ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 37/102
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Сорокін В.В., Первушин Ю.Ю.
від відповідача: Солодовніков А.В., Забайрачний С.Д., Васільєв
В.О.
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10.11.2004р.
у справі № 37/102 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
до Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський трубний
завод”
третя особа Дніпропетровське обласне виробниче управління
водного господарства
про визнання суми податкового зобов’язання,
В С Т А Н О В И В:
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Дніпропетровську звернулася до
Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський трубний
завод” про визнання суми податкового зобов’язання визначеного за
непрямими методами.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровського області від
20.07.2004р. (суддя Н.Б.Кеся), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10.11.2004р. (судді: В.В.Швець, І.В.Тищик, Л.М.Білецька), в
задоволені позовних вимог Спеціалізованій державній податковій
інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Дніпропетровську подала касаційну
скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 20.07.2004р. та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10.11.2004р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити
повністю. Свою вимогу Спеціалізована державна податкова
інспекція по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську мотивує тим, що господарським судом першої та
апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
матеріального права, а саме: ст. 42 Водного кодексу України
( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, п. п. 4.1 та 4.2 ст. 4 Інструкції Про порядок
обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних
ресурсів і плати за користування водами для потреб
гідроенергетики і водного транспорту ( z0711-99 ) (z0711-99)
, п. п. 4.2.2
п. 4.2 ст. 4, п. п. 19.3.6 п. 19.3 ст. 9 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 12 Закону
України “про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення
представників сторін, які з’явились в господарське засідання
суду касаційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Як встановлено господарським судом, позивачем проведено
документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002р.
по 31.12.2003р., про що 26.03.2004р. було складено акт № 91-02/3-
39-05393122. До зазначеної перевірки були залучені фахівці
Дніпропетровського обласного виробничого управління водного
господарства, якими 03.03.2004 року було складено акт № 65. В
акті зазначено, що Відкрите акціонерне товариство
“Дніпропетровський трубний завод” має дозвіл на
спецводокористування з мереж міськводоканалу, ВАТ “ДМК ім.
Петровського” та р. Дніпро, виданий 01.10.2001р. строком дії до
01.10.2004р.; умови дозволу підприємством виконуються;
встановленого порядку статистичної звітності підприємство
дотримується; за обсяги води, одержаної і використаної для
власних потреб з мереж ВАТ “ДМЗ ім. Петровського” в обсязі
3476,1 тис. куб. м. за 2003 рік збір платежу за
спецводокористування до держбюджету не справлявся. На підставі
висновків зазначеного акту Дніпропетровського обласного
виробничого управління водного господарства та акту перевірки
первинних документів податковим органом встановлено, що фактичне
використання води з урахуванням витрат води в їх системах
водопостачання, відповідно наданих для перевірки первинних
документів, у загальному обсязі, не відповідає задекларованим
обсягам використаної води за період 4 кв. 2002 року та 2003 рік.
Відкритим акціонерним товариством “Дніпропетровський трубний
завод” не включено до оподаткування обсяги води (вторинної),
одержаної і використаної для власних потреб з мереж ВАТ “ДМЗ ім.
Петровського”, а саме 4 кв. 2002 року - 950 тис. куб. м. , 2003
рік - 3476, 1 тис. куб.м. На підставі цього відповідачем було
прийнято рішення про застосування непрямих методів донарахування
податкових зобов'язань до відповідача для визначення
зобов'язання по збору за спеціальне використання водних
ресурсів. Відповідно до зазначеного рішення відповідачу
нараховано : 4 квартал 2002 року-45505,00 грн.; 2003 рік-
166505,00 грн. На підставі акту перевірки від 26.03.2004р.,
31.03.2004р. позивачем було винесено податкове повідомлення -
рішення № 0000770840/0/8948, яким відповідачу було визначено
податкове зобов'язання щодо сплати збору за спеціальне
користування водними ресурсами в сумі 388287,70 грн., у тому
числі 212010,00 грн. - основний платіж, 176277,70 грн. - штрафні
санкції.
Згідно ст. 3 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
усі води
(водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні
водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми
(водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні
води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне
море.
Згідно ст. 6 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
води (водні
об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки
у користування.
Відповідно до ст. 30 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
збір
за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання
раціонального використання і охорони вод та відтворення водних
ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та
за скидання забруднюючих речовин.
Статтею ст. 42 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
визначено:
“Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи,
організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і
фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть
бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті,
що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для
забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не
мають власних водозабірних споруд і отримують воду з
водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають
стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.
Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод
у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне
водокористування.”.
Як встановлено господарським судом, позивачем було отримано воду
із водозабірних споруд ВАТ “ДМЗ ім. Петровського”. Крім того
позивач має дозвіл на спеціальне водокористування. Із
вищезгаданого випливає, що позивач є вторинним водокористувачем.
Проте, господарським судом не було досліджено обставин щодо
правових підстав користування водою, що надана позивачу ВАТ “ДМЗ
ім. Петровського” та обставин щодо скидання стічних вод.
Згідно п. 11 ст. 44 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
водокористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати збори за
спеціальне водокористування та інші збори відповідно до
законодавства.
Правила щодо спеціальне водокористування визначені ст. 48
Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, а саме: “Спеціальне
водокористування - це забір води з водних об'єктів із
застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води
та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи
забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами
із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними
особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а
також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих,
сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних,
рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через
гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води
водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод
(підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних
вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр
разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних,
днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних
копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів;
проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи,
які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.”.
Вирішуючи даний спір, господарський суд послався на те, що у
даному випадку мова йде про стічну воду, яка утворилась у
позивача у процесі у процесі господарсько-побутової і виробничої
діяльності ВАТ “ДМЗ ім. Петровського”, проте, як вже було
зазначено господарським судом не було досліджено доказів щодо
зобов’язань ВАТ “ДМЗ ім. Петровського” на поставку води
позивачу.
Наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової
адміністрації України, Міністерства економіки України,
Міністерства охорони навколишнього природного середовища та
ядерної безпеки України від 1.10.1999 р. № 231/539/118/219
( z0711-99 ) (z0711-99)
затверджено Інструкцію про порядок обчислення і
справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та
збору за користування водами для потреб гідроенергетики і
водного транспорту (далі Інструкція ( z0711-99 ) (z0711-99)
).
Згідно п. 4.8 вищезгаданої Інструкції ( z0711-99 ) (z0711-99)
4.8. Збір за
використання водних ресурсів не справляється: за воду, що
використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних
потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних
питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ,
організацій незалежно від форми власності та громадян -
суб'єктів підприємницької діяльності; за воду, що
використовується для протипожежних потреб; за воду, що
використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій
міст та інших населених пунктів; за воду, що використовується у
шахтах для пилозаглушення; за морську воду, крім води з лиманів;
за воду, що забирається науково-дослідними установами для
наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва
елітного насіння рису; за воду, що втрачена в магістральних та
міжгосподарських каналах зрошувальних систем; за підземну воду,
що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод
(забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо);
за воду, що забирається підприємствами і організаціями для
забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та
інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища.
Проте, господарським судом не досліджувались обставини щодо
цілей використання позивачем води, одержаної від ВАТ “ДМЗ ім.
Петровського”.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
20.07.2004р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 10.11.2004р. у справі № 37/102
скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського
суду Дніпропетровського області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.