ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 5/3345-12/434
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенка Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 30.03.2005 р.
у справі господарського суду Львівської області
за позовом ПП Багрія А.Р.
до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Гордієнко О.Ю. (дов. від 19.07.05 № 18/02-1),
відповідача: не з’явились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням від 26.01.05 господарського суду Львівської області
позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення -
рішення № 0002341700/02/6921 від 21.10.2004 p. з огляду на те,
що у податкового органу не було підстав для застосування
непрямих методів для перевірки позивача. Цим же рішенням з ДПІ
на користь позивача стягнуто 203 грн. судових витрат.
Постановою від 30.03.05 Львівського апеляційного господарського
суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському
районі м. Львова звернулась до Вищого господарського суду з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм
матеріального права, зокрема, пп. 4.3 ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ (далі
Закон № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
), положення постанови КМУ “Про
затвердження Методики визначення сум податкових зобов’язань за
непрямими методами” від 27.05.02 № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
(далі
Методика ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
), ст. 14 Декрету КМУ “Про прибутковий
податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
(далі Декрет ( 13-92 ) (13-92)
), ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами перевірки дотримання вимог
законодавства про оподаткування приватного підприємця Багрія АР.
із застосуванням непрямих методів за період з 20.02.02 по
30.06.2004 p. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова складено
акт від 06.10.2004 року № 202/17-2, у якому вказано, що згідно
договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 841 від
23.07.2003 p., приватним підприємцем було придбано шляхом викупу
нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. Листопадова, 16,
загальною площею 108,9 кв.м. , вартістю 82 324 грн. Відповідно
до інформації, одержаної з Львівської філії АБ “Банк
регіонального розвитку” вказані кошти було внесено підприємцем
на розрахунковий рахунок № 262075076201 (28.07.2003 р. - 42000
грн., 29.07.2004 р. - 40530 грн.). Платіжними дорученнями № 1
від 28.07.2004 p., № 2 від 29.07.2004 р. вказані кошти було
перераховано Управлінню ресурсів Львівської міської ради.
Відповідно до квитанції № 6319/012 від 24.07.2003 р. підприємцем
було перераховано у Галицький відділ Пенсійного фонду України у
м. Львові 823,24 грн. -1% збору за придбання нерухомості. В акті
перевірки встановлено, що інформація про джерело походження
даного доходу підприємцем для перевірки не представлена; книга
обліку доходів і витрат за 2003 р. до перевірки не представлена.
У зв’язку з викладеним ДПІ з посиланням на п. 4.3 ст. 4 Закону №
2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
та на підставі Методики донараховано
позивачу 22978,5 грн. прибуткового податку.
На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м.
Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №
0002341700/02/6921 від 21.10.2004 р., яким позивачу визначено
податкове зобов'язання по прибутковому податку з громадян в
розмірі 22 978,50 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на
встановлений судами факт, що Багрій А. Р. позичав кошти, що
підтверджується розпискою та договором позики, відповідно
обгрунтованим є висновок судів про безпідставність твердження
ДПІ, що вказані кошти були доходом і їх слід було відобразити в
податковій декларації.
Крім того, судами правомірно враховано, що в акті перевірки
вказано, що кошти позивачем перераховувались за придбання
нежитлового приміщення, в той час, як при застосуванні непрямих
методів дохідна та витратна частина відповідачем не
обраховувалась.
При цьому судами взято до уваги, що акт перевірки № 166 від
06.10.2004 року не затверджено особою, яка прийняла рішення про
застосування непрямих методів, як це передбачає пункт 9 Порядку
застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що
обкладаються податком на додану вартість затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 p. N 1997
( 1997-98-п ) (1997-98-п)
.
Згідно із пп. 19.3.6 п. 19.3 статті 19 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
до 1.01.2005 року діяло правило, за яким, якщо
платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання,
нараховане податковим органом з використанням непрямого методу,
податковий орган зобов'язаний звернутися до суду (арбітражного
суду) з позовом про визнання такої суми податкового
зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке
нарахування було зроблено належним чином, покладається на
податковий орган.
За таких обставин постанову Львівського апеляційного
господарського суду прийнято обгрунтовано при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 30.03.05 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 5/3345-12/434 залишити без змін.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П.