ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2005 Справа N 12/259
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенка Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги Рівненської ОДПІ
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 06.12.2004 р.
у справі господарського суду Рівненської області
за позовом ТОВ “Мартекс”
до Рівненської ОДПІ
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Слесарчук О.П. (дов. від 25.06.05 № 18184),
відповідача: Чумак В.О. (дов. від 12.07.05 № 07/1),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 27.07.04 господарського суду Рівненської області
позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-
рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 02.07.2004
року № 0001912341/0/23-124 та № 0001922341/0/23-124.
Цим же рішенням з ДПІ на користь позивача стягнуто 203 грн.
судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав особам, які
здійснювали перевірку всі документи, які підтверджують зв'язок
здійснених витрат з господарською діяльністю підприємства. Тому
висновок відповідача про порушення ТОВ “Мартекс” вимог
підпунктів 5.2.1. та 5.3.9. статті з Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі Закон № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
) не грунтується на чинному
законодавстві про оподаткування та наявних первинних документах.
У звязку з наведеним безпідставно зроблено висновок і про
невірне коригування позивачем залишків по рахунку 289
“Транспортно-заготівельні витрати”.
Постановою від 06.12.04 Львівського апеляційного господарського
суду згадане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Рівненська ОДПІ звернулась
до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою і
просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити, посилаючись на порушення судами пп. 7.2.1, пп. 7.4.1
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №
334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами планової комплексної
документальної перевірки ТОВ "Мартекс" з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства ДПІ у м. Рівне складено
акт від З0.06.2004 року, у якому вказано про безпідставне
включення позивачем до складу валових витрат вартість послуг
звязку в сумі 44393,24 грн., оскільки підприємство не
підтвердило, що послуги використовувались в цілях, що
відповідають визначенню господарської діяльності наданням
розшифровок рахунків за необхідний період часу; безпідставне
включення до складу валових витрат вартість послуг по охороні
громадського порядку на території підприємства в сумі 3000 грн.,
наданих УМВС України в Рівненській області, оскільки надання
таких послуг не повязано з господарською діяльністю;
безпідставне включення до складу валових витрат вартість
автотранспортних послуг в сумі 545149,24 грн., оскільки надання
таких послуг не підтверджено товарно-транспортними накладними
або такі накладні не відповідають вимогам щодо їх оформлення;
невірний облік приросту балансової вартості покупних товарів
(палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному будівництві і залишках готової продукції, оскільки
підприємство безпідставно коригувало залишки (транспортно-
заготівельні витрати), які виключені перевіркою зі складу
валових витрат. Також в акті перевірки зазначено, що позивачем
до складу податкового кредиту безпідставно включено ПДВ в сумі
107332 грн. від вартості послуг, що виключені зі складу валових
витрат. Крім того, на думку ДПІ, до складу податкового кредиту
ТОВ "Мартекс" безпідставно віднесло ПДВ в сумі 21502 грн. на
підставі податкових накладних, що заповнені з порушенням
встановленого порядку, оскільки в графі "місцезнаходження"
зазначено лише вулицю та будинок продавця.
На підставі вказаного акту ДПІ у м. Рівне прийнято податкові
повідомлення-рішення від 02.07.2004 року № 0001912341/0/23-124,
яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на
прибуток в сумі 257364, грн., з яких 179980 грн. основного
платежу та 77384 грн. фінансових санкцій та № 0001922341/0/23-
124, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на
додану вартість в сумі 193251 грн., з яких 128834 грн. основного
платежу та 64417 грн. фінансових санкцій.
Крім того, судами зясовано, що з метою підвищення ефективності
роботи підприємства керівником позивача було видано наказ № 2т
від 02.01.1999 року про забезпечення телефонного звязку та наказ
№ 2/м від 01.07.1999 року про вровадження мобільного зв'язку на
підприємстві. На виконання вказаного наказу директором ТОВ
“Мартекс” було затверджено перелік працівників, які мають право
користуватись мобільним зв'язком, та затверджені правила
користування мобільними телефонами. Пунктом 4 вказаних правил
встановлено, що забороняється використовувати мобільний зв'язок
для цілей, не повязаних з господарською діяльністю. У зв'язку з
чим позивачем було укладено договори про надання послуг зв'язку
з товариством “Утел” та підприємством UMC, внаслідок чого суди
дійшли висновку про використання позивачем послуг операторів у
власній господарській діяльності, а тому відповідно правомірним
віднесення до складу валових витрат вказаних сум.
В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно визнали
достатніми доказами рахунки, сплачені позивачем за послуги
звязку, не дослідивши при цьому фактичне використання вказаного
звязку саме для здійснення господарської діяльності.
Судами не досліджено договори на надання вказаних послуг, а
також роздруківка розмов працівників позивача.
При визначенні правомірності віднесення позивачем до складу
валових витрат транспортних послуг, наданих ПП “Атлант” та ТОВ
“Вибір” суди виходили з того, що договором між ПП Марчук Л.О. та
позивачем передбачено, що факт виконання робіт по перевезенню
оформлюється актом виконаних робіт, а товарно-транспортна
накладна не є документом, обовязковість ведення і зберігання
якого передбачена правилами податкового обліку. Правила
перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які
посилається відповідач, не визначають правила ведення
податкового обліку. Офіційно затвердженої уповноваженим органом
форми товарно-транспортної накладної не існує.
При цьому судами не враховано, що ПП Марчук Л.О. виступала
посередником між позивачем та особами, які здійснювали
безпосереднє перевезення. В той же час, судам не досліджено, хто
здійснював фактичне перевезення, оскільки послуги на суму
215727, 5 грн. не підтверджено належним чином товаро-
транспортними накладними або дорожніми листами, які є єдиним
беззаперечним доказом здійснення послуг з перевезення і
відповідно віднесення їх вартості до складу валових витрат.
В частині віднесення позивачем до складу валових витрат вартості
послуг з охорони території суди послались на той факт, що
позивачем було оформлено з УМВС України у Рівненській області
договір на забезпечення охорони громадського порядку на
території підприємства, факт надання таких послуг
підтверджується підписанням двохсторонніх актів про виконані
роботи, що свідчить про те, що такі витрати повязані з
господарською діяльністю позивача.
В той же час судами не досліджено, чи відповідають здісненні
позивачем витрати його господарській діяльності, яка визначена в
статутних документах.
З огляду на викладене вказані судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 107, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 27.07.04 господарського суду Рівненської області та
постанову від 06.12.04 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 12/259 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П