ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2005 Справа N 37/437-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський Суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю представників сторін: [...],
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Промінь" на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 12 квітня 2005 року у справі
господарського суду Харківської області за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "Промінь" до Національного банку
України в особі управління Національного банку України в
Харківській області, третя особа на стороні позивача, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне
товариство "Інноваційно-промисловий банк", про визнання
незаконними дій, В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" звернулося
з позовом до Національного банку України в особі управління
Національного банку України про визнання незаконними дій, а саме
виключення з реєстру пунктів обміну валют. Справа розглядалась
неодноразово.
Рішенням господарського суду Харківської області від
15 лютого 2005 року в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 квітня
2005 року рішення господарського суду залишено без змін.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю
"Промінь" просить скасувати рішення господарського суду
Харківської області та постанову Харківського апеляційного суду,
посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним
судом норм матеріального права.
Вважає, що суди помилково дійшли до висновку, що на момент
проведення перевірки управління Національного банку України в
Харківській області валютно-обмінні операції здійснювались
виключно щодо банкнот, а не монет. На його думку, судами не взято
до уваги нормативно-правові акти, які мають значення для вирішення
справи по суті.
Третя особа касаційну скаргу підтримує.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, управлінням Національного банку України
у Харківській області на адресу позивача було направлено лист
N 05-04-379775 від 10 грудня 2003 року з вимогою про відкликання
довідки про реєстрацію пункту обміну валют, що працював на
підставі укладеної між акціонерним комерційним Українським банком
торгового співробітництва, правонаступником якого є ВАТ
"Інпромбанк", та позивачем агентської угоди N 23 від 27 грудня
2000 року.
Вимогу про відкликання довідки управління Національного банку
України в Харківській області обґрунтувало порушенням позивачем
норм валютного законодавства, у тому числі здійснення у пункті
обміну валют роботи з монетами, емітованими іноземними державами.
Факт здійснення валютно-обмінних операцій з іноземними
монетами позивач не заперечує.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 1 Декрету Кабінету
міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
від 19 лютого 1993 року під іноземною
валютою слід розуміти іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним
платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а
також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але
підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу,
кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних
розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках
або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ
за межами України.
Відповідно до частини 1 статті 6 Декрету ( 15-93 ) (15-93)
торгівля
іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами
- юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші
кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю
іноземною валютою Національного банку України виключно на
міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського
валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною
валютою визначаються Національним банком України.
Визначення порядку здійснення операцій в іноземній валюті є
компетенцією Національного банку України.
Це зазначено у пункті 14 статті 7 Закону України "Про
Національний банк України" N 679-XIV ( 679-14 ) (679-14)
від 20 травня
1999 року. Тому відповідно до своїх повноважень Національний банк
України постановою N 502 ( z0021-03 ) (z0021-03)
від 12 грудня 2002 року
затвердив Інструкцію про порядок організації та здійснення
валютно-обмінних операцій на території України, яка зареєстрована
в Міністерстві юстиції України 14 січня 2003 року за N 21/7342.
Судами вірно застосовано дану інструкцію, оскільки вона чинна
і є складовою законодавства України.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1.1 цієї Інструкції
( z0021-03 ) (z0021-03)
іноземна валюта для здійснення валютно-обмінних
операцій - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, що
перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території
відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі,
що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки,
які перебувають в обігу.
Також згідно з постановою Національного банку України N 552
( z1546-04 ) (z1546-04)
від 17 листопада 2004 року "Про внесення змін до
деяких нормативно-правових актів Національного банку України", яку
прийнято після виникнення спірних відносин, пунктам обміну
іноземної валюти, що працюють на підставі агентських угод, надано
право здійснювати валютно-обмінні операції з монетами номіналом
1 та 2 євро.
Судами першої та апеляційної інстанції доведено факт
здійснення пунктом обміну валюти позивача валютно-обмінних
операцій з монетами, емітованими іншими державами.
Отже, висновки господарського суду Харківської області та
апеляційного господарського суду м. Харкова стосовно того, що під
час перевірки відповідачем належного позивачеві пункту обміну
валют здійснення валютнообмінних операцій з монетами, емітованими
іншими державами не передбачалось, відповідають чинному
законодавству.
З огляду на викладене, рішення господарського суду
Харківської області від 15 лютого 2005 року та постанова
Харківського апеляційного господарського суду від 15 квітня
2005 року у справі N 37/437-04 відповідає вимогам закону, тому
підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 15 лютого
2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 15 квітня 2005 року залишити без змін.