ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2005 Справа N 11/349/27(3/294-6/223)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Ніжинський механічний
завод"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.03.2005 року
у справі N 11/349/27(3/294-6/223)
за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах
держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття, представницький орган
Ніжинський міськрайонний центр зайнятості
до ВАТ "Ніжинський механічний завод"
про стягнення 8625,02 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
10.02.2005 р. у справі N 11/349/27(3/294-6/223) позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
30.03.2005 р. у справі N 11/349/27(3/294-6/223) зазначене рішення
суду першої інстанції залишено без змін. Постанова апеляційного
господарського суду мотивована посиланнями на ті ж обставини
справи та норми права, що і рішення господарського суду першої
інстанції.
Не погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх
інстанцій, ВАТ "Ніжинський механічний завод" подало касаційну
скаргу до Вищого господарського суду України в якій просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 30.03.2005 р. та рішення господарського суду Чернігівської
області від 10.02.2005 р. у справі N 11/349/27(3/294-6/223) та
прийняти нове рішення.
Обґрунтовуючи касаційні вимоги, скаржник вказує на порушення
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального права при ухваленні судових актів по справі.
Зокрема, заявник зазначає, що господарські суди не вірно
застосували положення ст.ст. 1, 14, 21, 31, 36 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі по тексту - Закон).
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття, відповідно до Закону
України від 02.03.2000 року N 1533-III ( 1533-14 ) (1533-14)
"Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" (далі по тексту - Закон N 1533), зареєстрованим в
Ніжинському міськрайонному центрі зайнятості як платник страхових
внесків.
Господарські суди встановили, що станом на 01.10.2003 року
заборгованість відповідача становить 8625,02 грн., що
підтверджується актом звірки розрахунків, довідкою центру
зайнятості.
З матеріалів справи видно, що ухвалою арбітражного суду
Чернігівської області від 04.12.2000 року порушено провадження у
справі N 9/164-Б про банкрутство відповідача відповідно до ст. 53
Закону України від 30.06.99 р. N 784 ( 784-14 ) (784-14)
(далі по тексту -
Закон N 784). У газеті "Голос України" від 19.12.2000 року
N 235-236 було опубліковано оголошення про порушення справи про
банкрутство відповідача. Ухвалою господарського суду Чернігівської
області від 12.05.2003 року затверджено мирову угоду від
17.04.2003 року та припинено провадження у справі.
Господарські суди попередніх інстанцій, мотивуючи оскаржувані
судові рішення посилаються на те, що вимоги боржника, які не
підлягають задоволенню в межах провадження зі справи про
банкрутство або не були заявлені кредиторами або заявлені ними
після закінчення встановленого ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
місячного
строку, який не відновлено господарським судом у встановленому
порядку, можуть бути предметом позову.
У разі припинення провадження зі справи про банкрутство у
зв'язку із затвердженням господарським судом мирової угоди умови
цієї угоди є обов'язковими лише для кредиторів, вимоги яких було
включено до реєстру вимог кредиторів.
Крім того, суди зазначали, що кредитори, вимоги яких не
підлягають задоволенню у межах провадження зі справ про
банкрутство або не були заявлені згідно з вимогами ст. 14 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
або заявлені після закінчення процесуального строку,
встановленого цією статтею, можуть подати позов із зазначеними
вимогами у порядку, встановленому ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З огляду на викладене, господарські суди дійшли висновку про
те, що заборгованість відповідача по страховим внескам в сумі
8625,02 грн. підтверджується матеріалами справи, беручи до уваги,
що згідно ст. 38 Закону N 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
строк давності у разі
стягнення страхових внесків не застосовується.
Проте, судова колегія не може погодитись із викладеними
висновками господарських судів попередніх інстанцій, оскільки вони
протирічать нормам діючого законодавства, а саме положенням Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Як видно з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції
від 11.03.2001 року затверджено реєстр вимог кредиторів, в якому
вимоги позивача відсутні.
Крім того, як заявляє скаржник, позивач не скористався своїм
правом заявити до боржника грошові вимоги у місячний термін з дня
опублікування зазначеного оголошення, як це передбачено ч. 1
ст. 14 Закону N 784 ( 784-14 ) (784-14)
. Крім того, п. 5 ст. 31 Закону
N 784 визначено. Що вимоги, заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються
погашеними.
Тобто, вимоги позивача - Ніжинського міськрайонного центру
зайнятості на підставі ч. 1 ст. 14 та ч. 5 ст. 31 Закону N 784
( 784-14 ) (784-14)
вважаються погашеними, а тому вимоги останнього не
можуть бути предметом позову.
Господарські суди не надали оцінку зазначеним обставинам і не
вірно застосували зазначені норми матеріального права.
З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського
суду дійшла висновку про необхідність скасування прийнятих по
справі судових рішень, як таких, що прийняті із неправильним
застосуванням норм матеріального права.
Судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій
встановлені фактичні обставини, які входять до предмета
доказування у цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної
інстанції з достатньою повнотою, однак були допущені помилки у
застосуванні норм матеріального права, а тому суд касаційної
інстанції приймає нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
відмовляє за їх необґрунтованістю та не відповідністю фактичним
обставинам у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 2 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ "Ніжинський механічний завод"
задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.03.2005 року та рішення господарського суду Чернігівської
області від 10.02.2005 року скасувати.
3. В позові відмовити.