ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2005 Справа N 29/485
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
міста Києва
на постанову від 15.03.2005 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 29/485 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"МЖК - сервіс"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
міста Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
N 000352626/3; N 000342626/3 від 12.09.2004 року
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК - сервіс"
звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень N 000352626/3,
яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 92970,26 грн., з яких основний платіж -
61980,17 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції -
30990,09 грн. та N 000342626/3 від 12.09.2004 року, яким позивачу
визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі
162712,30 грн., з яких основний платіж - 95131,00 грн., та
застосовані штрафні (фінансові) санкції - 67581,30 грн., прийнятих
на підставі акта N 9/26-08/24726836 від 25.02.04 р. про результати
позапланової зустрічної документальної перевірки підприємства ТОВ
"МЖК - сервіс" з питань фінансово-господарської діяльності на
підтвердження взаємовідносин та стану розрахунків з підприємством
ТОВ "Спецбудсервіс" за період з 01.01.2003 року по
01.01.2004 року.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними
податкові повідомлення-рішення N 000352626/3 від 12.09.2004 року в
частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 46866,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових)
санкції в розмірі 23433,00 грн. та повідомлення-рішення
N 000342626/3 від 12.09.2004 року в частині визначення податкового
зобов'язання з податку на прибуток в сумі 93476,21 грн. та
нарахування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 66253,91 грн.
В зазначеному акті встановлені порушення пункту 5.1 та
підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2
статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",
оскільки підприємство віднесло до складу валових витрат витрати,
які не суму 317111,83 грн. за підрядні роботи згідно контрактів
субпідряду N 08/09 від 08.09.2003 року, N 08/09 - СНІД від
08.09.2003 року, N 08/01 від 08.01.2003 року, N 16/05 від
16.05.2003 року, N 12/05 - ГП від 12.05.2003 року, які
підприємство ТОВ "Спецбудсервіс" фактично не виконувало, оскільки
документи, що були надані підприємством як підтвердження валових
витрат не є документами, що підтверджують фактичне виконання робіт
підприємством ТОВ "Спецбудсервіс".
В акті також зазначено, що в порушення підпункту 7.4.1 та
підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підприємство включило до складу
податкового кредиту за період з 01.01.2003 року по 01.01.2004 року
суму податку на додану вартість в розмірі 61980,17 грн. з робіт,
виконаних по контрактам субпідряду N 08/09 від 08.09.2003 року,
N 08/09 - СНІД від 08.09.2003 року, N 08/01 від 08.01.2003 року,
N 16/05 від 16.05.2003 року, N 12/05 - ГП від 12.05.2003 року з
підприємством ТОВ "Спецбудсервіс", вартість яких не відноситься до
складу валових витрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2004 року
позовні вимоги задоволено в повному обсязі, шляхом визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень N 000352626/3;
N 000342626/3 від 12.09.2004 року, в частині визначення
податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі
46866,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкції в
розмірі 23433,00 грн. та повідомлення-рішення N 000342626/3 від
12.09.2004 року в частині визначення податкового зобов'язання з
податку на прибуток в сумі 93476,21 грн. та нарахування штрафних
(фінансових) санкції в розмірі 66253,91 грн.
Приймаючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд
виходив з того, що на виконання умов контрактів субпідряду
сторонами складено акти приймання виконаних робіт, складено
довідки про вартість виконаних підрядних робіт, та позивачем
сплачена вартість отриманих послуг, що підтверджується платіжними
дорученнями, ТОВ "Спецбудсервіс" виписано податкові накладні на
адресу позивача на суми виконаних робіт.
Твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджено
отримання результатів виконаних робіт згідно договорів субпідряду
є помилковими, оскільки позивачем віднесені до складу валових
витрат суми на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт,
складання яких передбачено договорами, в яких зазначено фактичну
дату і місце виконаних робіт, види робіт, їх ціна.
Крім того, складені позивачем та його контрагентами акти
приймання виконаних підрядних робіт мають всі обов'язкові
реквізити встановлені законодавством для первинних документів, а
отже є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Посилання відповідача в акті перевірки на пояснення
працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК - сервіс"
в обґрунтування висновку щодо фактичного невиконання контрактів
субпідряду до уваги суд не прийняв, оскільки відповідно до
частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, обставини справи, які відповідно до законодавства
повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть
бути підтверджені іншими засобами доказування.
