ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2005 Справа N 37/200
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Західенерго"
на постанову від 09.03.2005 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 37/200
за позовом ВАТ "Західенерго" (надалі - Товариство)
до ДП "Енергоринок"
третя особа Національна комісія регулювання електроенергетики
України
про стягнення 473 875 688,58 грн.
за участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача - Дуденко О.М.
від третьої особи - Тарасенко А.К.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2004 р.
(суддя Михальська Ю.Б.) позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2005 р. (судді: Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.)
скасовано рішення господарського суду міста Києва від
26.04.2004 р., в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в
силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового
процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний
господарський суд в порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
повно, всебічно, об'єктивно розглянув в судовому
процесі всі обставини справи, дослідив наявні докази, зокрема,
укладений між сторонами договір N 62/01-ЕР купівлі-продажу
електроенергії (далі - Договір), пунктом 4.2 якого сторони
встановили, що платежі за фактично продану електроенергію
здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про
порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії
України, яка є додатком до Договору між членами оптового ринку
електричної енергії України.
Згідно ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до
пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначаються законом, яким є Закон України від 16.10.1997 року
N 575/97-ВР ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
"Про електроенергетику". Статтею 15
зазначеного Закону передбачено, що купівля всієї електричної
енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг
відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий
продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України,
який створюється на підставі договору. Основні питання
функціонування комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на
енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку
електричної енергії України від 15 листопада 1996 року
(далі - ДЧОРЕ), за якими сторони зобов'язані укласти двосторонній
договір купівлі-продажу електричної енергії з ДПЕ (п. 2.3.2) та
купувати електричну енергію у ДПЕ, згідно з цим договором, та
двосторонніми договорами, укладеними відповідно до нього.
Статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, якою встановлено порядок проведення розрахунків на
оптовому ринку електричної енергії, передбачено, що для проведення
розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії
України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, які
здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної
енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та
оптовий постачальник електричної енергії, яким є державне
підприємство "Енергоринок", відкривають в установах уповноваженого
банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (раніше
вони називалися розподільчі рахунки). Такі рахунки призначені для
накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від
споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної
енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям
та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які провадять
продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється
уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом
використання оптового постачальника електричної енергії відповідно
до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого
Національною комісією регулювання електроенергетики України. На
оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок
забезпечити щоденне інформування учасників оптового ринку
електричної енергії про стан проведення розрахунків.
Враховуючи наведене, а також те, що позивачем не доведено
факту порушення з боку відповідача алгоритму розподілу коштів,
затвердженого на спірний період, суд апеляційної інстанції дійшов
правомірного висновку про помилковість висновків місцевого
господарського суду та про безпідставність заявлених позовних
вимог.
На підставі встановлених фактичних обставин апеляційним
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого
господарського суду, правомірно відмовлено в позові.
Відтак, колегія суддів прийшла до висновку про правомірність
та обґрунтованість оскарженої постанови, яка відповідає положенням
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в
постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Водночас, відповідно до ст.ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Західенерго" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2005 р. у справі N 37/200 залишити без змін.