ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2005 Справа N 11/136
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний
завод", м. Київ
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.03.2005 р.
зі справи N 11/136 господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київський
мотоциклетний завод", м. Київ
до Державної податкової інспекції У Шевченківському районі
м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін: [...]
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 25.05.2005 р., надіслана сторонам
у справі - 25.05.2005 р.).
За правилами ст. 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні оголошувалася перерва.
В С Т А Н О В И В:
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі
м. Києва за результатами планової документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритого
акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод", м. Київ
за період з 01.01.2000 р. по 01.01.2003 р., складений акт від
16.09.2003 р. N 1231/23-3/0301/00231314.
Перевіркою, зокрема, виявлені порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3,
п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Дані порушення призвели до заниження задекларованого
від'ємного значення податку на додану вартість у жовтні 2001 року
на 15565,00 грн.; завищення задекларованого від'ємного значення
ПДВ у листопаді 2001 р. на 13 034,00 грн.; завищення
задекларованого від'ємного значення ПДВ у грудні 2001 р. на
104 602,00 грн. та недоплати податку у грудні 2001року на суму
233 386,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що підприємство
несвоєчасно, у порушення п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України
від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
подавало платіжні
документи до установи банку на перерахування податку, що призвело
до несвоєчасної сплати податку за 2001-2002 р.р.
На підставі акта перевірки інспекцією оформлені податкові
повідомлення-рішення від 18.09.2003 р. N 1828/23-3, яким
товариству визначена сума податкового зобов'язання з податку на
додану вартість у загальній сумі 350079,00 грн. (у т.ч. основний
платіж - 233 386,00 грн., штрафна (фінансова) санкція -
116 693,00 грн.), N 1827/23-3, яким зобов'язано товариство
сплатити штраф у розмірі 534 337,26 грн. за несвоєчасну сплату
узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість,
розрахований згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Товариством оскаржені податкові повідомлення-рішення в
адміністративному порядку та до господарського суду м. Києва з тих
підстав, що нарахований за п. 17.1.7 ( 2181-14 ) (2181-14)
штраф не може
перевищувати 50% несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового
зобов'язання, тоді як інспекцією нарахована фінансова санкція у
розмірі 100%; із податкового повідомлення-рішення неможливо
визначити строк затримки сплати та відповідно розмір нарахованої
фінансової санкції. Донарахування податку на додану вартість
товариство вважає неправомірним, посилаючись на самостійне
встановлення ним факту недоплати ПДВ внаслідок методологічної
помилки, яка усунена шляхом подання уточненого розрахунку з ПДВ та
оплатою податку і самостійно визначеного штрафу платіжними
дорученнями від 06.05.2003 р. N 24, N 444, а також наявною
переплатою з ПДВ. Позивач посилається на те, що ним взагалі не
порушувалися приписи п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України
N 2181-III, який не регулює строки подання платіжних документів до
установ банку.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.11.2004 р. -
позов задоволений частково, визнане недійсним податкове
повідомлення-рішення від 18.09.2003 р. N 1828/23-3, в частині
позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
18.09.2004 р. N 1827/23-3 - відмовлено. Судове рішення в частині
задоволення позовних вимог мотивоване тим, що у інспекції були
відсутні правові підстави для донарахування ПДВ, так як позивачем
було здійснено перерахування до бюджету 134 482,00 грн. з метою
погашення недоїмки з ПДВ за 2000-2002 р.р. Судом врахована
переплата з ПДВ у сумі 56 331,00 грн., яка рахувалася за даними
картки особового рахунку платника податку та те, що товариство
самостійно здійснило нарахування та сплату штрафу в розмірі 5% від
суми недоплати. Також суд визнав можливість платника податку
коригувати податкові зобов'язання, як це передбачено
законодавством.
В частині відмови у задоволенні позову, суд обґрунтував своє
рішення тим, що податковий орган встановив факт прострочення
товариством сплати податкових платежів на підставі аналізу
документів податкової звітності та платіжних доручень на
перерахування податку, що не спростовуються позивачем належними
доказами, а відтак штрафна (фінансова) санкція у розмірі
534 337,26 грн. нарахована інспекцією правомірно.
За апеляційними скаргами товариства та інспекції вказане
судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою
Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2005 р. -
скасоване в частині задоволення позовних вимог про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.09.2003 р.
N 1828/23-3, в цій частині прийняте нове рішення про відмову у
задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишене без
змін. Постанова вмотивована приписами п. 17.2 ст. 17 Закону
України N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
та тим, що перевірка товариства
проводилася з 30.01.2003 р. по 16.09.2003 р., перерахування
недоїмки з ПДВ і 5% штрафу здійснено підприємством під час його
перевірки, чинним законодавством не передбачено врахування
переплати з ПДВ за даними облікової картки.
