ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 23/142
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
колективного підприємства № 52 “Термоізоляція” на постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 7.12.2004 року
у справі № 23/142 за позовом колективного підприємства № 52
“Термоізоляція” до відкритого акціонерного товариства
“Лисичанська сода”
про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 року колективне підприємство № 52 “Термоізоляція”
звернулось до господарського суду Луганської області з позовом
до відкритого акціонерного товариства “Лисичанська сода”, з
урахуванням уточнення (зменшення) позовних вимог, про стягнення
боргу в сумі 25871,24 грн., інфляційних нарахувань в розмірі
1966,21 грн. та пені в сумі 1091,55 грн., посилаючись на
неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 4 від
3.01.2003 року в частині розрахунків за виконані ізоляційні
роботи.
Рішенням господарського суду Луганської області від 26.10.2004
року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на
користь позивача 25871,24 грн. основного боргу, 1966,21 грн.
інфляційних нарахувань, пеню в сумі 674,78 грн. та судові
витрати. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в
сумі 416,77 грн. відмовлено. В решті позовних вимог провадження
у справі припинено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
7.12.2004 року рішення місцевого суду скасовано, а у задоволенні
позову відмовлено. стягнуто з позивача на користь відповідача
судові витрати.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити без
змін, вказуючи на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного
господарського суду постановлене з неправильним застосуванням
норм матеріального і порушенням норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення
проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного
боргу та інфляційних, місцевий господарський суд виходив з того,
що факт наявності боргу відповідача перед позивачем у сумі
25871,24 грн. та підставність вимоги позивача щодо стягнення
інфляційних нарахувань підтверджуються матеріалами справи, у
тому числі підписаним сторонами без доповнень і зауважень актом
звірення взаємних розрахунків станом на 1.10.2004 року.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове
задоволення позову в частині стягнення пені, оскільки ухвалою
господарського суду Луганської області від 28.04.2004 року
порушено справу № 10/35б про банкрутство відповідача, введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому, відповідно до
п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, у стягненні
частини пені в сумі 416,77 грн., що нарахована позивачем за
період з 28.04.2004 року по 9.06.2004 року, слід відмовити.
Не погодившись з висновками місцевого суду, апеляційна інстанція
дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої
інстанції та відмови в позові, посилаючись на те, що з огляду на
порушену ухвалою господарського суду Луганської області від
28.04.2004 року справу про банкрутство відповідача № 10/35б
позивач є конкурсним кредитором, який протягом встановлених
Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
тридцяти днів з дня
опублікування в офіційному друкованому органі об’яви про
банкрутство відповідача (8.07.2004 року – газета “Голос України”
№ 124 (3374) не звернувся до суду з письмовою заявою з грошовими
вимогами до боржника, а тому його вимоги не розглядаються і
вважаються погашеними. Стягнення заборгованості з боржника на
користь кредитора, який утримався від заявлення грошових вимог,
ставить такого кредитора у вигідне становище порівняно з іншими
кредиторами, які виконали вимоги вказаного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, а
також об’єктивно порушує їх майнові права, оскільки ставить під
загрозу виконання заходів щодо відновлення платоспроможності
боржника, а тому, в такому випадку, стягнення грошових сум з
боржника-відповідача на користь позивача є помилковим і не
відповідає нормам чинного законодавства України.
Висновок апеляційного господарського суду про відсутність
правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є
законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і
процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам
справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування
постанови суду другої інстанції у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу колективного підприємства № 52 “Термоізоляція”
залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 7.12.2004 року у справі № 23/142 – без
змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.