ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2005 Справа N 07/3305
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Виконавчого комітету Черкаської міської ради
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 18.04.05
у справі N 07/3305
господарського суду Черкаської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Черкаське АТП - 17127"
до Виконавчого комітету Черкаської міської ради
про стягнення 275884 грн.
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з
позовом про стягнення з відповідача 275884 грн. боргу у вигляді
суми компенсації позивачу на покриття збитків від перевезення
окремих пільгових категорій громадян на міських автобусних
маршрутах у січні, лютому 2002 р. у відповідності з укладеним
сторонами договором від 14.03.2002 р. N 5-01-19 та підписаними
сторонами розрахунками сум такої компенсації за січень, лютий
2002 р.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.11.04,
залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду 08.04.05, позов задоволено. Судові акти
мотивовані тим, що сума заборгованості доведена матеріалами справи
та не оспорюється сторонами, в той час, як відсутні докази
погашення відповідачем заборгованості в повному обсязі.
Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими актами,
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
господарського суду Черкаської області від 26.11.04 та постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду 08.04.05.
Касаційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника,
підписання міським головою розрахунків сум компенсації позивачу на
покриття збитків від перевезення окремих пільгових категорій
громадян на міських автобусних маршрутах у січні, лютому 2002 р.
на загальну суму 275884 грн. є неправомірним з огляду на вимоги
п. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, через
недостатність коштів, виділених для таких цілей рішенням сесії
Черкаської міської ради від 31.01.02 N 3-131 "Про міський бюджет
на 2002 р." за рахунок виділеної Черкаському міському бюджету із
Державного бюджету України субвенції на пільговий проїзд окремих
категорій громадян. Крім того, відповідач вважає, що спірні
правовідносини є бюджетними, тому, на його думку, посилання
позивача у позові на невиконання відповідачем зобов'язання за
договором від 14.03.2002 р. N 5-01-19 є безпідставним.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що 31.01.02 восьма сесія Черкаської
міської ради прийняла рішення N 3-131 "Про міський бюджет на
2002 р.", згідно з яким, із виділеної із Державного бюджету
України субвенції на пільговий проїзд окремих категорій громадян у
сумі 4251 тис. грн., на міський електротранспорт було виділено -
3828 тис. грн. і на місцевий автомобільний транспорт 423 тис. грн.
14.02.02. та 12.03.02 міським головою м. Черкаси були
затверджені складені представниками сторін розрахунки компенсації
на покриття збитків позивача від перевезення пасажирів, які, у
відповідності з чинним законодавством України, користувалися
правом безкоштовного проїзду на міських автобусних маршрутах у
лютому та у березні 2002 р. на загальну суму 275884 грн.
Повноваження міського голови укладати договори, затверджувати
розрахунки від імені виконавчого комітету Черкаської міської ради
передбачені ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
14.03.02 сторони уклали договір N 5-01-19 на державне
замовлення по компенсації збитків від перевезення окремих
пільгових категорій громадян на міських автобусних маршрутах на
2002 р. Згідно з цим договором, позивач зобов'язався перевозити
пасажирів, які, у відповідності з чинним законодавством України,
користуються правом безкоштовного проїзду, за винятком категорій,
яким передбачено пільговий проїзд Законом України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, на міських маршрутах
NN 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 14, 23, 27, а відповідач -
затверджувати розрахунки і відшкодовувати протягом трьох
банківських днів позивачу збитки від перевезення вказаних вище
пасажирів за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим
бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій
громадян. Строк дії цього договору сторони визначили з 01.01.02 по
31.12.02.
Господарський суд касаційної інстанції погоджується з думкою
місцевого та апеляційного господарських судів, що поширення
сторонами дії договору від 14.03.02 N 5-01-19 на січень, лютий
2002 р. не суперечить вимогам чинного законодавства і означає, що
зобов'язання відповідача щодо відшкодування позивачу збитків від
перевезення окремих пільгових категорій громадян на міських
автобусних маршрутах за січень, лютий 2002 р. у сумі 275884 грн.
виникли з цього договору.
Факти здійснення позивачем у січні, лютому 2002 р. перевезень
пасажирів, які, у відповідності з чинним законодавством України,
користувалися правом безкоштовного проїзду на міських автобусних
маршрутах, та визначені за названими вище розрахунками суми
збитків позивача від таких перевезень, відповідач не оспорив і на
день прийняття цього рішення ці суми збитків позивачу не
відшкодував.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу
України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом (такі ж за змістом положення містились в
ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про автомобільний
транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
, відносини пасажирського перевізника з
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
визначаються договором на перевезення пасажирів за автобусним
маршрутом загального користування, в якому визначається державне
замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту
загального користування. За змістом статті 40 цього ж Закону,
збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від
перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю
компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Таким чином, законодавством не передбачено часткового
звільнення органів місцевого самоврядування від відшкодування
автоперевізникам збитків, пов'язаних з перевезенням пасажирів
пільгових категорій. В договорі між сторонами N 5-01-19 від
14.03.05 також не вказується на обмежену відповідальність
замовника. Так, в договорі вказується, що збитки відшкодовуються
за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на
компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян (тобто
вказується на джерело виплат), але не зазначається, що таке
відшкодування може бути здійснене лише в межах субвенції з
державного бюджету. З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів
Вищого господарського суду України погоджується з правовою
позицією місцевого та апеляційного господарських судів щодо
необхідності задоволення позову.
Також господарський суд касаційної інстанції підтримує думку
місцевого та апеляційного господарських судів щодо незастосування
до правовідносин, які виникли між сторонами, норм бюджетного
законодавства, виходячи із сфери застосування Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
, визначеної статтею першою цього кодексу. Так,
відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України, цим кодексом
регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду,
затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх
виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджетів
України та місцевих бюджетів. Відносини, що виникли між сторонами,
є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності,
вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто
цивільними відносинами.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 1
частини 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Черкаської міської ради
N 3720-01-21 від 20.05.05 залишити без задоволення, на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
18.04.05 у справі N 07/3305 залишити без змін.