ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2005 Справа N 20-3/014
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні
(доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.,
розглянувши товариства з обмеженою відповідальністю “СГС
касаційну скаргу плюс”
на рішення господарського суду м. Севастополя від
та постанову 21.02.2005р.
Севастопольського апеляційного господарського
суду від 06.04.2005р.
у справі № 20-3/014
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергетична
компанія “Севастопольенерго”
до товариства з обмеженою відповідальністю “СГС
плюс”
Про стягнення 149 919,00 грн.
За участю представників
- позивача –Пономарьов П. О. (дов. від 07.12.2004 р. № 8570/16)
- відповідача –не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.)
від 21.02.2005 року у справі № 20-3/014, залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
(гол. суддя- Плут В.М., судді- Горошко Н.П. , Прокопанич Г.К.)
від 6.04.2005 року, позовні вимоги про стягнення 149 919, 00
грн. задоволені повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю “СГС плюс” з прийнятими
у справі судовими рішеннями не погоджується і в касаційній
скарзі до Вищого господарського суду України просить їх
скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові з
мотивів порушення норм матеріального і процесуального права,
безпідставністю і невідповідністю висновків апеляційного суду
встановленим обставинам справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вивчивши
матеріали справи та перевіривши на предмет повноти встановлення
обставин справи судами першої та апеляційної інстанції,
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права при прийняті оскаржуваних рішень, заслухавши присутнього у
засіданні представника позивача, дійшла до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановою НКРЕ України від 28.11.2003 р. № 1238 з 01.01.2004 р.
( v1238227-03 ) (v1238227-03)
були затверджені ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”
тарифи на передачу електроенергії у які входять затрати на
утримання підстанційного обладнання Севастопольської ТЕЦ ГП
“Кримські генеруючі системи”. З 01.01.2004 р. вказане обладнання
передано в оренду ТОВ “СГС плюс” за договором оренди, який був
укладений між ГП “Кримські генеруючі системи” і ТОВ “СГС плюс”.
У період з.01.по липень 2004 р., ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”
здійснено оплату на утримання ОРУ 110-35 кВ, що належить на
умовах оренди ТОВ “СГС плюс” за сім місяців на загальну суму
109032, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи
платіжними дорученнями.
За рішенням Господарського суду м. Севастополя від 06.12.2004
р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.12.2005 р., укладено договір на
відшкодування витрат з ТОВ “СГС плюс”.
Відповідно до ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова
апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Отже, обов'язок оплачувати витрати по утриманню підстанційного
обладнання виник у ТОВ “СГС плюс” перед ВАТ “ЕК
“Севастопольенерго” з 23.12.2005 р.
При розгляді справи в суді першої інстанції та її повторному
перегляді апеляційною інстанцією встановлено, що отримавши від
позивача (ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”) грошові кошти в сумі 109
032, 00 грн. до укладення договору, відповідач (ТОВ “СГС плюс”)
не надав щомісячних актів виконаних робіт та податкові накладні
за спірний період з 01.01.2004 р. по 31.07.2004 р., чим порушив
встановлені вимоги по здійсненню господарської діяльності. Цим
позивачу були спричинені збитки по ПДВ та, окрім того, позивач
втратив можливість включити до складу податкового кредиту суму у
розмірі 18 172, 00 грн.
Відповідно до Книгу обліку придбання товарів, прошнурованою,
пронумерованою і скріпленою печаткою ДПІ Гагаринського району м.
Севастополя та розшифровками до неї, в якій поіменовані усі
податкові накладні, які надійшли від ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”
за вказаний період судами попередніх інстанцій встановлено, що
відповідач позивачеві податкові накладні у встановленому порядку
не передавав.
За таких обставин, апеляційна інстанція обґрунтовано послалася
на п. 7.4.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і п. 5.3.9. ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відповідно до
яких не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими
накладними, а так само не відноситься до складу валових витрат
будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими
платіжними та іншими документами.
Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції правомірно
дійшли висновку про наявність у діях відповідача вини та
причинного зв'язку із завданими позивачу збитками у вигляді
неотримання з бюджету грошових коштів по ПДВ та по прибутку на
суму 40 887, 00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-
9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “СГС
плюс” залишити без задоволення.
2.Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 06.04.2005 року зі справи № 20-3/014 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні І. Плюшко
Суддя Н.Панченко
Суддя С.Плахотнюк