ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 3/247
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.
розглянула
касаційну скаргу Карлівської міжрайонного державної податкової
інспекції Полтавської області (далі Карлівська
МДПІ)
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
від 05.04.05
у справі № 3/247
господарського Полтавської області
суду
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Карлівський цукровий завод” (далі Товариство)
До Карлівської МДПІ
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
У судовому засіданні взяли участь представники
- позивача: Борщевський А.О. (за дор. № 01/07 від 01.07.05);
- у судовому засіданні 21.07.05, 28.07.05;
- відповідача: Переяслівець В.М. (за дов. № 7446/9/10-016 від
27.12.04)
- у судовому засіданні 21.07.05, 28.07.05,
11.08.05;
Толовалимч С.М. (за дов.; 3314/2/10-020 від
23.06.05)
- у судовому засіданні 21.07.05, 11.08.05.
Ухвалою від 10.06.05 колегії суддів Вищого господарського суду
України касаційна скарга Карлівської МДПІ № 1994/9/10-020 від
04.05.05 була прийнята до провадження, розгляд справи було
призначено на 21.07.05.
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 21.07.05
відводів складу суду не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 21.07.05 було оголошено перерву до 28.07.05
для виготовлення та оголошення вступної та резолютивної частин
постанови Вищого господарського суду України.
У зв’язку з відсутністю судді Першикова Є.В. у судовому
засіданні 28.07.05 був відсутній повний склад колегії суддів,
яка розглянула справу по суті, що унеможливило оголошення
постанови Вищого господарського суду України сторонам по справі.
Крім того, у встановлений час колегія суддів Вищого
господарського суду України не дійшла до єдиної думки щодо
прийняття постанови по справі, у зв’язку з чим колегія суддів
дійшла висновку про необхідність оголошення в судовому засіданні
28.07.05 перерви до 11.08.05 для оголошення повного тексту
постанови по справі.
Рішенням від 26.01.05 господарського суду Полтавської області
(суддя Бунякіна Г.І.) позовні вимоги Товариства задоволено.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Карлівської
МДПІ від 01.09.04 № 0001202301/0, № 0001022301/0 та від 19.11.04
№ 0001022301/2 та № 0001202301/1.
З Карлівської МДПІ на користь Товариства стягнуто 85,00 грн.
витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи рішенням господарський суд Полтавської області
врахував, що Закон України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не вимагає виведення податкових
результатів для кожної окремої господарської операції, а вказує
на узагальнення результатів всіх видів діяльності звітного
періоду, з метою обчислення загальної суми прибутку чи збитку.
Також, судовою інстанцією зазначено, що з врахуванням вимог норм
п. п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1 та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст.
7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
включення у валові витрати всієї суми компенсації вартості
придбаних нафтопродуктів є обґрунтованим, оскільки їх придбання
підтверджується відповідними податковими накладними.
Постановою від 05.04.05 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого
Самусенко С.С., суддів Корсакова Г.В., Шевченка В.Ю.) апеляційну
скаргу Карлівської МДПІ зали шено без задоволення, а рішення від
26.01.05 господарського суду Полтавської області без змін.
Не погоджуючись з актами попередніх судових інстанцій,
Карлівська МДПІ звернулася до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, вважаючи судові акти неправомірними та
прийнятими з порушенням вимог норм матеріального і
процесуального права, у зв’язку з чим просить скасувати рішення
від 26.01.05 та постанову від 05.04.05, та в задоволені позовних
вимог Товариства відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що Товариством було
здійснено реалізація пального за ціною значно нижчою ціни
придбання, що, на його думку, свідчить про відсутність у
Товариства наміру використовувати його у власній господарській
діяльності навіть якщо отримані від такого продажу кошти
використані для погашення заборгованості перед третіми особами,
а тому відповідно до ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
таке віднесення витрат з
придбання дизельного пального до складу валових витрат
виробництва та обігу, є неправомірним.
Також, скаржник зазначає, що судом допущено порушення вимог п.
