс" в
листопаді 2003р. самим підприємством.
Колегія суддів зазначає, що порядок оподаткування доходів
громадян на момент виникнення спірних правовідносин регулювався
Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Згідно ч. 2 ст. 8 зазначеного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
до сукупного
оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної
роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових
обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за
договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в
результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ,
організацій, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у
грошовій і натуральній формі.
Суди попередніх інстанцій не дали оцінки правовій природі
вищевказаних договорів, не проаналізували права та обов’язки
сторін договорів.
Апеляційний господарський суд, задовольняючи позов, дійшов
висновку, що телефонні номери використовувались безпосередньо у
господарській діяльності підприємства, однак, суд не
обґрунтував, на підставі яких доказів він дійшов такого
висновку.
Наведене свідчить про неповне встановлення як місцевим, та і
апеляційним господарськими судами обставин, що мають значення
для справи.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду
справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-10, 111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14.02.2005 року та рішення господарського суду Закарпатської
області від 18.11.2004 року у справі № 7/275-2004 скасувати, а
справу направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький