ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2005                   Справа N 2-9/1489-2005(2-9/15096-04)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 Перепічая В.С. (головуючого),

 Вовка І.В.,

 Гончарука П. А.,

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні  касаційну  скаргу

відкритого  акціонерного  товариства “Шкірвзуття”  на  постанову

Севастопольського   апеляційного   господарського    суду    від

11.03.2005  року у справі № 2-9/1489-2005 за позовом  відкритого

акціонерного товариства “Шкірвзуття” до приватної фірми “Андріс”

про   стягнення суми, -

                       В С Т А Н О В И В:

У  жовтні  2004 року відкрите акціонерне товариство “Шкірвзуття”

звернулось до господарського суду Автономної Республіки  Крим  з

позовом до приватної фірми “Андріс” про стягнення 13713,07  грн.

боргу,   342,90  грн.  3  %  річних,  857,40  грн.  інфляційних,

посилаючись на невиконання відповідачем умов договору  переробки

давальницької  сировини  №  22  від  6.06.2003  року  в  частині

розрахунків за надані послуги.

Рішенням  господарського  суду Автономної  Республіки  Крим  від

3.02.2005  року  позов  задоволено. Стягнуто  з  відповідача  на

користь позивача 13713,07 грн. заборгованості, 342,90 грн.  3  %

річних, 857,40 грн. індексу інфляції та судові витрати.

Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду

від  11.03.2005  року  рішення місцевого  суду  скасовано,  а  у

задоволенні позову відмовлено.

У   касаційній   скарзі  позивач  просить  скасувати   постанову

апеляційної  інстанції, а рішення місцевого  суду  залишити  без

змін, вказуючи на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного

господарського суду постановлене з порушенням норм матеріального

і процесуального права.

У  відзиві  на  касаційну  скаргу  відповідач  просить  залишити

оскаржуване  судове  рішення без змін, а касаційну  скаргу  –без

задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для  її

задоволення.

Заслухавши  пояснення представників сторін,  вивчивши  матеріали

справи,  обговоривши  доводи касаційної  скарги  та  заперечення

проти   них,  суд  вважає,  що  касаційна  скарга  не   підлягає

задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з  вимог

ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         та того,  що

факт  неналежного виконання відповідачем умов договору переробки

давальницької  сировини  №  22  від  6.06.2003  року  в  частині

розрахунків  в  повному  обсязі за надані  послуги  підтверджено

матеріалами  справи  та двостороннім актом  звірки  розрахунків,

підписаним сторонами 1.06.2004 року. Факт одержання від позивача

претензії   від   8.07.2004  року  з  вимогою  погасити   наявну

заборгованість  відповідач не заперечує. До  того  ж,  приймання

відповідачем товару здійснювалось з порушенням вимог  Інструкції

про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення

і  товарів  народного споживання по якості № П-7 від  25.04.1966

року,  а  претензій  щодо  неналежної якості  отриманого  товару

відповідач у встановлені договором строки позивачу не направляв.

Не  погодившись з висновками суду першої інстанції,  апеляційний

господарський  суд  дійшов висновку про необхідність  скасування

рішення  місцевого  суду  та відмови в  позові,  посилаючись  на

вимоги  ст.  526, п. 3 ст. 538, п. 1 ст. 615 Цивільного  кодексу

України ( 435-15 ) (435-15)
         та на те, що в порушення п. 3 договору  №  22

від  6.06.2003  року, позивачем перед відвантаженням  товару  не

видані  відповідачу ветеринарне свідоцтво, сертифікат  якості  і

відвантажувальна  специфікація, на шкірі та рулонах  не  вказано

назву підприємства-виробника продукції, відсутній товарний знак,

не  вказано вид шкіряної сировини, сорт товару, а тому, з огляду

на  неналежне виконання з боку позивача умов договору №  22  від

6.06.2003  року,  відповідач позбавлений можливості  реалізувати

спірний  товар  і  має право зупинити виконання свого  обов’язку

щодо  остаточних  розрахунків з позивачем  або  відмовитися  від

такого  виконання частково або у повному обсязі,  що  вказує  на

відсутність правових підстав для задоволення заявлених  позовних

вимог.

Вказані  висновки апеляційного господарського суду є  законними,

обґрунтованими,    відповідають    нормам    матеріального     і

процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам

справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З   огляду  на  викладене,  підстав  для  зміни  або  скасування

постанови суду другої інстанції у справі не вбачається.

Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України –

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Шкірвзуття”

залишити   без   задоволення,   а  постанову   Севастопольського

апеляційного господарського суду від 11.03.2005 року у справі  №

2-9/1489-2005 –без змін.

Головуючий    Перепічай В.С.

Судді         Вовк І.В.

              Гончарук П. А.