ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 07/27-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності С... на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
16 травня 2005 року у справі N 07/27-05 Господарського суду
Харківської області за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності
С... м. Харків, до Видавництва "Право" Академії правових
наук України, м. Харків,
про стягнення 11 774 грн. 96 коп.
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 року позивач Суб'єкт підприємницької діяльності
С... пред'явив у господарському суді позов до відповідача -
Видавництва "Право" Академії правових наук України про стягнення
11 774 грн. 96 коп. заборгованості за договором постачання
книжкової продукції від 2 січня 2001 року.
Посилаючись на наявність у нього права вимоги та непогашення
відповідачем заборгованості, встановленої актом звірки від
1 березня 2004 року, позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Господарського суду Харківської області від
15 лютого 2005 року позов задоволено.
Рішення мотивоване ненаданням відповідачем доказів на
підтвердження доводів про виконання зобов'язання щодо оплати
книжкової продукції та посиланнями на норми ст.ст. 525, 526 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
16 травня 2005 рішення скасоване, у задоволенні позову відмовлено,
в зв'язку з відсутністю у позивача права вимоги за договором та
невідповідністю викладених в рішенні висновків про заміну
кредитора в зобов'язанні до фактичних обставин справи, за якими
договір між позивачем та Спільним колективним підприємством з
іноземними інвестиціями фірма "Консум" від 1 листопада 2004 року
про відступлення права вимоги за договором підряду не містить
обсягів прав та зобов'язань, що передаються новому кредитору.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду з підстав її невідповідності до вимог норм
матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення
місцевого господарського суду.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних
підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним
вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини за своєю
правовою природою випливають з уступки вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору поставки
книжкової продукції від 2 січня 2001 року, укладеного між
Видавництвом "Право" Академії правових наук України та Спільним
колективним підприємством з іноземними інвестиціями фірма
"Консум", останній протягом 2000-2003 років здійснив поставку
продукції, вартість якої не була в повному обсязі сплачена
покупцем - відповідачем у даній справі.
1 листопада 2004 року Спільне колективне підприємство з
іноземними інвестиціями фірма "Консум" уклав з позивачем -
суб'єктом підприємницької діяльності С... договір про відступлення
вимоги, відповідно до умов якого позивач приймає на себе права та
обов'язки першого кредитора і стає стороною за договором від
2 січня 2001 року між Спільним колективним підприємством з
іноземними інвестиціями фірма "Консум" та Видавництвом "Право"
Академії правових наук України. Відповідно до п. 1 Договору
заборгованість боржника підтверджується актом звірки від 1 березня
2004 року між цедентом і боржником.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою, внаслідок
передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення
права вимоги).
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції
повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно
встановив, і виходив з того, що в спірному договорі відступлення
вимоги від 01.11.2004 р. не визначено обсяг прав, що передаються,
а доданий до матеріалів справи акт звірки "на 01.03.2004 р." не
містить посилань на те, що він має відношення до договору від
02.01.2001 р.
Відповідно до ст. 514 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
уступка вимоги є
однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у
зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу
цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, загальним принципом слід вважати незмінність змісту і
обсягу вимоги, що передається.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, п. 1.1. договору
на поставку книжної продукції від 02.01.2001 р. строк дії договору
і строк виконання зобов'язань визначено до 31.12.2001 р., доказів
щодо узгодження продовження його на інший період позивачем не
надано.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що
договір про відступлення вимоги від 01.11.2004 р. від імені СКП
ІІФ "Консум" підписано неуповноваженою особою.
Уступка права вимоги за своєю правовою природою не є
самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного
юридичного факту, який її породжує.
Право вимоги має узгоджуватись за загальними принципами та
умовами виконання як цивільно-правових, так і господарських
зобов'язань. За таких обставин повинна бути незмінність істотних
умов та зміст зобов'язання для боржника.
Тому висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності
підстав вважати права вимоги боргу за окремими зобов'язаннями
такими, що відбулися, а відповідний договір таким, що потяг
наслідки заміни особи в обумовленому зобов'язанні по оплаті
заявленої позивачем суми боргу, слід вважати правильними,
законними та обґрунтованими.
Твердження скаржника щодо порушення судом апеляційної
інстанції норм процесуального права, при перегляді справи в
касаційному провадженні свого підтвердження не знайшли.
Доводи касаційної скарги про помилковість висновків суду щодо
характеру спірних правовідносин грунтуються на неправильному
тлумаченні норм права, не відповідають встановленим судами
обставинам і тому їх належить залишити поза увагою. З зазначених
підстав слід вважати необгрунтованими і посилання на неправильне
застосування судами вимог норм матеріального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до
намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що
суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до
уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається
за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності залишити
без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
16 травня 2005 року у справі N 07/27-05 залишити без змін.