ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2005 Справа N 15/41-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця Д[...]
на рішення господарського суду Херсонської області від
29.04.2005 р.
у справі N 15/41-05
за позовом Приватного підприємця С[...]
до Приватного підприємця Д[...]
про стягнення 294 304,51 грн.,
за участю представників сторін: [...]
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець С[...] звернувся до господарського суду
Херсонської області і просив суд стягнути з Приватного підприємця
Д[...] заборгованість, яка виникла за передану останньому у
власність пшеницю фуражну на підставі договору купівлі-продажу N 4
від 12.07.2004 р. у сумі 294 304,51 грн.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те,
що позивач шахрайським шляхом заволодів його грошима у сумі більше
ніж 1000 000,0 грн. які отримав у нього для заготівлі пшениці та
ячменю. Відповідач стверджує про те, що фактично пшеницю він у
позивача не отримував, а тому немає підстав для задоволення
позову.
Рішенням господарського суду Херсонської області від
29.03.2005 р., з врахуванням ухвали того ж суду від 08.04.2005 р.
про виправлення помилки щодо дати рішення (а.с.71), позов
задоволено у повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача
294 304,51 грн. основного боргу та судові витрати.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої
інстанції виходив з того, що відповідач не розрахувався за
отриману від позивача, відповідно до умов укладеного між ними
договору купівлі-продажу N 4 від 12.07.2004 р., пшеницю 4-го класу
у кількості 29720 кг. Отримання пшениці підтверджується актом
приймання-передачі від 28.07.2004 р., підписаним представниками
обох сторін та ДП "Білокриницький комбінат хлібопродуктів".
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд його скасувати, як таке, що ухвалене з
порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати
справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Одночасно
скаржник клопоче про відновлення пропущеного процесуального строку
для оскарження рішення суду першої інстанції. Враховуючи приписи
ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів вважає за можливе
задовольнити заявлене клопотання, відновивши пропущений
процесуальний строк для подання касаційної скарги.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип
законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при
вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми
матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись
норм процесуального права.
В силу ст. 4-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони та інші особи,
які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і
заперечення поданими суду доказами. При цьому, господарський суд
повинен створювати сторонам необхідні умови для встановлення
фактичних обставин справи і правильного застосування
законодавства.
Згідно ст. 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судове рішення
ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин
справи. Згідно ст. 38 ГПК України, суд у разі, якщо подані
сторонами докази є недостатніми, зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Отже, прийняті судові акти повинні бути законними і
обґрунтованими.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Утім, ухвалене у даній справі рішення цим вимогам не
відповідає.
Так, предметом даного позову є вимога позивача про стягнення
з відповідача 294 304,51 грн. за передані останньому позивачем у
власність 520 055 кг зерна пшениці згідно укладеного між ними
договору купівлі-продажу N 4 від 12.07.2004 р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом
доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та
обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав
позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти
позову.
При цьому, згідно ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для
справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено у касаційній
скарзі, відповідач заперечує проти отримання від позивача пшениці
на підставі договору купівлі-продажу N 4 від 12.07.2004 р.
Суд першої інстанції не використав у повному обсязі свої
повноваження, передбачені процесуальним законом, в наслідок чого
не перевірив повно та всебічно матеріали справи, належним чином їх
не оцінив та здійснив необґрунтовані юридичні висновки.
Зокрема, висновку про наявність заборгованості відповідача
перед позивачем суд першої інстанції дійшов без з'ясування всіх
обставин справи.
Так, в якості доказів наявності у відповідача заборгованості
перед позивачем суд першої інстанції послався на акт
приймання-передачі від 28.07.2004 р. (а.с.14), а також на надану
позивачем банківську виписку руху коштів на його рахунку, де, як
зазначено судом, відсутні відомості про те, що на рахунок позивача
від відповідача надходили кошти в оплату пшениці.
Із наданої позивачем банківської виписки (а.с.60-65)
вбачається, що між сторонами існували правовідносини, що
ґрунтувалися на декількох цивільноправових угодах. Втім суд першої
інстанції не звернув уваги на те, що ні акти приймання-передачі
від 28.07.2004 р., від 09.08.2004 р., від 20.08.2004 р.
(а.с.14-16), ні накладні та податкові накладні (а.с.20-23), що
знаходяться у матеріалах справи і на які посилається позивач як на
підставу даного позову, а саме на отримання відповідачем пшениці
фуражної, що є предметом договору купівлі-продажу N 4 від
12.07.2004 р., взагалі не містять посилання на документ відповідно
до якого відпускалася пшениця. Також відсутні у вказаних накладних
відомості про отримання відповідачем зазначеної в них пшениці.
Заперечуючи даний позов, відповідач у своєму відзиві на
позовну заяву (а.с.53-54) посилається на те, що всі первинні
бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача з
відповідачем за спірним договором, були вилучені 29.01.2005 р.
працівниками В.Олександрійського РВ УМВС України в Херсонській
області, про що свідчить протокол огляду та вилучення (а.с.41-45).
У зв'язку з чим відповідач звернувся до суду з клопотанням про
витребування у вказаного органу первинних бухгалтерських
документів щодо виконання спірного договору купівлі-продажу N 4
від 12.07.2004 р. Однак, вказане клопотання відповідача судом
відхилено без належного правового обґрунтування.
Отже, враховуючи не з'ясування того, чи існує насправді
заборгованість відповідача перед позивачем, чи отримував
відповідач пшеницю на заявлену у даному позові суму, і чи є ця
пшениця предметом саме договору купівлі-продажу N 4 від
12.07.2004 р., суд першої інстанції повинен був використати свої
процесуальні повноваження і витребувати відповідно до ст. 38
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
від правоохоронних органів документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору, а також, у разі
необхідності, вирішити питання щодо призначення
судово-бухгалтерської експертизи, оскільки без з'ясування цих
обставин висновок про доведеність позовних вимог, не може бути
визнано обґрунтованим та законним.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, в тому числі і їх протиріччям, судом
першої інстанції, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
не надано ретельної правової оцінки, у зв'язку з чим, колегія
суддів, використавши свої права згідно ч. 2 ст. 111-5 ГПК України,
дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та
обумовлену цим неможливість надання їм належної юридичної оцінки.
Допущені судом першої інстанції порушення, не можуть бути
усунуті касаційною інстанцією з огляду на приписи ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до ч.1 якої, касаційна
інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права і не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд для достовірного з'ясування всіх
обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення
спору.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівки,
що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Відновити пропущений процесуальний строк для подання
касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Приватного підприємця Д[...]
3. Рішення господарського суду Херсонської області від
29.04.2005 р. у справі N 15/41-05 скасувати.
4. Справу передати до господарського суду Херсонської області
на новий розгляд.