ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2005 Справа N 14/164
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Глос О.І.,
суддів : Бакуліної С.В.,
Коробенка Г.П.
розглянувши у Рівненської об’єднаної державної податкової
відкритому судовому інспекції
засіданні матеріали
касаційної скарги
на постанову від 28.09.2004 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 14/164
господарського суду Рівненської області
за позовом ВАТ “Любомирський вапняно-силікатний завод”
до Рівненської ОДПІ
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: Матвійчук Н.М. (довіреність від
23.04.2004р.)
від відповідача: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Рівненської області (суддя Марач
В.В.) від 17.05.2004 року, залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя
–Бонк Т.Б., судді –Краєвська М.В., Городечна М.І.) від
28.09.2004 року, по справі № 14/164 позов задоволено; визнано
недійсними податкові повідом лення-рішення ДПІ у Рівненському
районі № 0000042640/0 та № 0000032640/0 від 14.04.2004 року;
стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по
сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Рівненська ОДПІ просить скасувати ухвалені
по справі судові акти і прийняти нове рішення, яким в позові ВАТ
“Любомирський вапняно-силікатний завод” відмовити, посилаючись
на неправильне застосування норм матеріального права, а саме:
пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Відповідач не скористався процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника
позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
З 25.03.2004 року по 05.04.2004 року ДПА в Рівненській області
проведено позапланову документальну перевірку ВАТ “Любомирський
вапняно-силікатний завод” з питань дотримання вимог податкового
законодавства при здійсненні експортних операцій за період з
01.07.2002 року по 01.09.2002 року, за результатами якого
складено акт від 09.04.2004 року (а.с.7-17).
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Рівненському
районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042640/0
від 14.04.2004 року, яким до позивача застосовано штрафну
санкцію за завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі
519,50 грн. (а.с.18) та № 0000032640/0 від 14.04.2004 року, яким
ВАТ “Любомирський вапняно-силікатний завод” визначено суму
податкового зобов’язання за платежем - податок на додану
вартість в сумі 98 959,81 грн. основного платежу та 49 779,91
грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.19).
Перевіркою встановлено завищення позивачем у 3 кварталі 2002
року валових витрат на суму 499 999 грн. 81 коп. , що привело до
завищення збитків, задекларованих позивачем за 9 місяців 2002
року на 500 тис. грн. чим порушено п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В декларації про податок на додану вартість за липень 2002 року
позивачем завищено суму податкового кредиту на 99 998,81 грн.,
що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що
підлягає сплаті до бюджету за липень 2002 року на 96 076,81 грн.
(99 998,81 грн. –3 923,0 грн. –від’ємне значення суми податку,
відображеної в рядку 25 Декларації по ПДВ, що представлена ВАТ
“Любомирський вапняно-силікатний завод” до ДПІ у Рівненському
районі за липень 2002 року, чим порушено вимоги пп. 7.4.1 п. 7 4
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рівненська ОДПІ вважає, що позивач до складу валових витрат за 3
квартал 2002 року відніс вартість товару в сумі 499 999,81 грн.,
який використано не на цілі, пов’язані з підготовкою,
організацією та веденням виробництва, продажем продукції.
Залишаючи без змін судове рішення у справі апеляційний
господарський суд обґрунтував свою постанову тим, що при
формуванні валових витрат і податкового кредиту позивач не
допустив порушень Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Проте з таким погодитись не можна з наступних підстав.
Пунктом 1.32 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено господарську діяльність -
як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, коли
безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є
регулярною, постійною та суттєвою.
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено валові витрати
виробництва та обігу (далі валові витрати) - як суму будь-яких
витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються)
таким платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Судами встановлено, що 15.07.2002 року між ВАТ “Любомирський
вапняно-силікатний завод” та ПП “Міленіум-2000” укладено договір
купівлі-продажу № 19-07 (а.с.28), згідно з яким позивач придбав
провід з манганінового сплаву в кількості 78492 м на суму 599
992,85 грн., у тому числі ПДВ 99 998,81 грн., про що свідчить
накладна № 56 від 15.07.2002р. та податкова накладна № 45 від
15.07.2002р. (а.с.32-33).
16.07.2002 року позивач уклав з ДП “Верена” договір комісії б/н
(а.с.29), згідно з яким ДП “Верена” зобов’язалось реалізувати за
межами митної території України вищевказаний провід в кількості
78492 м за ціною 6,38 грн. за метр на суму 500 778,96 грн.
З наведеного вбачається, що придбану продукцію позивач продав за
ціною нижчою за ціну придбання, при цьому відніс до податкового
кредиту суму ПДВ сплачену в ціні придбання продукції.
Суди не звернули уваги на те, що здійснивши збиткову операцію з
придбання продукції за значно вищою ціною не для подальшого
використання у власній господарській діяльності, позивач не мав
права віднести витрати з придбання товарів до валових витрат
виробництва.
Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- у разі, коли платник
придбає товари, роботи, послуги, вартість яких не відноситься до
складу валових витрат виробництва обігу і не підлягає
амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням,
відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу
податкового кредиту не включаються, а тому у позивача не було
підстав збільшувати податковий кредит за липень 2002 року на 99
998,81 грн.
Неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість висновку
касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм
матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим
постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду
справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-
10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Рівненської ОДПІ від 24.02.2005 року № 7023/10-
10 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.09.2004 року у справі № 14/164 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 17.05.2004
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 28.09.2004 року у справі № 14/164 –скасувати.
Справу № 14/164 направити до Господарського суду Рівненської
області на новий розгляд.
Головуючий-суддя О.Глос
С у д д і С.Бакуліна
Г.Коробенко