ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 25/314
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів : Грейц К.В.
Полянського А.Г.
розглянувши касаційну ДПІ у Дарницькому районі міста Києва
скаргу
на постанову від 04.11.2004
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 25/314 господарського суду міста Києва
за позовом ТОВ “Рійк Цваан Україна”
до ДПІ у Дарницькому районі міста Києва
Про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
за участю представників:
- позивача не з’явились
- відповідача Дума Ю.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2004,
залишеним без змін постановою колегії суддів Київського
апеляційного господарського суду від 04.11.2004, позовні вимоги
ТОВ “Рійк Цваан Україна” задоволені, визнані недійсними
податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дарницькому районі м.
Києва від 24.06.2004 № 0003302301/019781 про визначення
завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за
березень 2003 року в сумі 14205,55 грн. та № 0003302301/019782
про визначення позивачеві податкового зобов’язання за платежем
штрафні (фінансові) санкції в сумі 2755,93 грн.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, державна
податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва звернулась
з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові акти
скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні
позову, посилаючись на те, що залишились не з’ясованими
обставини щодо ненадходження до бюджету сум ПДВ від контрагентів
позивача по угодам, з яких виникло від’ємне значення по ПДВ,
зокрема, від ТОВ “АгроСервісПостач”, чим порушено п. 1.8 ст. 1
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі –Закон № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, своїм процесуальним
правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не
скористався. Представник скаржника в судовому засіданні вимоги
касаційної скарги підтримав в повному обсязі.
В складі судової колегії, якою призначено до розгляду касаційну
скаргу у даній справі, відбулись зміни і відповідно до
розпорядження в.о. голови судової палати Першикова Є.В. від
20.07.2005 № 02-12.2/283 призначено колегію у складі головуючого
судді Добролюбової Т.В., суддів Грейц К.В., Полянського А.Г.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою
інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено
позапланову документальну перевірку з питання правильності
формування від'ємного значення чистої суми податкового
зобов'язання з податку на додану вартість по товариству з
обмеженою відповідальністю „Рійк Цваан Україна” за березень 2003
року, за результатами якої складено акт № 1416-2301-30517557 від
24.06.2004 року.
На підставі вказаного акту були прийнятті спірні податкові
повідомлення - рішення № № 0003302301/018781, 0003292301/018782
від 24.06.2004 року про завищення позивачем суми бюджетного
відшкодування з ПДВ по декларації за березень 2003 року в сумі
14205,55 грн. та про визначення позивачеві податкового
зобов’язання за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі
2755,93 грн. відповідно.
Визначення цих податкових зобов’язань викликано тим, що до
податкового кредиту за декларацією за березень 2003 року
позивачем включено суму ПДВ 14205,55 грн., сплачену ним у складі
вартості робіт контрагентові - генпідрядникові ПП „Есто –Ехітус”
за договором № 9/10 від 09.10.2002 року на виконання будівельно
- ремонтних робіт офісних приміщень позивача за адресою: м.
Київ, вул. Боткіна, 4, виконання яких частково оформлено
останнім з субпідрядником –ТОВ “АгроСервісПостач” і, як
зазначено в акті перевірки, з письмових пояснень директора ТОВ
“АгроСервісПостач” Бондаренко К.К. вбачається, що
відповідальність за діяльність товариства вона не несла, її
особистий підпис на договорі № 15\10 підряду на виконання
будівельно - ремонтних робіт від 15.10.2002 підроблено, довідку
про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2003 року та
податкову накладну № 15811-103 від 31.03.2003 на суму 85233,31
грн., в т.ч. ПДВ 14205,55 грн., не складала та не підписувала.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що відносно Бондаренко
К.К. порушено кримінальну справу і постановою Дарницького
районного суду м. Києва від 23.03.2004 її обвинувачено у
вчиненні злочину.
