16/633 Про Визнання договорів недійсними - Текст документа

до Фонду державного майна України Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області ТОВ «Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство «Біостимулятор»

треті особи ДП «Біостимулятор»ДАК «Укрмедпром» Міністерство охорони здоров’я України

Про Визнання договорів недійсними

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.01.2006 (суддя О.Ярмак) в позові відмовлено, оскільки на час укладення спірних договорів в Законі України «Про оренду державного та комунального майна» (2269-12) не існувало норми, яка забороняє передавати в оренду майно, що не підлягає приватизації, ДП «Біостимулятор»не здійснювало діяльність, пов’язану з наркотичними, психотропними засобами в зв’язку з анулюванням ліцензії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 (судді: Н.Губенко, Т.Барицька, Л.Ропій) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.

ДАК «Укрмедпром»просить судові рішення у справі скасувати, провадження у справі припинити, оскільки АТ є власником майна ДП «Біостимулятор», укладення договорів оренди та купівлі оборотних матеріальних засобів здійснено ДП «Біостимулятор»в порушення ст.ст. 319, 321 ЦК України (435-15) , ст. 4 Закону України «Про власність» (697-12) , згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд.

При розгляді справи не прийнято до уваги п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.94 № 412 «Про затвердження положення про регіональні відділення та представництво Фонду державного майна України» (412-94-п) згідно якого відділення фонду має право передавати в оренду майно, що перебуває у державній власності; на час укладення договорів діяла ліцензія, що дозволяла діяльність ДП «Біостимулятор», пов’язану із обігом наркотичних засобів.

ДАК «Укрмедпром»в судовому засіданні просить прийняти нове рішення, вимоги щодо припинення провадження у справі виключити. ТОВ «Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство «Біостимулятор»у відзиві на касаційну скаргу вважає, що спірний договір укладено відповідно до чинного законодавства, тому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення у справі залишити без зміни.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, відзиву та приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Біостимулятор»з РВ ФДМ України від 19.03.2003 погоджено з Міністерством охорони здоров’я України, яке є єдиним акціонером ДАК «Укрмедпром», Антимонопольним комітетом України.

Передача майна в оренду не змінює його правового статусу, оскільки майно залишається у державній власності, а тому посилання скаржника на перевищення повноважень з боку регіонального відділення ФДМ України є необґрунтованим.

Скаржником не доведено існування на час укладення договору оренди прямої заборони в Законі України «Про оренду державного та комунального майна» (2269-12) щодо передачі в оренду майна, яке не підлягає приватизації.

Касаційна інстанція зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 № 897 «Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості» (897-2000-п) не містить положення щодо передачі майна державних підприємств, визначених у додатку до постанови у власність ДАК «Укрмедпром», що спростовує посилання скаржника на порушення ст. 4 Закону України «Про власність» (697-12) , ст.ст. 319, 321 ЦК України (435-15) .

Вищий господарський суд України приймає до уваги, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (2269-12) орендодавцями майна, що увійшло до статутних фондів створених у процесі корпоратизації є Фонд державного майна України, що свідчить про дії регіонального відділення фонду в межах встановлених повноважень.

Інші заперечення скаржника є намаганням переоцінити наявні докази у справі, встановити інші обставини справи, що згідно ст. 111-7 ГПК України (1798-12) виходить за межі компетенції касаційної інстанції.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) ,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 та рішенням господарського суду м. Києва від 30.01.2006 у справі № 16/633 залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.