ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 7/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенка Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ПП Тафтай Н.О.
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 12.04.2005 р.
у справі господарського суду Миколаївської області
за позовом ПП Тафтай Н.О.
До Ленінської МДПІ у м. Миколаєві
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не зявились,
відповідача: Кравчук О.І. (дов. від 03.08.04 № 241/10-000),
В С Т А Н О В И В :
Рішенням від 01.03.05 господарського суду Миколаївської області
позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-
рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 47/23-3-15 від
20.01.2004р. за мотивом того, що ДПІ неправомірно визнано
штрафні санкції податковим зобов’язанням, перевірку було
проведено не у відповідності з діючим законодавством. Цим же
рішенням з ДПІ на користь позивача стягнуто 85 грн. судових
витрат.
Постановою від 12.04.05 Одеського апеляційного господарського
суду вказане вище рішення змінено. Позов задоволено в частині
визнання спірного повідомлення-рішення щодо визначення суми
штрафу сумою податкового зобов’язання Тафтай Н.О.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного
господарського суду, ПП Тафтай Н.О. звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на порушення ст. 17 України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95
№ 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
(далі Закон № 481/95-ВР
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
), п. п. 6,8 Порядку застосування фінансових
санкцій, передбачених ст. 17 Закону України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”,
затвердженого постановою КМУ від 02.06.03 № 790 ( 790-2003-п ) (790-2003-п)
,
ст.ст. 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ (далі
Закон № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
), пп. 3.1 Порядку направлення
органами державної податкової служби України податкових
повідомлень-рішень.
Відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому
просить постанову Одеського апеляційного господарського суду
залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами перевірки позивача щодо контролю
за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності ДПІ у
Заводському районі складено акт № 140403932302 від 27.12.03, у
якому вказано про порушення позивачем п. п. 1, 5 ст. 3 Закону №
481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
- не проведення розрахункових операцій
через РРО, РК, КОРО на загальну суму 250,00 грн.; ст. 15 Закону
№ 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
- реалізація алкогольних напоїв без
ліцензії.
На підставі вказаного акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва
прийнято податкове повідомлення-рішення № 47/23-3-15 від
20.01.2004р., яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем штрафна (фінансова) санкція у розмірі
1700 грн.
Судами обох інстанцій встановлено факт торгівлі ПП Тайтай Н.О.
алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, що є
порушенням ст. 15 Закону № 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, за яке ст.
17 вказаного Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачено застосування
фінансових санкцій у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків
вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.
В той же час, суд першої інстанції цьому факту не надав належної
правової оцінки, зосередившись на факті визначення ДПІ спірних
санкцій як податкового зобов’язання.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов
правомірного висновку, що при доведеності факту вчинення
суб'єктом підприємницької діяльності порушення спірне податкове
повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним в частині
визначення штрафних санкцій у сумі 1700 грн. як податкового
зобов'язання позивача.
За таких обставин постанову Одеського апеляційного
господарського суду прийнято обгрунтовано при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 12.04.05 Одеського апеляційного господарського
суду у справі № 7/14 залишити без змін.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П.