В поданій до Вищого господарського суду України касаційній
скарзі товариство просить скасувати постанову апеляційної
інстанції, прийняти рішення, яким податкові повідомлення-рішення
від 18.09.2003 р. N 1827/23-3 та N 1828/23-3 визнати недійсними.
Скаржник зауважує на тому, що інспекцією нарахована фінансова
санкція за період, коли не закінчився граничний строк погашення
податкових зобов'язань згідно з п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.3 п. 5.3
ст. 5 Закону України N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
. Посилається на те, що
до розрахунку фінансових санкцій включені суми недоїмки за
прострочення сплати коштів за договором про відстрочення, яким
визначені інші строки та за порушення умов якого передбачена
відповідальність, встановлена цим договором, а не Законом України
N 2181-III. Стверджує про виконання приписів ч. 2 п. 17.2. ст. 17
Закону України N 2181-III щодо виправлення помилки шляхом подання
16.01.2002 р. нової декларації з ПДВ за грудень 2001 р.
У відзиві на касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва просить постанову апеляційної інстанції залишити без
змін, а скаргу без задоволення з тих же мотивів, якими мотивована
оскаржувана постанова.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, відзначає наступне:
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
Документальною перевіркою встановлено і підтверджено судами
попередніх інстанцій, що товариство упродовж 2001-2002 р.р.
сплачувало податок на додану вартість з порушенням законодавчо
встановлених термінів. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
застосована штрафна (фінансова) санкція за несвоєчасну сплату
узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 534337,26 грн.
Згідно з п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно
сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним
податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних
за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 цього закону для подання податкової
декларації. Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного
закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму
податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених
цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у
таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім
днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми
податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно,
наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків
погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних
за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків
погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті
штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від
того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах
17.1.1-17.1.6 цього пункту ( 2181-14 ) (2181-14)
, чи ні.
З урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи,
останні дійшли вірного висновку про правомірність застосування
інспекцією штрафної (фінансової) санкції за затримку сплати
податку до бюджету, а тому рішення і постанова в цій частині
відповідають чинному законодавству. Наведені у скарзі мотиви не
можуть бути підставою для зміни або скасування судових рішень в
цій частині.
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва виявлено завищення
задекларованого від'ємного значення ПДВ у грудні 2001 р. та
недоплата податку. Спірним податковим повідомленням-рішенням від
18.09.2003 р. N 1828/23-3 інспекцією визначено суму податкового
зобов'язання з ПДВ у розмірі 233 386,00 грн. та застосована
штрафна санкція у сумі 116 693,00 грн. на підставі п.п. 17.1.3
п. 17.1. ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
. Товариство, виявивши самостійно методологічну помилку
усунуло її шляхом подання уточнюючої декларації з ПДВ та
платіжними дорученнями від 06.05.2003 р. N 24 здійснило погашення
недоїмки з ПДВ у сумі 134 482,00 грн. та платіжним дорученням від
06.05.2003 р. N 444 здійснило оплату штрафних санкцій по ПДВ у
розмірі 13 448,20 грн., а відтак висновок суду апеляційної
інстанції щодо правомірності визначення товариству суми
податкового зобов'язання з ПДВ. є помилковим.
Підпунктом "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що контролюючий
орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового
зобов'язання платника податків у разі, якщо: платник податків не
подає у встановлені строки податкову декларацію; дані
документальних перевірок результатів діяльності платника податків
свідчить про заниження або завищення суми його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий
орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє
арифметичну або методологічну помилки у поданій податковій
декларації, які призвели до заниження або завищення суми
податкового зобов'язання.
За приписами п.п. 4.2.3. п. 4.2. ст. 4 закону ( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення того, що будь яке нарахування, здійснене
контролюючим органом у випадках, визначених п.п. 4.2.2. цього
пункту, є помилковим, покладається на платника податку.
За змістом п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, у
разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму
податкового зобов'язання платника податків за підставами,
викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми
податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів,
установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу),
починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата,
та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання
таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої
суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості
податкових періодів, що минули.
Згідно п. 17.2 ст. 17 закону ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків,
який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно
виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових
періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і
сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків
від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або
відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього
податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на
суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з
відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з
цього податку. Під час розгляду справи судами встановлено, що
товариством під час проведення перевірки проведена сплата недоїмки
з ПДВ, отже податкове повідомлення-рішення в частині нарахування
штрафних санкцій є правомірним.
З огляду на викладене, прийняті у справі судові акти
підлягають зміні, а позовні вимоги - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.03.2005 р. зі справи N 11/136 та рішення господарського суду
м. Києва від 10.11.2004 р. - змінити, виклавши в такій редакції:
"Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Київський
мотоциклетний завод" - задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва від 18.09.2003 р. N 1828/23-3 в
частині визначення товариству суми податкового зобов'язання з
податку на додану вартість у розмірі 233 386,00 грн.
В решті позову відмовити".
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Київський мотоциклетний завод", м. Київ - задовольнити частково.