ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2005 Справа N 29/522
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. ,
розглянула
касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва (далі ДПІ
у Шевченківському районі)
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 28.03.05
у справі № 29/522
господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Компанія “Єврогаз-Інвест-Групп” (далі
Товариство)
до ДПІ у Шевченківському районі,
особа, дії якої відділ державної виконавчої служби у
оскаржуються Шевченківському районі м. Києва (далі
Виконавча служба)
Про визнання недійсним повідомлення –рішення
В засіданні взяли участь представники
- позивача: не з’явилися;
- відповідача: Семілєтова Ю.В. (за дов. № 9307/9/10-114 від
01.12.04)
- у судовому засіданні 21.07.05.
- Виконавчої не з’явилися.
служби:
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 21.07.05 було оголошено перерву до 28.07.05
для виготовлення та оголошення вступної та резолютивної частин
постанови Вищого господарського суду України.
У судове засідання 28.07.05 сторони по справі не з’явилися, у
зв’язку з чим повний текст постанови направляється учасником
судового процесу в установленому порядку.
Рішенням від 12.12.03 господарського суду м. Києва (суддя
Усатенко І.В.) позовні вимоги Товариства задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Шевченківському районі від 10.07.03 № 1352/23-3.
З ДПІ у Шевченківському районі на користь Товариства стягнуто
судові витрати у сумі 203,00 грн.
Постановою від 09.03.04 Київського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого судді Островича С.Е.,
суддів Алданової С.О., Сотнікова С.В.) апеляційну скаргу ДПІ у
Шевченківському районі залишено без задоволення, а рішення від
12.12.03 господарського суду м. Києва без змін.
Постановою від 27.05.04 Вищого господарського суду України
касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі залишена без
задоволення, а постанова від 09.03.04 Київського апеляційного
господарського суду без змін.
Ухвалою від 09.09.04 Верховного Суду України ДПІ у
Шевченківському районі було відмовлено в порушенні касаційного
провадження з перегляду постанови від 27.05.04 Вищого
господарського суду України.
22.10.04 ДПІ у Шевченківському районі звернулася до суду зі
скаргою на постанову № 34/3 від 19.08.04 про відкриття
виконавчого провадження, в якій просила зупинити виконавче
провадження та скасувати постанову № 34/3 від 19.08.04 про
відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою від 23.12.04 господарського суду міста Києва (суддя
Усатенко І.В.) у задоволенні скарги ДПІ у Шевченківському районі
на постанову № 34/3 від 19.08.04 про відкриття виконавчого
провадження відмовлено.
Постановою від 28.03.05 Київського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого Коваленка В.М.,
суддів Вербицької О.В., Малетича М.М.) апеляційну скаргу ДПІ у
Шевченківському районі залишено без задоволення, а ухвалу від
23.12.04 без змін.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ у
Шевченківському районі звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою в якій просить постанову від
28.03.05 скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким
скаргу ДПІ у Шевченківському районі на дії ВДВС Київського
міського управління юстиції задовольнити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржена постанова
винесена з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст.
24, 30 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV від
21.04.99 ( 606-14 ) (606-14)
(далі Закон ( 606-14 ) (606-14)
).
Зокрема, скаржник зазначає про невірне визначення апеляційною
інстанцією строків щодо направлення постанови про відкриття
виконавчого провадження, які суперечать встановленим
законодавством термінам.
Скаржник вказує, що державним виконавцем Крайчинським С.С.
всупереч ст.ст. 5, 7, 30 Закону ( 606-14 ) (606-14)
не виконано
обов’язку щодо роз’яснення прав ДПІ у Шевченківському районі ні
шляхом надання усного пояснення, ні письмового, крім того,
постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано до
податкового органу з порушенням встановлених строків для таких
дій.
На день розгляд справи по суті письмові відзиви на касаційну
скаргу від Товариства та Виконавчої служби не надійшли.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення до
неї, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-
доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних
обставин справи правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 30.03.04 на
виконання рішення від 12.12.03 господарського суду міста Києва у
справі № 29/522 було видано наказ про примусове виконання
рішення, який було прийнято до виконання Відділом примусового
виконання рішень відділу державної виконавчої служби Київського
міського управління юстиції.