Що стосується податку на додану вартість, то суд вказав, що
податкові накладні видані ТОВ "Спецбудсервіс" позивачу
відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а тому
позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми
податку на додану вартість.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі міста Києва Київський апеляційний
господарський суд постановою від 15.03.2005 року рішення
господарського суду міста Києва залишив без змін з тих же підстав.
ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Київського апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати та направити справу на
новий розгляд до господарського суду міста Києва, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального
та процесуального права, а саме: підпункту 7.4.1 та
підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та частини 3 статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В обґрунтування своїх заперечень скаржник посилається на те,
що позивач відніс до податкового кредиту витрати, які не
відносяться до складу валових витрат, оскільки вони
були виконані іншою особою, а також на думку скаржника судом
першої та апеляційної інстанції в основу рішення по суті
даного спору було покладено постанову про закриття кримінальної
справи в частині від 01.09.2004 р. При цьому в рішенні та
постанові існує розбіжність, а саме з податку
на прибуток - 92475,21 - 93476,21 = -1001,00 грн., з податку на
додану вартість - 46613,00 - 46866,00= -253,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини
виникли з приводу оподаткування податком на прибуток та
віднесенням сум податку на додану вартість до податкового кредиту
з вартості робіт, виконаних за контрактами субпідряду N 08/09 від
08.09.2003 року, N 08/09 - СНІД від 08.09.2003 року, N 08/01 від
08.01.2003 року, N 16/05 від 16.05.2003 року, N 12/05 - ГП від
12.05.2003 року з підприємством ТОВ "Спецбудсервіс".
Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Ухвалюючи рішення та постанову суди виходили з того, що за
період з 01.01.2003 р. по 01.01.2004 р. загальна сума
перерахованих коштів по контрактам субпідряду 08.01.2003 р.
N 08/01, від 16.05.2003 р. N 16/05, від 12.05.2003 р. N 12/05-ГП,
від 08.09.2003 р. N 08/09 СНІД; від 08.09.2003 р. N 08/09
становить 369992,00 грн. (табл. 2 акту перевірки). Згідно актів
виконаних робіт (без врахування вартості матеріалів, що надавались
підрядником) за період з 01.01.2003 р. N 01.04.2004 р. по
контрактам субпідряду 08.01.2003 р. N 08/01, від 16.05.2003 р.
N 16/05, від 12.05.2003 р. N 12/05-ГП, від 08.09.2003 р. N 08/09
СНІД; від 08.09.2003 р. N 08/09 було виконано робіт на загальну
суму - 379092,00 грн. (табл. 2 ). 9100,00 грн. рахується як
кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Спецбудсервіс".
Копії вищевказаних документів є в матеріалах справи,
досліджувались як в судовому засіданні, так і під час перевірки.
Витрати понесені ТОВ "МЖК-сервіс" у зв'язку з придбанням
робіт у ТОВ "Спецбудсервіс" були відображені у складі валових
витрат на підставі актів виконаних робіт, а суми податку на додану
вартість сплачені (нараховані) у складі виконаних ТОВ
"Спецбудсервіс" робіт.
Судами встановлено, що виконання договорів від 08.01.2003 р.
N 08/01, від 12.05.2003 р. N 12/05-ГП, від 16.05.2003 р. N 16/05,
від 08.09.2003 р. N 08/09, N 08/09-СНІД підтверджується належними
та допустимими доказами, договори виконані сторонами, відповідачем
не надано доказів не виконання сторонами зазначених договорів.
Договори станом на день прийняття рішення є чинними, відповідачем
не надано доказів визнання недійсними вказаних вище договорів.
Отже суди дійшли обґрунтованого висновку по правомірність
включення до складу податкового кредиту, сум сплачених платником
податку у звітному періоді в зв'язку з придбаванням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації.
При цьому на постанову про закриття кримінальної справи від
01.09.04 року, проти використання якої в якості доказу заперечує
відповідач, суди послались крім того, що не суперечить приписам
статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, твердження заявника про порушення і неправильне
застосування судами норм матеріального права при прийнятті рішення
та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать
матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2004 року
та постанову від 15.03.2005 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 29/485 господарського суду міста
Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Голосіївському районі міста Києва - без задоволення.