ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.07.2005                                      Справа N 8/2-2005

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 08.09.2005

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
[...]

     за участю представників сторін: [...],

     розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.   Києві
касаційну  скаргу  Дочірньої  компанії  "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України"  на  постанову  Київського
міжобласного апеляційного   господарського  суду  від  15  березня
2005 року у справі за позовом  Дочірньої  компанії  "Газ  України"
Національної  акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Районного
комунального підприємства теплових мереж "Броваритеплокомуненерго"

про   стягнення боргу 

                         В С Т А Н О В И В:

     У грудні  2004  року  ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
звернулося до господарського суду Київської області з  позовом  до
районного     комунального     підприємства     теплових     мереж
"Броваритеплокомуненерго" про стягнення заборгованості за спожитий
природний газ в сумі 141 094,72 грн.

     Рішенням господарського  суду  Київської області від 24 січня
2005 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з районного
комунального підприємства теплових мереж "Броваритеплокомуненерго"
на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 141 094,72 грн.
основного боргу.

     Постановою Київського        міжобласного        апеляційного

господарського   суду   від   15   березня   2005   року   рішення

господарського   суду   Київської   області  скасовано.  В  позові

відмовлено.

     В касаційній скарзі ДК "Газ України" НАК  "Нафтогаз  України"
просить  скасувати  постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду,  посилаючись на те,  що постанова винесена  з
порушенням норм матеріального та процесуального права.

     Вважає, що  суд  при  винесенні  рішення  не дотримався вимог
ст.ст. 76,  161,  162,  165 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,
ст. 526,  п.  2 ст.  530,  ч.  2 п.  5 ст.  261 Цивільного Кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
         та ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

     Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної  скарги,  вивчивши  матеріали  справи,  суд вважає,  що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Як встановлено судом, поставка природного газу була здійснена
на підставі  договору  купівлі-продажу  N  5-03-1  від  11  жовтня
2000 року.

     Відповідно до умов Договору і додаткової угоди  до  вказаного
Договору, попередня оплата за природний газ здійснюється грошовими
коштами шляхом перерахування на  рахунок  продавця  100%  вартості
газу,  який  запланований  для  поставки  не  пізніше  ніж  за сім
календарних днів до початку місяця поставки газу. Попередня оплата
відповідачем була проведена частково.

     Статтею 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         передбачено,  що зобов'язання
повинні  виконуватись  належним  чином  і  в  установлений   строк
відповідно до вказівок закону, договору. Згідно зі ст. 162 ЦК УРСР
одностороння відмова  від  виконання  зобов'язань  і  одностороння
зміна умов договору не допускається.

     Особі, право  якої порушено,  законом надано право звернутися
до суду за захистом свого права.  Таке право може бути реалізоване
в межах трирічного строку позовної давності,  встановленого ст. 71
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .

     Перебіг строку позовної  давності  починається  з  дня,  коли
особа  дізналася  або  повинна  була дізнатися про порушення свого
права (ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ).

     Позивач висунув   вимогу   про   стягнення   вартості   газу,
поставленого в грудні 2000 року.

     В зв'язку  з тим,  що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
звернувся  з  вимогою  про  оплату  тільки  4  жовтня  2004  року,
апеляційний  суд  прийшов  до  правильного висновку,  що на момент
подання позовної заяви позивачем  був  пропущений  строк  позовної
давності,   вірно   застосував  позовну  давність  і  обгрунтовано
відмовив в позові.

     Доводи касаційної   скарги   в   судовому   засіданні   свого
підтвердження не знайшли,  а в частині,  яка стосується додаткової
перевірки  доказів,  виходять  за  межі   повноважень   касаційної
інстанції, тому не розглядаються.

     З огляду на викладене, постанова суду законна і обгрунтована,
отже, підстави для її скасування відсутні.

     Керуючись ст.ст.     111-5,     111-7,     111-9,      111-11
Господарського процесуального  кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  суд
П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу  залишити  без  задоволення,   а   постанову
Київського апеляційного   господарського   суду   від  15  березня

2005 року - без зміни.