За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що факт
надання позивачеві будівельно-ремонтних послуг субпідрядником -
ТОВ “АгроСервісПостач” не підтверджений належними документами,
включення ним сум ПДВ до складу податкових зобов’язань та сплати
ПДВ до бюджету не встановлено.
Ухвалюючи оскаржувані судові акти, суди попередніх інстанцій
виходили з того, що відповідно до приписів норм пп. 7.2.1, п.
7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5, п 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7
Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для включення сум податку на додану
вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як:
здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг),
наявність належним чином оформленої податкової накладної,
виданої платником податку на додану вартість.
Крім того, суди зазначили, що згідно з пп. 7.7.1, пп. 7.7.3 п.
7.7 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за
результатами звітного періоду сума, визначена як різни ця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного пері оду має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Держбюджету України протягом місяця наступного після
подачі декларації.
Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна
погодитись, оскільки вона є наслідком врахування лише самого
факту наявності від’ємного значення з ПДВ за податковою
декларацією за березень 2003 року, не з’ясування конкретних
обставин справи та незастосування системного аналізу норм Закону
№ 168.
Колегія суддів зазначає, що правові підстави формування
податкового кредиту встановлені, зокрема, підпунктом 7.4.1
пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якого
податковий кредит звітного періоду складається із суми податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації. Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану вартість зараховуються до
Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у
першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану
вартість згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових
підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Судами не взято до уваги те, що за змістом п. 1.8 ст. 1 Закону №
168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування –сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Наведеними нормами Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначається
предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи
за позовом про визнання недійсним податкового повідомлення
–рішення про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, до
якого, зокрема, входять обставини щодо сум податкових
зобов’язань та сум податкового кредиту платника у відповідному
звітному періоді, здійснення платником податку придбання товарів
(робіт, послуг), витрати на які входять до складу валових витрат
або підлягають амортизації, правильності розрахунку платником
бюджетного відшкодування, що знаходиться в прямій залежності від
суми ПДВ, перерахованої платником іншому платнику податку у
складі ціни придбання товарів (робіт, послуг).
Однак судами, що вирішували спір, не надано правової оцінки і не
спростовані належним чином доводи податкового органу (слід
зазначити, що ці доводи викладені в акті перевірки, однак,
документи, що їх підтверджують, в матеріалах справи відсутні)
щодо несплати ПДВ до бюджету кінцевим виконавцем робіт -
субпідрядником ТОВ “АгроСервісПостач “, тобто не встановлено
фактичної надмірної сплати до бюджету ПДВ, задекларованому
позивачем до відшкодування.
Таким чином, поза межами дослідження і встановлення в судовому
процесі залишись обставини формування позивачем податкового
кредиту і правильності визначення суми бюджетного відшкодування
у відповідності до вимог Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Також колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в
повному обсязі, судами не вказано з яких підстав визнане
недійсним податкове повідомлення –рішення про нарахування
штрафних санкцій в сумі 2755,93 грн., тобто пов’язані з цим
обставини, зокрема, підстави застосування і розмір, також не
встановлені.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що
позовні вимоги і оскаржувані судові акти стосуються податкових
повідомлень –рішень № № 0003302301/019781, 0003292301/019782,
однак, наявні в матеріалах справи ксерокопії податкових
повідомлень –рішень містять № № 0003302301/018781,
0003292301/018782, тобто не з’ясовані дійсні порядкові номери
спірних рішень, що впливає як на предмет спору, так і на
результат його вирішення.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій всіх
вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є
порушенням ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і виключає
можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності
застосування норм матеріального та процесуального права при
вирішенні спору, у зв’язку з чим прийняті у справі судові акти
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені чинним
законодавством засоби для всебічного, повного і об’єктивного
встановлення фактичних обставин у справі і, в залежності від
встановленого, вирішити спір у відповідності із законом.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.11.2004 у справі господарського суду міста Києва № 25/314 та
рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2004 у даній
справі скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому
районі міста Києва задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді К.Грейц
А.Полянський