ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 32/81-33/410
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва
на постанову від 17.11.2004
Київського апеляційного господарського суду
у справі N 32/81-33/410 господарського суду міста Києва
за позовом ВАТ "Наука"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
міста Києва
про визнання недійсними розпорядження та податкового
повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.09.2004,
залишеним без змін постановою колегії суддів Київського
апеляційного господарського суду від 17.11.2004, позовні вимоги
задоволені. Визнане недійсним податкове повідомлення-рішення
державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
від 02.06.2003 N 1029/23-4 про донарахування ВАТ "Наука" податку
на додану вартість в сумі 407484 грн. та застосування штрафних
санкцій в сумі 203742 грн. Визнане недійсним розпорядження
державної податкової інспекції Шевченківського району м. Києва від
03.06.2003 N 78/23-4 про внесення змін у визначену Відкритим
акціонерним товариством "Наука" суму податку на додану вартість за
результатами попередньої перевірки податкової декларації по
податку на додану вартість, а саме - зменшення суми бюджетного
відшкодування на 1048026 грн.
Рішення та постанова мотивовані тим, що позивач на підставі
п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5
та пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон
N 168) правомірно відніс до складу податкового кредиту і заявив до
відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі
1455510 грн., сплачену у складі вартості отриманих від ПП
"Червоний жовтень" сорбентів, які надалі через комісіонерів ТОВ
"Торгівельні системи" та ТОВ "Теплосервіс" було продано
нерезиденту України підприємству "International Holding Group LLC"
(США), а вартість цих сорбентів в сумі 7277550 грн. (за
виключенням суми ПДВ) позивач правомірно відніс на валові витрати.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, державна
податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва
звернулась з касаційною скаргою, в якій просить прийняти нове
рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю,
посилаючись на те, що судами, в порушення п. 1.11 ст. 1 та
пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, операція з
сорбентом безпідставно віднесена до господарської діяльності, яка
в розумінні п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не є такою.
Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, представник
позивача в судовому засіданні проти її задоволення заперечив,
зазначивши, що правомірність віднесення вартості сорбентів за
спірними операціями до валових витрат і формування бази
оподаткування податком на прибуток встановлена постановою Вищого
господарського суду України від 15.03.2005 у справі N 33/154
( v_154600-05 ) (v_154600-05)
.
Представник відповідача вимоги касаційної скарги підтримав в
повному обсязі, а також в судовому засіданні зазначив, що рішення
та постанова у справі прийняті внаслідок неповного встановлення
всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору,
зокрема, залишились не з'ясованими обставини щодо фактичного
надходження сум ПДВ від контрагентів позивача по угодам, з яких
виникло від'ємне значення по ПДВ.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято
податкове повідомлення рішення N 1029/23-4 від 02.06.2003, яким
ВАТ "Наука" відповідно до підпункту "б" п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону
України "Про погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон N 2181) донараховано податок
на додану вартість у сумі 407484 грн. та на підставі пп. 17.1.3
п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 застосовано штрафні санкції в сумі
203742 грн.
Крім того, відповідачем, в особі заступника начальника ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва, було прийнято розпорядження
N 78/23-4 від 02.06.2003 про внесення змін у визначену позивачем
суму податку на додану вартість за результатами попередньої
перевірки податкової декларації по податку на додану вартість -
зменшено суму бюджетного відшкодування на 1048026 грн.
Підставою для прийняття зазначених рішення і розпорядження
став акт N 812/23-4/0302/20712613 від 30.05.2003 про результати
тематичної перевірки правильності обчислення та своєчасності
внесення до бюджету сум податку на додану вартість ВАТ "Наука" за
період жовтень, грудень 2002 р., січень 2003 р., в якому
відповідач зазначив, що внаслідок завищення ціни сорбенту в 127
разів, підприємства посередники по всьому ланцюгу руху товару та
сировини податок на додану вартість не сплачували, в зв'язку з чим
позивачем в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
штучно сформовано податковий кредит у розмірі
1455510 грн.
Під час розгляду справи встановлено, що між ВАТ "Наука" та
ПП "Червоний жовтень" було укладено договори купівлі-продажу
N 3/10-Н від 02.10.2002 р., N 5/12 від 09.12.2002 р. та N 1/03 від
14.01.2003 р., відповідно до яких ВАТ "Наука" придбало сорбенти
спеціального призначення "Сорбокаст" загальною вартістю
8733060 грн., в тому числі 20% ПДВ - 1455510 грн., сплативши
продавцю цю суму шляхом перерахування грошових коштів на його
рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями і відповідними
виписками банку з особового рахунку. Надалі ВАТ "Наука" за
договорами комісії, укладеними з ТОВ "Торгівельні системи"
N 10/02-1 від 02.10.2002 р., N 10/02-1 від 09.12.2002 р. та з ТОВ
"Теплосервіс" N 10/02-1 від 14.01.2003 р., цей сорбент було
продано нерезиденту України - підприємству "International Holding
Group LLC" (США) загальною вартістю 7329210 грн., без ПДВ.
