ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2005 Справа N 10/126
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий),
Панченко Н.П. ,
Плюшка І.А.
розглянувши касаційну ВАТ “Кременчуцьке автотранспортне
скаргу і додані до неї підприємство -15307”
матеріали
на постанову від 14.03.2005 року
Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі № 10/126
господарського суду Полтавської області
за позовом ВАТ “Кременчуцьке автотранспортне
підприємство -15307”
До Виконавчого комітету Кременчуцької
міської ради
третя особа Кременчуцьке міське відділення Державного
казначейства
про стягнення 1452672 грн.
В судовому засіданні взяли участь:
позивача Горбенко Т.В. (дов. № 04/08-196 від
06.04.2005р.),
відповідача Беженар К.В. (дов. № 01-41/442 від
18.07.2005р.),
Здойма М.В. (дов. № 01-41/441 від
18.07.2005р.)
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Кременчуцьке автотранспортне
підприємство -15307” звернулося до господарського суду
Полтавської області з позовом до виконавчого комітету
Кременчуцької міської ради, третя особа - Кременчуцьке міське
відділення Державного казначейства про стягнення 190160 грн.
компенсації витрат за перевезення пасажирів міським транспортом
за регульованими збитковими тарифами протягом.07.2003 року.
Позивач у серпні 2004р. подав до господарського суду Полтавської
області відповідно до ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
уточнення
позову, просить стягнути з відповідача компенсацію витрат за
перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом за
регульованими збитковими тарифами у другому півріччі 2003р.
(з.07.по грудень 2003 р. включно) у розмірі 1452672 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
28.09.2004р. у справі № 10/126 позов задоволено, стягнуто з
виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на користь ВАТ
“Кременчуцьке автотранспортне підприємство -15307” компенсацію у
розмірі 1452672 грн.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 14.03.2005р. рішення господарського суду Полтавської
області від 28.09.2004р. у справі № 10/126 скасовано повністю, у
позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що позивачем не
доведено розмір заподіяних збитків.
ВАТ “Кременчуцьке автотранспортне підприємство -15307” у своїй
касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2005р. у
справі № 10/126, його позовні вимоги про стягнення з відповідача
1452672 грн. задовольнити. Скаржник вважає, що при прийнятті
вищевказаної постанови у справі № 10/126 Київським міжобласним
апеляційним господарським судом було допущено порушення норм
матеріального та процесуального права, що призвело до
неправильного вирішення спору по суті, зокрема, було допущено
порушення вимог ст.ст. 3,6 п. 3 ч. 2, 627 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст. 40 ч. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт»
( 2344-14 ) (2344-14)
. Скаржник зауважує, що у своїй постанові апеляційний
господарський суд посилається на те, що сторони за договором не
внесли у встановленому порядку зміни до пункту 2.2. договору, в
якому вказано, що виконком зобов'язався компенсувати різницю між
фактичними витратами та погодженими тарифами у випадку зменшення
розрахункових тарифів, при цьому судом було порушено вимоги
законодавства, щодо того, що загальними засадами цивільного
законодавства, в тому числі, є справедливість, добросовісність,
розумність (ч. 6 п. 1 ст. 3 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
В касаційній скарзі зазначено, що стаття 6 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає, що сторони в договорі не можуть відступити від
положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо
вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін
положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або
із суті відносин між сторонами. Скаржник просить врахувати, що
під час розгляду справи по суті як господарським судом
Полтавської області, так і Київським міжобласним апеляційним
господарським судом, він вказував на те, що слово «зменшення» в
п. 2.2. договору є опечаткою та не може бути прийняте до уваги,
оскільки суперечить логіці виконання зобов'язань, і в цьому
випадку необхідно керуватися вимогами Закону України «Про
автомобільний транспорт» ( 2344-14 ) (2344-14)
, а саме ст. 40 вказаного
Закону ( 2344-14 ) (2344-14)
, оскільки вона містить пряму вказівку на те,
що збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та
від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю
компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Виходячи з
вимог розумності та справедливості договору, що передбачено ст.
627 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зрозуміло, що відшкодування можливе
лише у випадку, коли погоджений тариф є збитковим для
перевізника, а таким він може бути лише у випадку його
збільшення для підприємства за рахунок впливу різних факторів,
як то підвищення цін, зміна кон’юнктури ринку і т.п. Всі
необхідні розрахунки, в тому числі і за фактичними витратами
підприємства на здійснення перевезень пасажирів міським
пасажирським транспортом суду були надані, і вони свідчать про
те, що фактичний тариф, який повинен застосовуватися при
здійсненні пасажироперевезень, суттєво відрізняється від
погодженого, тобто регульованого тарифу. Застосувати фактичні
ціни на здійснення перевезень без їх погодження із замовником
підприємство не має права, оскільки це суперечить вимогам
законодавства. Отже, вважає скаржник, Київським міжобласним
апеляційним господарським судом, через порушення норм
матеріального права, було допущено неправильне застосування норм
матеріального права, ігноровано положення щодо главенства Закону
над іншими нормативними актами.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Київським
міжобласним апеляційним господарським судом та господарським
судом Полтавської області норм матеріального та процесуального
права, юридичну оцінку обставин справи у рішенні господарського
суду першої інстанції та постанові апеляційно го господарського
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та
відповідачем 15.01.03 р. було укладено договір за № 18 на
виконання транспортних послуг щодо перевезення пасажирів на
міських маршрутах М.Кременчука. Згідно з п. 2.2 договору
міськвиконком погоджує тарифи на перевезення пасажирів та
компенсує різницю між фактичними витратами та погодженими
тарифами.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до "фактичних
даних по підприємству, наданих розрахунків та економічних
обгрунтувань" фактичний тариф на пасажирські перевезення з
урахуванням рентабельності за друге півріччя 2003 року становив
0,88 грн., а погоджений відповідачем 0,40 грн., різниця склала
0,48 грн. Всього за 2-е півріччя 2002 року було перевезено
3026,4 тис. пасажирів, виходячи з чого загальна сума компенсації
становить 1452672 грн.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
до відання виконавчих органів міських
рад належить встановлення в порядку і межах, визначених
законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних,
транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та
організаціями комунальної власності відповідної територіальної
громади, погодження в установленому порядку цих питань з
підприємствами, які не належать до комунальної власності.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від
03.11.2000 р. № 2033 "Про збільшення тарифів на проїзд в
міському електротранспорті комунального підприємства
"Кременчуцьке тролейбусне управління" та автобусах ВАТ
"Кременчуцьке автотранспортне підприємство -15307" було
погоджено для позивача тарифи на здійснення перевезень міським
автомобільним транспортом в автобусах загального користування 40
коп.
Ст. 40 ч. 2 Закону України "Про автомобільний транспорт"
( 2344-14 ) (2344-14)
передбачає, що витрати за регульованими збитковими
тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних
бюджетів.
За таких обставин, оскаржувана постанова Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 14.03.2005р. підлягає
скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням
норм матеріального права. Змінене нею законне і обґрунтоване
рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Кременчуцьке автотранспортне
підприємство 15307” на постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 14.03.2005 року у справі №
10/126 задовольнити.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 14.03.2005 року у справі № 10/126 скасувати, рішення
господарського суду Полтавської області від 28.09.2004р. у
справі № 10/126 залишити без змін.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Плюшко І.А.