ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2005 Справа N 8/496а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна - головуючого, Є. Чернова, В. Цвігун
за участю представників:
позивачів - Браславський Р.Г.,
відповідачів - Гішко В.С., Кондратенко Г.П.
третьої особи - Кондратенко Г.П.,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Азовська нафтова компанія"
(надалі - ТОВ "АНК")
на постанову від 23.05.2005 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 8/496а
за позовом 1. ТОВ "Готель "Централь";
2. ПНВП "Дон-Сиб";
3. МПП "НВФ "Богатир"
до 1. ТОВ "АНК";
2. Маріупольського міськвиконкому
третя особа Корпорація "Енерджі Менеджмент Корпорейшн", США
(надалі - Корпорація)
про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів
учасників ТОВ "АНК" від 23.04.2004 та визнання недійсною і
скасування державної реєстрації статуту ТОВ "АНК" в новій редакції
від 05.05.2004 р.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 12 по 19 липня
2005 року. Заявлені представником позивачів в судовому засіданні
клопотання про направлення до Верховного Суду України спільної
касаційної скарги ТОВ "Готель "Централь", ПНВП "Дон-Сиб", МПП "НВФ
"Богатир" на постанову Вищого господарського суду України від
19.04.2005 по справі N 8/496а та
про зупинення касаційного провадження
у даній справі колегія відхиляє у звя'зку з їх
необгрунтованістю В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.2005
позов задоволено частково - оспорювані рішення загальних зборів
учасників ТОВ "АНК" від 23.04.2004 про збільшення статутного фонду
товариства за рахунок додаткового внеску третьої особи, про
перерозподіл часток між учасниками товариства та про внесення змін
і доповнень до статуту товариства визнано недійсними у зв'язку з
їх невідповідністю вимогам ч.2 ст. 86, ст. 393 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ч. 2 ст. 115 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, а також визнано недійсною та скасовано
державну реєстрацію нової редакції Статуту ТОВ "АНК" (від
05.05.2004 р.), вчинену на підставі оспорюваних рішень. В решті
позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх непідвідомчістю
господарським судам.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
23.05.2005 рішення залишено без змін з тих же підстав та з
посиланням на те, що помилкове застосування судом першої інстанції
до спірних корпоративних відносин ч. 3 ст. 98, ч. 2 ст. 244
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не призвело до прийняття
неправильного по суті рішення, яке в цілому є законним.
ТОВ "АНК" у поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати повністю і прийняти нове рішення про відмову в
позові, посилаючись на неправильне застосування судами ч. 3 ст. 98
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та порушення ст.ст. 11, 202,
ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 176
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
при викладенні висновків
щодо визнання правочином наміру учасника внести додатковий вклад
до статутного фонду ТОВ "АНК", а також на порушення ч. 1 ст. 87
Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 57 Господарського кодексу
України, ч. 2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
при викладенні висновку щодо підписання нової редакції
Статуту ТОВ "АНК" неуповноваженою особою, оскільки загальні збори
учасників товариства мають право прийняти рішення про передачу
частини повноважень до компетенції генерального директора
товариства, зокрема, й право підпису статуту, що й було зроблено
на загальних зборах учасників ТОВ "АНК" на підставі рішення від
23.04.2004, за яке проголосували учасники, що володіли 64,8%
голосів у статутному фонді товариства. Окрім того, скаржник
вважає, що відповідно до ст. 86 Господарського кодексу України та
Закону України "Про господарські товариства" порядок оцінки
вкладів встановлюється в установчих документах, а згідно з п. 4.4
Статуту ТОВ "АНК" в редакції від 05.09.2002 р. встановлення
розміру, форми та порядку внесення учасниками додаткових вкладів
відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Тобто, оцінка - встановлення розміру додаткового вкладу
визначається загальними зборами учасників. Таким чином під
терміном "згода учасників" в розумінні ч. 2 ст. 86 Господарського
кодексу України та ч. 2 ст. 115 Цивільного кодексу України, на
думку скаржника, вважається прийняте загальними зборами учасників
ТОВ "АНК" рішення загальних зборів учасників від 23.04.2004, яким
було здійснено оцінку додаткового вкладу третьої особи. Водночас
перший відповідач вказує на порушення судом ст. 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки спір про
визнання недійсною та скасування державної реєстрації статуту ТОВ
"АНК" непідвідомчий господарським судам, а також на порушення
судом ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних
осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки
судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін і третьої особи, дійшла висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані
рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий
розгляд до господарського суду Донецької області з наступних
підстав.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з
того, що, по-перше, всупереч вимогам ч. 2 ст. 86 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та ч. 2 ст. 115 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
грошова оцінка додаткового вкладу третьої особи
за згодою інших учасників ТОВ "АНК" не здійснювалася; по-друге,
майно, яке в подальшому було внесено до статутного фонду ТОВ "АНК"
в якості додаткового вкладу, на час прийняття загальними зборами
учасників товариства оспорюваного рішення (23.04.2004 р.) та
державної реєстрації нової редакції статуту ТОВ "АНК"
(05.05.2004 р.) третій особі як співзасновнику не належало,
оскільки було власністю самого товариства; по - третє, в силу
вимог ч. 3 ст. 98 Цивільного кодексу України Корпорація не мала
права на участь у голосуванні при прийнятті рішення загальними
зборами з питання внесення нею додаткового внеску, яке за своєю
правовою природою є правочином; по-четверте, в порушення вимог ч.4
ст. 82 Господарського кодексу України у новій редакції статуту ТОВ
"АНК" відсутнє визначення складу майна, яке є додатковим вкладом
Корпорації до статутного фонду; по-п'яте, в порушення вимог
Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької
діяльності (затверджено постановою Кабінету Міністрів України
N 740 від 25.05.98 ( 740-98-п ) (740-98-п)
, нова редакція статуту була
підписана лише генеральним директором товариства - неуповноваженою
особою, а не засновниками.
