ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2005 Справа N 42/209
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючий у засіданні (доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.,
розглянувши Дочірньої компанії “Газ України” Національної
касаційну акціонерної компанії “Нафтогаз України”
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.10.2004р.
у справі № 42/209 господарського суду м. Києва
за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз Україн”
до Дочірнього підприємства “Хлібокомбінат № 6”
Акціонерного товариства “Київхліб”
Про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання
боржником грошового зобов'язання, ціна позову 41 575,41 грн.
За участю представників
позивача –Забава С.В. (дов. № 147/102 від 10.06.2005 р.)
відповідача –Оришкевич О.А. (дов. № 01-26/255 від 06.06.2005 р.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Паламар П. І.) від
8.06.2000 року у справі № 42/209 позовні вимоги Дочірньої
компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України” до Дочірнього підприємства “Хлібокомбінат №
6” Акціонерного товариства “Київхліб” задоволено частково, з
відповідача на користь позивача стягнуто 3 343, 23 грн. -
інфляційних витрат, 2 719, 70 –трьох процентів річних, 312, 39
грн. державного мита та 88, 66 грн. витрат на інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині вимог
провадження у справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (суддя -
Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) від 5.10.2004
року рішення Господарського суду м. Києва від 08.06.2004 р.
змінено - в частині стягнення 25 085, 25 грн. –основного боргу,
3 434, 23 грн.- інфляційних витрат, 2 719, 70 –трьох процентів
річних провадження у справі припинено, в решті частини позову
відмовлено.
З постановою від 25.10.2004 року не погоджується позивач – ДК
“Газ України” НАК “Нафтогаз України”. У поданій до Вищого
господарського суду України касаційній скарзі позивач, просить
частково скасувати постанову Київського апеляційного
господарського суду в частині відмови стягнення пені та
задовольнити вимоги в повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом
першої і апеляційної інстанції та правильності застосування норм
матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволеню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.1 договору № 10/1-456 від 20.02.2001 р.
Дочірня компанія “Торговий дім “Газ України”, за договором
постачальник, зобов'язалася передати відповідачу, покупець за
договором, у 2001 р. імпортований природній газ, а відповідач –
прийняти та оплатити газ на умовах укладеного договору.
Відповідно до п. п. 5.1, 6.2 зазначеного договору передбачено,
що остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється
до 10 числа, наступного за звітним місяця, за несвоєчасну оплату
спожитого газу відповідач несе відповідальність у вигляді пені в
розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за
який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен
день прострочки.
Актами прийому-передачі природного газу, підтверджено постачання
природного газу на виконання умов договору на загальну суму 909
683 грн. в період з.03.по грудень 2001 р.
Позивач є правонаступником реорганізованої ДК “Газ України”, що
підтверджується п. 4.1 його Статуту.
Судами попередніх інстанцій встановлено факт прострочки за
оплату газу в період з 27.02.2001 р. по 28.05.2004 р.
Відповідно до п. 10.1 договору № 10/1-456 останній набирає
чинності з моменту його підписання і діє в частині поставки газу
з 01.03.2001 р. до 31.12.2001 р., а в частині проведення
розрахунків за газ –до їх повного здійснення.
З урахуванням сфери правовідносин між позивачем і відповідачем
по договору № 10/1-456, до них підлягає застосуванню положення
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Частиною 2 п. 4 Прикінцевих положень ГК України до господарських
відносин, що виникли до набрання чинності відповідними
положеннями ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, зазначені положення
застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують
існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобоваязання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На час звернення до господарського суду з позовом до
відповідача, сума заборгованості останнього становила 25 085, 25
грн., оскільки сума у розмірі 5 000 грн. була сплачена платіжним
дорученням від 06.04.2004 р., тобто до подання позову. Решта
суми боргу сплачена 19.05.2004 р. та 28.05.2004 р., тобто після
подання позову, але до винесення рішення.
У зв'язку з цим, Вищий господарський суд України вважає, що
апеляційною інстанцією обґрунтовано було застосовано п. 11 ст.
80 Господарсько процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
припинено провадження в частині стягнення 25 085, 25 грн., а в
частині стягнення 5 000 грн. –відмовлено.
Також, слід погодитись з припиненням провадження у справі в
частині стягнення збитків внаслідок інфляції та трьох процентів
річних, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції та
підтверджується матеріалами справи, дана сума була сплачена
відповідачем позивачеві.
Відносно посилань скаржника про неправомірність відмови у
задоволенні позову в частині стягнення пені, то з ними не можна
погодитись з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до
Господарського суду м. Києва із вказаним позовом 11.05.2004 р.
Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
учасники
господарських відносин несуть господарсько-правову
відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом
застосування до правопорушників господарських санкцій на
підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими
законами та договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що
нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання
зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,
припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало
бути виконано.
Згідно із умовами п. 5.1 договору № 10/1-456 остаточний строк
виконання відповідачем зобов'язання оплатити природний газ
настав 10.01.2002 р., отже суд апеляційної інстанції вірно
застосував п. 6 ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
прийшовши до
висновку, що нарахування пені за прострочку оплати газу
поставленого навіть у грудні 2001 року припинилось 10.07.2002 р.
Відповідно до ч. 2 п. 5 Прикінцевих положень Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
щодо відповідальності за порушення,
зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання
чинності відповідними положеннями цього Кодексу ( 436-15 ) (436-15)
стосовно відповідальності учасників господарських відносин,
застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за
вказані порушення.
Позивач заявив вимоги про стягнення пені за прострочення платежу
за період з 11.05.2003 р. по 11.05.2004 р., однак, відповідно до
п. 6 ст. 232 ГК України, Прикінцевих положень ГК України
( 436-15 ) (436-15)
та п. 5.1 договору № 10/1-456 нарахування пені
підлягає припиненню ще 10.07.2003 р., отже, у позивача не було
підстав нараховувати штрафні санкції за прострочення виконання
зазначеного зобов'язання за період з 11.05.2003 р. по 11.05.2004
р.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-
9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України”
Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити
без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
5.10.2004 року зі справи № 42/209 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні І.Плюшко
Суддя Н. Панченко
Суддя С. Плахотнюк