Постановою державного виконавця Крайчинського С.С. “Про
відкриття виконавчого провадження” № 34/3 від 19.08.04 було
відкрите виконавче провадження по виконанню наказу № 29/522
виданого 30.03.04, ДПІ у Шевченківському районі зобов'язано
добровільно виконати наказ № 29/522 про стягнення 203 грн. в
строк до 26.08.04.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
відповідно до ст. 1 Закону ( 606-14 ) (606-14)
, виконавче провадження –це
сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому
Законі ( 606-14 ) (606-14)
, спрямованих на примусове виконання рішень
судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на
підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим
Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно
до цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
та інших законів, а також рішеннями,
що відповідно до цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
підлягають примусовому
виконанню (далі рішення). Статтею 2 Закону ( 606-14 ) (606-14)
встановлено, що примусове виконання рішень в Україні
покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до
системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до пункту 6 статті 3 Закону ( 606-14 ) (606-14)
підлягають
виконанню рішення, ухвали, постанови господарських судів.
Статтею 201 Закону ( 606-14 ) (606-14)
встановлено, що виконання рішень,
за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних
органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради
чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні,
інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури
гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів
державної влади покладається на підрозділ примусового виконання
рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління
юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці
Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських
управлінь юстиції.
Таким чином, стягнення за виконавчими документами з органів
державної податкової служби виконуються підрозділом примусового
виконання рішень відділу державної виконавчої служби Київського
міського управління юстиції.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що статтею 18 Закону визначено, що державний виконавець
відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого
документа, зокрема за заявою стягувача або його представника про
примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону
( 606-14 ) (606-14)
.
Згідно статті 24 Закону ( 606-14 ) (606-14)
державний виконавець
зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і
відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк
пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ
відповідає вимогам, передбаченим цим Законом ( 606-14 ) (606-14)
та
пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби
за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-
денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа
виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В
постанові державний виконавець встановлює строк для
добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи
днів, а рішень про примусове виселення –п'ятнадцяти днів, та
попереджає боржника про примусове виконання рішення після
закінчення встановленого строку зі стягненням з нього
виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих
дій, передбачених цим Законом ( 606-14 ) (606-14)
. Копія постанови про
відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня
надсилається стягувану, боржнику та органу (посадовій особі),
який видав виконавчий документ.
Щодо посилань скаржника на те, що постанова про відкриття
виконавчого провадження до нього не надходила, що призвело до
того, що податковий орган, не зміг скористатися правом на
виконання наказу господарського суду міста Києва № 29/522 в
добровільному порядку, то як вбачається з доданої до матеріалів
справи копії реєстру на відправку поштової кореспонденції від
19.08.04, зазначена Постанова була направлена на адресу ДПІ у
Щевченківському районі своєчасно. Крім того, колегія суддів
Вищого господарського суду України зазначає, що несвоєчасне
отримання Постанови про відкриття виконавчого провадження не є
підставою для її скасування або визнання недійсною, несвоєчасне
отримання такої Постанови може бути підставою лише для
поновлення строку для її добровільного виконання. Також,
враховується, що в Постанові, отриманій скаржником, встановлений
строк для добровільного виконання до 26.08.04.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і
заперечень, водночас, ДПІ у Шевченківському районі до попередніх
судових інстанцій не було надано доказів та обґрунтувань на
підтвердження своїх вимог та заперечень, а отже колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що скаржником
фактично не надано доказів не спростованих матеріалами справи та
вимогами чинного законодавства на підтвердження своїх доводів.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
звертає увагу скаржника, що відповідно до ст. 24 Закону
( 606-14 ) (606-14)
постанова про відкриття виконавчого провадження може
бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу
державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний
строк. Водночас ДПІ у Шевченківському районі звернулася до
господарського суду з відповідною заявою 22.10.04, тобто з
порушенням встановленого десятиденного строку для подання
скарги. З клопотанням про пропущення строку для подання такої
скарги заявник не звертався, поважних причин пропуску не вказав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
скаржник в касаційній скарзі піднімає питання щодо порушення
судовими інстанціями не лише норм матеріального та
процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки
доказів. Але оцінка доказів, на підставі яких судові інстанції
дійшли висновку про встановлення тих чи інших обставин справи,
здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не
віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному
порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на
підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та
встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза
межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про
неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що судом першої та апеляційної
інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають
значення для справи, надано їм належну правову оцінку та
винесено рішення з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва № 5606/9/10-213 від 26.04.05
залишити без задоволення.
Постанову від 28.03.05 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 29/522 господарського суду міста Києва залишити
без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді: Г.Савенко
І.Ходаківська