Залишаючи рішення без змін апеляційний господарський суд
зазначив про помилкове застосування місцевим господарським судом
до спірних відносин ч. 3 ст. 98 Цивільного кодексу України шляхом
визнання правочином наміру учасника внести додатковий вклад до
статутного фонду та про помилковість посилань суду першої
інстанції на необхідність підписання нової редакції статуту ТОВ
"АНК" всіма засновниками, оскільки останніми генеральному
директору згідно з ч.2 ст. 244 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
надано доручення на вчинення дій, пов'язаних з
реєстрацією змін до установчих документів, в тому числі і їх
підписання. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції,
зазначені окремі помилки не вплинули на законність первісного
рішення в цілому, оскільки інші достатні підстави невідповідності
чинному законодавству оспорюваних рішень загальних зборів
учасників ТОВ "АНК" не спростовано відповідачами.
Разом з тим не можна погодитися з висновками судів попередніх
інстанцій про прийняття загальними зборами учасників ТОВ "АНК"
оспорюваних рішень з порушенням вимог ч. 2 ст. 13 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
ч. 2 ст. 86
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ч. 2
ст. 115 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 86 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
порядок оцінки вкладів визначається в
установчих документах товариства, якщо інше не передбачено
законодавством України, а ч. 2 ст. 115 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
передбачає необхідність згоди учасників товариства для
здійснення грошової оцінки вкладу учасника.
Однак, зазначеною нормою цивільного законодавства не
встановлено процедури отримання згоди учасників товариства на
здійснення грошової оцінки вкладу одного з учасників товариства
(згода більшості учасників у формі рішення загальних зборів чи
згода кожного учасника окремо), а також не визначено терміну,
протягом якого така оцінка повинна бути проведена. Зокрема,
статтею 115 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не вимагається, щоб проведення
грошової оцінки вкладу учасника товариства передувало вирішенню
загальними зборами учасників питання про збільшення статутного
фонду товариства за рахунок додаткового вкладу учасника. В зв'язку
з цим передчасним вважається відхилення судом апеляційної
інстанції наданого товариством звіту КФ "Експерт-Аналітик" від
19.08.2004 про незалежну оцінку обладнання - додаткового вкладу
третьої особи (а.с.60-80, том 2), яким оформлено оцінку ринкової
вартості обладнання станом на дату його фактичної передачі в
якості додаткового вкладу до статутного фонду ТОВ "АНК"
(09.08.2004 р.). Більше того, зафіксоване вищезгаданим звітом
проведення такої експертної оцінки узгоджується з вимогами ч. 3
ст. 4 та ч. 7 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових
прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ) (2658-14)
,
згідно яких практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися
виключно суб'єктами оціночної діяльності, які визнані такими
відповідно до ст.5 цього закону, а у разі провадження спільної
господарської діяльності оцінка частки майна, яке вноситься
іноземним суб'єктом господарювання (в даному випадку третя особа є
нерезидентом), проводиться відповідно до нормативно-правових актів
з оцінки майна (національні стандарти оцінки майна), визначених
цим законом. Адже, згідно сертифіката N 641/02 від 10.06.2002
(а.с.82, том.2) та свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі
оцінювачів від 12.03.2002 N 393 (а.с. 83, том 2) КФ у формі ТОВ
"Експерт-Аналітик" є суб'єктом оціночної діяльності.