Ухвалюючи оскаржувані судові акти, суди попередніх інстанцій
виходили з того, що відповідно до приписів норм пп. 7.2.1, п. 7.2,
пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону
N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для включення сум податку на додану вартість
до податкового кредиту достатньо таких підстав, як: здійснення
операції з придбання товарів (робіт, послуг), наявність належним
чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку
на додану вартість.
Крім того, суди зазначили, що згідно з пп. 7.7.1, пп. 7.7.3
п. 7.7 ст. 7 Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за
результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Держбюджету України протягом місяця наступного після подачі
декларації.
Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна
погодитись, оскільки вона є наслідком врахування лише самого факту
наявності права на віднесення до складу податкового кредиту
сплачених сум ПДВ, не з'ясування конкретних обставин справи та
незастосування системного аналізу норм Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів зазначає, що правові підстави формування
податкового кредиту встановлені, зокрема, підпунктом 7.4.1
пункту 7.4 ст. 7 Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якого
податковий кредит звітного періоду складається із суми податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Наведеною нормою Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначається
предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи за
позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
про визначення податкових зобов'язань через завищення суми
бюджетного відшкодування ПДВ, до якого, зокрема, входять обставини
щодо сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту
платника у відповідному звітному періоді, здійснення платником
податку придбання товарів (робіт, послуг), витрати на які входять
до складу валових витрат або підлягають амортизації, правильності
розрахунку платником суми відшкодування, що знаходиться в прямій
залежності від суми ПДВ, перерахованої платником іншому платнику
податку у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг).
Однак, матеріали справи не містять документів і доказів на
підтвердження податкових зобов'язань у звітному періоді як самого
позивача, так і його контрагента - постачальника товару, який
надалі було експортовано через комісіонерів, а також надходження
від них виручки за договорами комісії.
Крім того, судами не враховано, що за приписами ч. 1
пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пункту 2.4
Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого
наказом ДПА України від 02.07.1997 N 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(в редакції наказу ДПА України, Державного казначейства України
від 21.05.2001 N 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за N 489/5680
відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням
платника податку, яке відображене в податковій декларації, однак в
матеріалах справи відсутні податкові декларації позивача, що
потягло за собою фактичне не встановлення судами періодів
декларування від'ємного значення з ПДВ і відповідних цим періодам
сум бюджетного відшкодування, їх розрахунків та задекларованих
способів відшкодування.
Таким чином, поза межами дослідження і встановлення в
судовому процесі залишись обставини формування позивачем
податкового кредиту, правильності визначення суми бюджетного
відшкодування і способу, у який ці суми заявлені до відшкодування.
Судами не взято до уваги те, що за змістом п. 1.8 ст. 1
Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - сума, що
підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом,
однак судами, що вирішували спір, не надано правової оцінки і не
спростовані належним чином доводи податкового органу щодо несплати
ПДВ до бюджету підприємствами-посередниками по всьому ланцюгу руху
товару, тобто не встановлено фактичної надмірної сплати до бюджету
ПДВ, заявленому позивачем до відшкодування.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що
позовні вимоги і оскаржувані судові акти стосуються розпорядження
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва N 78/23-4 від 03.06.2003,
однак, наявну в матеріалах справи ксерокопію цього розпорядження
датовано 02.06.2003, тобто не з'ясовані дійсні реквізити спірного
розпорядження, що впливає як на предмет спору, так і на результат
його вирішення.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій всіх
вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є
порушенням ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і виключає
можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності
застосування норм матеріального права при вирішенні спору, у
зв'язку з чим прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню
з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного і
об'єктивного встановлення фактичних обставин у справі і, в
залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності із
законом.
Щодо посилань скаржника на неправомірність і в порушення
п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
віднесення позивачем до
валових витрат виробництва (обігу) вартості придбаного сорбенту,
колегія суддів звертає увагу, що зазначене питання було предметом
розгляду у справі N 33/154 господарського суду м. Києва і факти,
встановлені судовими актами у цій справі, відповідно до ч. 2
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є преюдиціальними.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.11.2004 у справі господарського суду міста Києва N 32/81-33/410
та рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2004 у цій
справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції.
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва задовольнити частково.