ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2005 Справа N 33/43
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: [...]
розглянув касаційну скаргу Донецького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк (далі - відділення
Фонду)
на рішення господарського суду Донецької області від
11.04.2005
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
31.05.2005
зі справи N 33/43
за позовом відділення Фонду
до державного підприємства "Красноармійськвугілля" в особі
відособленого підрозділу шахти "Родинська", м. Родинське
Красноармійського району Донецької області (далі - ДП
"Красноармійськвугілля")
про стягнення 130 636,40 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Відділення Фонду звернулося з позовом про стягнення з
відповідача 130а636,40 грн. заборгованості зі сплати штрафних
санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2005
[...] у задоволенні позову відмовлено. Назване рішення суду
мотивовано тим, що чинним законодавством України обов'язок
безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено саме на
органи, перелічені у частині першій статті 18 Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон), що з урахуванням необхідності медико-соціальної
експертизи для створення підприємством робочого місця для
конкретного інваліда виключає можливість застосування до
відповідача заходів майнової відповідальності за недодержання
зазначеного нормативу. До того ж, пропуск відділенням Фонду
встановленого статтею 250 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
(далі - ГК України) строку застосування
адміністративно-господарських санкцій позбавляє позивача права на
стягнення з ДП "Красноармійськвугілля" штрафу в порядку статті 20
Закону.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
31.05.2005 (колегія суддів у складі: суддя [...] - головуючий,
судді [...] рішення місцевого господарського суду з даної справи
залишено без змін з мотивів вжиття відповідачем усіх передбачених
законодавством заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів
відповідно до нормативу, а саме - створення робочих місць
інвалідів у необхідній кількості та повідомлення уповноважених
органів про наявність таких вакантних посад.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відділення Фонду просить скасувати судові акти місцевого та
апеляційного господарських судів з даного спору та прийняти нове
рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права. Зокрема, скаржник
зазначає, що у звітному періоді відповідачем не було виконано
згаданий норматив шляхом працевлаштування інвалідів у необхідній
кількості з укладенням трудових договорів. Крім того, на думку
скаржника, висновок судових інстанції щодо повідомлення ДП
"Красноармійськвугілля" відповідних органів про наявність вільних
робочих місць для інвалідів спростовується листами
Красноармійського міського центру зайнятості від 09.11.2004
N 01-11/2735 та Красноармійського міського управління праці та
соціального захисту населення від 11.11.2004 N 4183, що містяться
у матеріалах справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових
підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- у 2003 році середньооблікова чисельність штатних
працівників ДП "Красноармійськвугілля" становила 1347 осіб;
- чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні
працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до
чотиривідсоткового нормативу, у 2003 році складала 54 особи, у той
час коли фактично у звітному періоді ДП "Красноармійськвугілля"
було працевлаштовано лише 35 інвалідів;
- у 2003 році відповідач створив робочі місця інвалідів у
необхідній кількості та інформував державну службу зайнятості про
наявність таких вільних робочих місць, що підтверджується даними
звітів за формою N 3-ПН ( z0464-98 ) (z0464-98)
за 2003 рік.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з відповідача передбачених статтею 20
Закону ( 875-12 ) (875-12)
штрафних санкцій за недотримання установленого
нормативу працевлаштування інвалідів.
Статтею 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності і господарювання
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
(далі - Положення), підприємства розробляють заходи щодо створення
робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного
договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального
захисту населення та відділення Фонду соціального захисту
інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для
працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що
підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за
власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів;
інформують державну службу зайнятості та місцеві органи
соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні
посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда
( 314-95-п ) (314-95-п)
вважається створеним, якщо воно відповідає
встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної
нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю
представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських
організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на
ньому інваліда.
Водночас частиною першою статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний
орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики,
органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Крім того, згідно з пунктом 10 Положення працевлаштування
інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
здійснюється державною службою зайнятості,
органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів,
громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану
здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок
відповідно до висновків МСЕК.
З наведеного випливає, що після вжиття підприємством
необхідних заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, до
яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих
місць для інвалідів у межах нормативу та інформування названих
органів про наявність таких вакантних посад, відповідні органи
повинні працевлаштувати інвалідів на створені робочі місця.
Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного
Суду України від 20.07.2004 ( n0060700-04 ) (n0060700-04)
зі справи
N 2-23/9789-03, в якій Верховний Суд України вимагав обов'язкового
з'ясування, зокрема, того, чи були створені підприємством в
установленій кількості робочі місця для інвалідів, чи повідомляло
підприємство органи працевлаштування про кількість таких робочих
місць та чи направлялись інваліди для працевлаштування.
Доводи скаржника про неповідомлення ДП
"Красноармійськвугілля" відповідних органів про наявність вільних
робочих місць для інвалідів спростовуються встановленими
попередніми інстанціями обставинами справи з посиланням на належні
докази на підтвердження факту такого інформування, а тому не
можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.
Крім того, згідно зі статтею 250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності.
Отже, з огляду на пункт 4 постанови Кабінету Міністрів
України від 28.12.2001 N 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
"Про затвердження
Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і
організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального
захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів",
за яким штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не
пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, місцевий
господарський суд з урахуванням встановленого ним факту, а саме -
подання позивачем позову лише 27.01.2005, дійшов вірного висновку
про пропуск відділенням Фонду 6-місячного строку застосування
штрафу за незабезпечення чотиривідсоткового нормативу
працевлаштування інвалідів.
Таким чином, господарські суди з огляду на встановлені ними
обставини справи дійшли вірного висновку про відсутність правових
підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі
130636,40 грн. за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів
та правомірно відмовили у позові.
Відтак визначених законом підстав для скасування оскаржуваних
актів попередніх судових інстанцій не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2005
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
31.05.2005 зі справи N 33/43 залишити без змін, а касаційну скаргу
Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів - без задоволення.