1.8,
п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки вартість реалізованого
дизельного пального грошовими коштами продавцем сплачена не
була, то, на думку податкового органу, до бюджету податок на
додану вартість з покупця не утримано, а значить у останнього
відсутнє право на відшкодування податку за рахунок бюджету.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв’язку з чим
просить рішення від 26.01.05 та постанову від 05.04.05 залишити
без змін, а касаційну скаргу Карлівської МДПІ без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї,
заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суддю-
доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення
попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову
оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що в період з
05.04.04 по 24.06.04 Карлівською МДПІ проведено позапланову
документальну перевірку Товариства за січень 2004 року, за
наслідками якої було складено акт
№ 115/23/32413128 від 24.06.04 (далі Акт), яким визначено
наявність порушення Товариством законодавства України у зв'язку
з встановленими випадками здійснення збиткової реалізації
товарно-матеріальних цінностей, а саме дизельного пального.
Так, перевіркою встановлено, що витрати на придбання дизельного
пального Товариством включалися до складу валових витрат, а ПДВ
–до податкового кредиту, таким чином, отримані збитки на
загальну суму 3 022 723,20 грн. та від’ємне значення ПДВ у сумі
604 544,70 грн. знайшли своє відображення у податковому та
бухгалтерському обліку в повному обсязі.
На підставі Акту, відповідно до п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та
п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.2.3, п. п. 7.2.6 п. 7.2
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
26.06.04 Карлівською МДПІ було прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0001022301/0, у зв’язку з виявленням
завищення Товариством за січень 2004 року суми бюджетного
відшкодування з ПДВ у розмірі 604 544, 64 грн.
Відповідно до п. п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.00 № 2181-
ІІІ Товариство оскаржило до податкових органів вказане податкове
повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Рішенням про результати розгляду скарги від 31.08.04 за №
5538/6/23-129 Карлівською МДПІ оскаржене податкове повідомлення-
рішення від 26.06.04 в частині завищення бюджетного
відшкодування в сумі 519 733,64 грн. та визначення суми
податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі
1 039 467,28 грн., в тому числі, основний платіж 519 733,64 грн.
та фінансових санкцій в сумі 519 733,60 грн. скасовано.
Відповідно до п. п. “а” п. 5.3 Порядку направлення органами
державної податкової служби України податкових повідомлень
платникам податків в редакції наказу Державної податкової
адміністрації України від 27.05.03 № 247 ( z0467-03 ) (z0467-03)
,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 467/7788 від
11.06.03 (далі Порядок ( z0467-03 ) (z0467-03)
), у разі часткового
скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми
податкового зобов'язання, складається та направляється платнику
податків нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане
податкове повідомлення вважається відкликаним. Згідно п. п. “б”
п. 5.3 Порядку ( z0467-03 ) (z0467-03)
у разі збільшення податковим органом
суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги
платника податків складається та направляється платнику податків
окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового
зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення
не відкликається.
Враховуючи наведене, за результатами розгляду скарги та на
підставі Акта 01.09.04 Карлівською МДПІ було прийнято наступні
податкові повідомлення-рішення № 0001202301/0, яким Товариству
відповідно до п. п. 7.4.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.5 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. п.
17.1.3, 17.1.6 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язання платниками податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено суму податкового
зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну
суму 10 394 697,28 грн., в тому числі, 519 733,64 грн. по
основного платежу та 519 733,64 грн. штрафних (фінансових)
санкцій та № 0001022301/0, яким відповідно до п. п. 7.4.1, 7.4.5
п. 7.4., п. п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Товариству визначено
завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість у січні 2004 року у розмірі 84 811 грн.
Також, судовими інстанціями встановлено, що 19.11.04 на підставі
Акту Карлівською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №
0001022301/2 та № 0001202301/1 з визначенням зобов'язань,
аналогічних тим, що визначені в спірних податкових повідомленнях-
рішеннях від 11.09.04 № 0001202301/0 та
№ 0001022301/0.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що викладені в
Акті перевірки висновки Карлівської МДПІ стосовно
неправомірності дій Товариства при обчисленні суми податкового
кредиту по податку на додану вартість шляхом включення витрат по
безтоварній операції по придбанню дизельного палива до складу
валових витрат платника податку на прибуток Товариства
ґрунтуються на збитковості операції, яка проведена Товариством
внаслідок продажу ТОВ “Енергохолдінг” 3 360 тонн дизельного
палива по ціні 2 799,54 грн., у тому числі ПДВ 466,59 грн., що
нижче ціни, за якою Товариством придбано зазначений товар в тій
же самій кількості у ДП “Газозабезпечення”.
