ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2005 Справа N 32/486
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін: [...]
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.11.2004 р.
у справі N 32/486 Господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Промекспорт"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі
м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промекспорт"
звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної
податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Подільському районі м. Києва від 20.06.2004 р.
N 0000722303/0.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.09.2004 р., яке
залишене без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 30.11.2004 р. позовні вимоги Товариства з
обмеженою відповідальністю "Промекспорт" задоволено: визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Подільському районі м. Києва від 20.06.2004 р.
N 0000722303/0; визнано недійсною першу податкову вимогу Державної
податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від
04.08.2004 р. N 1/2089; стягнуто з Державної податкової інспекції
у Подільському районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "Промекспорт" 203,00 грн. судових витрат.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Державна податкова інспекція у Подільському районі
м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить зазначені судові
рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені
позовних вимог відмовити. Свою вимогу Державна податкова інспекція
у Подільському районі м. Києва мотивує тим, що господарським судом
першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою
відповідальністю "Промекспорт" доводить безпідставність вимог
Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва та
просить залишити без змін рішення Господарського суду м. Києва від
15.09.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 30.11.2004 р. у справі N 32/486.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та
заперечення представників сторін, які з'явились в господарське
засідання суду касаційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної
податкової інспекції у Подільському районі м. Києва не підлягає
задоволенню.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Як встановлено господарським судом, відповідачем проведено
позапланову документально-тематичну перевірку достовірності
відображення сум податку на додану вартість до відшкодування в
рахунок наступних платежів позивачем згідно декларацій з податку
на додану вартість за лютий 2004 р., про що було складено акт від
20.06.2004 р. Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.5
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивачем завищено суму бюджетного відшкодування в
лютому 2004 р. на 4083426,05 грн. За результатами перевірки та на
підставі акту від 20.06.2004 р. Державною податковою інспекцією у
Подільському районі м. Києва 20.06.2004 прийнято спірне податкове
повідомлення-рішення N 0000722303/0, яким позивачу згідно п.п. "б"
п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу
зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість за лютий 2004 року на 4083426,05 грн.
Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган
зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у
встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних
перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про
заниження або завищення суми його податкових зобов'язань,
заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган
внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або
методологічні помилки у поданій платником податків податковій
декларації, які призвели до заниження або завищення суми
податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка
проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних,
зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких
інших видів перевірок платника податків; г) згідно з законами з
питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування
окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий
орган. Отже, як випливає з п.п. "б" вищенаведеної правової норми,
якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника
податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях на контролюючий
орган покладено обов'язок визначити (нарахувати) суму податкового
зобов'язання платнику податків.
Проте, господарським судом встановлено, що в неділю
20.06.2004 р. відповідач не здійснював перевірку позивача, крім
того не нарахував позивачу суму податкового зобов'язання, а лише
зазначив факт завищення позивачем суми бюджетного відшкодування,
що є порушення приписів п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
7.7.4. орган державної
податкової служби має право давати розпорядження про нарахування
податку у разі коли розмір податку, зазначеного у декларації, є
меншим за розмір, що випливає з поданих розрахунків. Додаткова
сума податку, нарахована згідно з цим підпунктом, підлягає
внесенню до бюджету у строки, зазначені у розпорядженні органу
державної податкової служби, але не пізніше 10 календарних днів з
дати виписки такого розпорядження. Таким чином, як випливає з
приписів даної правової норми, орган державної податкової служби
має право прийняти акт про нарахування податку, коли розмір
податку є меншим за розмір, що випливає з розрахунків. Проте, як
вже було зазначено відповідач не здійснив нарахування податку, а
тільки безпідставно констатував завищення позивачем суми
бюджетного відшкодування, чим порушив приписи даної правової
норми.
Оскільки відповідачем при прийнятті оспорюваного позивачем
податкового повідомлення-рішення порушено вищенаведені правові
норми, то господарський суд дійшов правильного висновку щодо
визнання цього податкового повідомлення-рішення недійсним.
Відповідно п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податковій борг (недоїмка)
визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних
санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків
або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не
сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму
такого податкового зобов'язання.
Згідно п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в
установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику
податків податкові вимоги.
Господарським судом встановлено, що відповідачем надіслана
позивачу перша податкова вимога від 04.08.2004 р. N 1/2089,
відповідно до якої сума податкового боргу позивача по податку на
додану вартість за станом на 04.08.2004 р. становить
901234,05 грн. Відповідач не заперечує, що борг, про який
зазначено у спірній податковій вимозі, виник з урахуванням сум
податкових зобов'язань, визначених у спірному податковому
повідомленні-рішенні.
Згідно пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі коли платник
податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму
податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що
суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за
межі його компетенції, встановленої законом, такий платник
податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою
про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та
може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які
платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути
подана контролюючому орган) протягом десяти календарних днів,
наступних за днем отримання платником податків податкового
повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що
оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване
рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від
дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з
повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до пп. 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, заява, подана із дотриманням строків, визначених
підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником
податків податкових зобов'язань, визначених у податковому
повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до
контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного
оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з
податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового
зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Господарським судом встановлено, що
- позивач звернувся до відповідача зі скаргою на спірне
податкове повідомлення-рішення 14.07.2004 р.
- 03.08.2004 р. відповідачем прийнято рішення
N 10792/10/23706 про продовження терміну розгляду скарги позивача,
а 13.09.2004 р. - рішення про результати розгляду скарги
N 12680/10/23-706.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком господарського суду першої та апеляційної
інстанції про те, що на момент надсилання відповідачем спірної
податкової вимоги від 04.08.2004 р. N 1/2089 процедура
адміністративного оскарження податкових зобов'язань, визначена у
податковому повідомленні-рішенні від 20.06.2004 р., не
закінчилась, отже податкові зобов'язання позивача згідно пп. 5.2.3
п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
були неузгодженими, а відповідно податковий
борг у зв'язку з їх несплатою не виник.
За таких обставин рішення Господарського суду м. Києва від
15.09.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 30.11.2004 р. у справі N 32/486 відповідає вимогам
чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з
чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111- 11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2004 р. у
справі N 32/486 - без змін.