ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2005 Справа N 23/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченка О.С.
суддів: Панової І.Ю.
Яценко О.В.
розглянувши касаційну ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат
скаргу ім. Дзержинського ”
на рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 09.02.2005р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.03.2005р.
у справі № 23/10
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ПП "Альф"
до ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат
ім. Дзержинського”
Про стягнення 118 484,90 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача - Гребенюк О.Ю.
відповідача - Насупа О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
09.02.2005р. по справі № 23/10 (суддя Добродняк І.Ю.) позов ПП
"Альф" задоволено частково: стягнуто з ВАТ "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на користь ПП
"Альф" - 82318,67 грн. боргу; 16363,27 грн. - інфляційних втрат;
986,82 грн. - витрат по сплаті держмита; 98,28 грн. - витрат по
сплаті інформаційно-технічного забезпечення процесу.
Рішення мотивовано тим, що згідно ст.ст. 161, 162 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватись
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, договору. Одностороння відмова від виконання
зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються,
однак в установлений законом та договором строк відповідач
зобов'язання по оплаті товару не виконав. Враховуючи, що причини
пропуску позивачем строку позовної давності за спірними
відносинами суд вважає поважними, порушене право позивача
підлягає захисту відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29.03.2005р. (у складі колегії суддів: Ясир Л.О.
–головуючого, Герасименко І.М., Пруднікова В.В.) апеляційну
скаргу ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім.
Дзержинського” залишено без задоволення, рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 09.02.2005р. без змін з тих
же підстав.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою судів
попередніх інстанцій, відповідач - ВАТ “Дніпровський
металургійний комбінат ім. Дзержинського” звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
09.02.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.03.2005р. у справі № 23/10 скасувати
та прийняти нове рішення, яким у позові ПП "Альф" відмовити.
При цьому скаржник посилається на порушення та неправильне
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального
права, а саме ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, що полягає у безпідставному відновленні трирічного
строку позовної давності при реальній можливості позивача
звернутися з позовними вимогами вчасно.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши
пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в межах
укладеного договору № 21-0817-02 від 27.03.2001р. на підставі
письмових заявок відповідача поставлено обумовлений договором
товар на загальну суму 212 405,24 грн.
В порушення умов договору відповідачем проведена лише часткова
оплата отриманого ним товару в сумі 104370,63 грн., сума
25715,94 грн. погашена заліком зустрічних однорідних вимог. Сума
заборгованості відповідача на час звернення з позовом становила
82318,67 грн.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно ст. 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, строк позовної
давності, з урахуванням дати поставки продукції та строку її
оплати, закінчився у квітні-серпні 2004р., тобто до звернення
позивача до суду з позовною заявою.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правила цього кодексу про позовну
давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких,
встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до
набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися
до суду з вимогою про захист свого цивільного права або
інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у
три роки.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята
судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у
спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної
давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є
підставою для відмови у позові.
Водночас пунктом 5 цієї статті встановлено, що якщо суд визнає
поважними причини пропущення позовної давності, порушене право
підлягає захисту.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, а також
підтверджується матеріалами справи, документи, які є доказами по
даній справі та підтверджують викладені в позовній заяві
обставини, були вилучені у позивача податковими органами до
спливу позовної давності за спірними відносинами та повернуті
лише після закінчення строку позовної давності.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що при здійснення
виїмки, а також в ході здійснення перевірки слідчими органами, у
позивача була відсутня технічна можливість зробити копії
вилучених документів, що унеможливило його звернення до суду для
захисту порушеного права з дотриманням вимог Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З огляду на це, судова колегія Вищого господарського суду
України вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно визнали
причини пропуску позивачем строку позовної давності поважними та
правильно застосували ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 09.02.2005р. та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
29.03.2005р. відповідають нормам матеріального та процесуального
права, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім.
Дзержинського ” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
09.02.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.03.2005р. у справі № 23/10 залишити
без змін.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді І.Ю.Панова
О.В.Яценко