У зв’язку з вказаним, на думку податкового органу, операція
Товариства має збитковий характер у сумі 3 022 723,20 грн. та
від’ємне значення податку на додану вартість в сумі 604 544,64
грн.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими
інстанціями встановлено, що Товариство придбало дизельне паливо
у ДП “Газозабезпечення” та розрахувалося за нього шляхом емісії
простого векселя. При цьому ціна придбання пального була вище
ринкової, оскільки розрахунок проведено векселем з терміном
сплати у 2007 році. У зв’язку з отримання наступного дня після
укладення відповідного договору з ДП “Газозабезпечення”
претензії від ТОВ “Українська продовольча компанія” на значну
суму, Товариство продало дизельне паливо ТОВ “Енергохолдинг” за
ціною нижчою ціни придбання, проте по ринковій ціні на момент
продажу. При цьому, судовими інстанціями взято до уваги, що
06.08.04 ТОВ “Енергохолдинг” повністю розрахувалося за придбане
дизельне паливо перерахувавши Товариству 5 779 186,56 грн.
Виручені кошти від продажу дизельного пального Товариство
перерахувало ТОВ “Українська продовольча компанія” на виконання
зобов’язань по отриманих-поставлених в 2003-2004 роках ТМЦ.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.94 № 334/94-ВР
(далі Закон № 334/94-ВР) валовий доход –це загальна сума доходу
платника податку від усіх видів діяльності, отримана
(нарахована) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
так і за її межами.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові
витрати виробництва та обігу визначені як сума будь-яких витрат
платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,
послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності. Таким чином, встановлюється вимога щодо реальності
самого факту придбання товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат включаються суми будь-
яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у
зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,
продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці та суми
внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів),
установлених Законом України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 № 1251-ХІІ.
Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Звіт про
фінансові результати”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 21.06.99 за № 397/3690, затвердженого Наказом
Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 ( z0397-99 ) (z0397-99)
,
дає визначення збитку як перевищення суми витрат (зменшення
економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення
зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу) над
сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.
Як вбачається з пункту 3.1 статті 3 Закону № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом оподаткування є прибуток, який
визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу
звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на суму валових витрат платника податку,
визначених статтею 5 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на суму
амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9
цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
За змістом ст. 3 Закону № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом
оподаткування є прибуток підприємства, а не його валовий дохід,
як загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності.
Отже, Закон ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не вимагає виводити податковий
результат (прибуток або збиток) для кожної окремої операції, а
свідчить про узагальнення результатів від всіх видів діяльності
з метою вирахування загальної суми прибутку чи збитку. Це
підтверджує визначення терміну “валовий дохід”, приведений в п.
4.1 ст. 4 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Разом з тим, продавати
товари за ціною нижчою за ціни придбання не забороняють ні п.
4.1, в якому мова йдеться про склад валового доходу звітного
періоду, ні ст. 11 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яка містить
правила податкового обліку.
Пунктом 1.32 Закону № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що
господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи,
направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої
особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та
суттєвою.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що незважаючи на
те, що операція по продажу нафтопродуктів ТОВ “Енергохолдінг”
мала збитковий характер, висновки податкового органу, що така
операція не була спрямована на потреби власної господарської
діяльності є помилковими, оскільки, як підтверджено матеріалами
справи, саме внаслідок придбаного за розрахунок у вексельній
формі товару у ДП “Газозабезпечення” та подальша його реалізація
за готівкові кошти ТОВ “Енергохолдінг” дала можливість
Товариству здійснити розрахунок по борговим зобов'язанням за
період 2003-2004 років.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
бере до уваги, що згідно п. 1.20.1 Закону № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг),
визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне,
вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих
ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна –це ціна, за якою товари (роботи,
послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець
бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає
їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є
взаємно незалежними юридичне та фактично, володіють достатньою
інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які
склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності –однорідних)
товарів (робіт, послуг).