За таких обставин помилковими слід визнати висновки суду
апеляційної інстанції про відсутність здійснення оцінки
додаткового вкладу третьої особи та обумовлене цим порушення вимог
ст. 86 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ч. 2 ст. 115 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Помилковими вважаються також висновки судів попередніх
інстанцій про належність обладнання на праві власності першому
відповідачу (ТОВ "АНК") на час прийняття оспорюваного рішення та
державної реєстрації нової редакції Статуту ТОВ "АНК" та пов'язану
з цим неможливість несення обладнання третьою особою в якості
додаткового вкладу, оскільки такі висновки грунтуються виключно на
положеннях укладених між Корпорацією (кредитор) та ТОВ "АНК"
(позичальник) договору про проектування, комплектацію обладнанням
і будівництво від 12.09.2000 (а.с. 1-21, том. 3), договору N 14
про надання обладнання з відстрочкою платежу (товарний кредит) від
02.08.2001 (а.с. 119-121, том. 3), які згідно додаткової угоди від
09.08.2004 слід вважати припиненими (такими, що не породжують
будь-яких юридичних наслідків) у зв'язку з їх розірванням за
згодою сторін з мотивів нездійснення позичальником щомісячних
платежів в рахунок оплати поставленого Корпорацією обладнання.
Таким чином з врахуванням фактичного внесення третьою особою
додаткового вкладу після 09.08.2004 р. зазначені вище договори
безпідставно покладено апеляційним судом в обгрунтування висновку
про прийняття загальними зборами учасників ТОВ "АНК" оспорюваного
рішення стосовно майна (додаткового вкладу), яке Корпорації не
належало.
Не можна погодитися також з висновком суду першої інстанції
про порушення першим відповідачем при прийнятті оспорюваних рішень
вимог ч. 4 ст. 82 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
шляхом
невизначеності складу додаткового вкладу Корпорації в затвердженій
новій редакції Статуту ТОВ "АНК", оскільки зазначений Кодекс не
вимагає детального зазначення в установчих документів
господарського товариства переліку майна, яке вноситься учасником
в якості вкладу (додаткового вкладу) до статутного фонду
товариства.
Водночас не можна погодитися з рішенням суду в частині
відмови в задоволенні позовних вимог про скасування оспорюваних
рішень від 23.04.2004 та в частині задоволення позовних вимог про
визнання недійсною та скасування державної реєстрації нової
редакції статуту ТОВ "АНК" з огляду на таке.
Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення
правильно дійшов висновку про непідвідомчість господарським судам
спорів про скасування рішень загальних зборів учасників
господарських товариств, однак, помилково відмовив в позові, в той
час як виходячи зі змісту ст. 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у справі в цій частині
позовних вимог повинно було бути припинено на підставі п. 1 ч. 1
ст. 80 цього Кодексу.
Що стосується задоволення судом позовних вимог про визнання
недійсною та скасування державної реєстрації нової редакції
статуту ТОВ "АНК" (від 05.05.2004 р.), то такі висновки суду слід
визнати помилковими, оскільки чинне процесуальне законодавство не
передбачає можливість визнання недійсним факту державної
реєстрації змін до установчих документів (статуту) юридичної особи
чи нової редакції статуту.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та ч. 15 ст. 56 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
судам підвідомчі спори про визнання недійсною та
скасування державної реєстрації виключно юридичної особи, але аж
ніяк не державної реєстрації її установчих документів в новій
редакції. Господарським судам підвідомчі також спори про визнання
недійсними установчих документів юридичних осіб (статут,
засновницький договір), що не можна ототожнювати з визнанням
недійсною державної реєстрації (юридичного факту такої реєстрації)
установчих документів юридичних осіб в новій редакції.
Чинна станом на 05.05.2004 р. постанова Кабінету Міністрів
України N 740 ( 740-98-п ) (740-98-п)
від 25.05.98 також не передбачала
можливість визнання недійсною та скасування державної реєстрації
нової редакції Статуту ТОВ "АНК", а тому з врахуванням положень
ст.ст. 12, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
колегія вважає за необхідне доручити суду першої
інстанції при новому розгляді справи вирішити питання про
наявність чи відсутність підстав для припинення провадження у
справі в цій частині позовних вимог, а також надати позивачу
можливість в порядку ст. 22 цього Кодексу уточнити позовні вимоги
з огляду на положення чинного Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами першої та апеляційної
інстанції в супереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ретельної правової оцінки, а
згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у
справі докази.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин
справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної
оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає
направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших
обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення
спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Азовська нафтова компанія" задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2005
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.05.2005 у справі N 8/496а скасувати з передачею справи на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.