Також, враховується, що статтею 7 Закону України “Про ціни та
ціноутворення” від 03.12.90 № 507-ХІІ ( 507-12 ) (507-12)
встановлено
вільні ціни і тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за
винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і
тарифів.
З правового аналізу вказаних положень вбачається, що Товариство
мало право продавати дизельне паливо по договірній ціні, в тому
числі по ціні, що нижча ціни його придбання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
Закон України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№
168/97-ВР від 03.04.97 (далі Закон № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) є
спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану
вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки
оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до
бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного
відшкодування.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті
робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським
документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату
вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки
платника податку органом державної податкової служби суми
податку, попередньо включені до складу податкового кредиту,
залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту.
Пунктом 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено дату виникнення права платника податку на податковий
кредит, якою вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку
в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного
рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням
кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається із підпункту 3.4 пункту 3 Порядку заповнення та
подання податкової декларації з податку на додану вартість,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 30.05.97 № 166 ( z0250-97 ) (z0250-97)
та зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 09.07.97 за № 250/2054, платник
податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку
зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають
відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг
податкового обліку, достовірність даних підтверджується:
підписом платника, якщо платник –фізична особа, в інших випадках
(особа, яка визначена як платник податку на додану вартість,
крім фізичних осіб) –підписами відповідальних посадових осіб
(керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання
декларації в електронній формі –електронним підписом осіб (які
підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному
законодавством. Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що право на нарахування
податку та складання податкових накладних надається виключно
особам, зареєстрованим як платники податку.
Попередніми судовими інстанціям правомірність включення
Товариством суми ПДВ до податкового кредиту за січень 2004 року
взято до уваги на підставі належно оформлених податкових
накладних, які складено ДП “Газозабезпечення”, маючого статус
платника ПДВ.
В той же час, судовими інстанціями не взято до уваги, що згідно
ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в України” ( 2374-14 ) (2374-14)
у
разі видачі (передачі) векселя як розрахункового документа
відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо
платежу за цим договором та виникають відповідні зобов'язання
щодо платежу за векселем.
Встановлені судом обставини здійснення розрахунків між
суб’єктами господарської діяльності свідчать про те, що на дату
складання податкових накладних перша подій не настала, оскільки
судом установлено, що на виконання грошових зобов'язань були
видані прості вексель, у яких строк оплати визначено моментом
пред'явлення, але цим обставинам не дано належної правової
оцінки.
Також слід зазначити, що за правилами пункту 4.8 статті 4 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
векселі
отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не
оплачені платником податку, не змінюють сум податкових
зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку,
незалежно від видів операцій, по яких такі векселі
використовуються.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує
наявність акту прийому-передачі векселів приходить до висновку
про те, що цей акт не є беззаперечним доказом того, що відбулася
реальна сплата грошових коштів за дизельне пальне від продавця
покупцю.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових
підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були
сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його
основної функції - формування доходів Державного бюджету України
(п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
), а
також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зобов'язана здійснювати утримання та
внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст.
1 Закону № 168/97- ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Тобто, як видно з системного аналізу вказаних норм, Законом №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлений прямий взаємозв'язок між
сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та
відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи
нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім
включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на
додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за
рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
Враховуючи неповноту розгляду справи та непереконливість
зроблених судами висновків, ухвалені у справі судові рішення не
можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги
та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин
вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Карлівської міжрайонного державної податкової
інспекції Полтавської області № 1994/9/10-020 від 04.05.05
задовольнити частково.
Рішенням від 26.01.05 господарського суду Полтавської області та
постанову від 05.04.05 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду у справі № 3/247 господарського суду
Полтавської області скасувати, а справу направити на новий
розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий Є.Першиков
судд?: Г.Савенко
?.Ходак?вська