5/587-05 Про стягнення 4 258, 43 грн. - Текст документа

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 01.08.2006 року у зв’язку з відпусткою суддів Муравйова О.В., Полянського А.Г., для розгляду касаційної скарги у справі № 5/587-05 господарського суду Сумської області, призначено колегію суддів у складі: головуючий – Фролова Г.М., судді: Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.

У листопаді 2005 року Відкрите акціонерне товариство “Сумиобленерго” звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Державної судової адміністрації України в особі Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області про стягнення з відповідача на користь позивача вартості електричної енергії, несплаченої внаслідок надання пільг суддям місцевого Конотопського міськрайонного суду Сумської області в сумі 4 258, 43 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що керуючись статтею 59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” (380-15) , статтею 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (1344-15) , статтею 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” (2285-15) , підпунктами 13, 14 пункту 4 Указу Президента України № 182/2003 від 03.03.2003 року (182/2003) Відкрите акціонерне товариство “Сумиобленерго” звернулося до територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, як до органу, що здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів Сумської області, з вимогою відшкодувати вартість електричної енергії, несплаченої внаслідок надання пільг суддям місцевого Конотопського міськрайонного суду, в сумі 4 258, 43 грн. на протязі семи днів з дати отримання вимоги. Оскільки відповідач не сплачує вартість електричної енергії в добровільному порядку, відповідач просить стягнути її за рішенням суду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.02.2006 року (Головуючий суддя –Лиховид Б.І., судді: Гудим В.Д., Миропольський С.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року (судді: Карбань І.С. –головуючий, Бабакова Л.М., Шутенко І.А.) по справі № 5/587-05 господарського суду Сумської області позов задоволено. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області на користь Відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго” 4 258, 43 грн. боргу, 102, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на Указ Президента України № 182/2003 від 03.03.2003 року, Закон України “Про статус суддів”, Закон України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” (380-15) , Закон України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, зокрема зазначають про те, що враховуючи положення нормативних актів позовні вимоги є законними, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року по справі № 5/587-05 господарського суду Сумської області, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 95, 130 Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України “Про судоустрій в Україні”, Закону України “Про статус суддів” (2862-12) , Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” (380-15) , Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (1344-15) , Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” (2285-15) , Указу Президента України № 182/2003 від 03.03.2003 року (182/2003) , статей 216, 218, 224 Господарського кодексу України (436-15) , статті 610 Цивільного кодексу України (435-15) . Зокрема, заявник зазначає, що законами України про Державний бюджет України на 2004-2006 роки не передбачено відповідних бюджетних призначень Державній судовій адміністрації України (як головному розпоряднику бюджетних коштів), ці видатки не передбачені затвердженими Державною судовою адміністрацією України кошторисами на 2004-2006 роки і, відповідно, відповідач не може компенсувати комунальним підприємствам кошти за надані ними пільги суддям.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову у справі залишити без змін, посилаючись на обґрунтованість їх прийняття.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, за період з.01.2003 року по вересень 2005 року Відкрите акціонерне товариство “Сумиобленерго” постачало суддям Конотопського міськрайсуду електроенергію.

Відповідно до статті 44 Закону України “Про статус суддів” (2862-12) та в порядку, встановленому Правилами користування електричною енергією, позивач надав суддям Конотопського міськрайсуду Сумської області рахунки на оплату електричної енергії з врахуванням пільгової знижки у розмірі 50 %, у зв’язку з чим вартість електричної енергії, яка внаслідок надання пільг суддям не була оплачена відповідачем, становить 4258,43 грн.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 4258,43 грн. господарські суди виходили з ціни позову, зазначеної позивачем у позовній заяві.

Відповідно до статті 55 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей –стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову зазначається позивачем. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Проте, в матеріалах справи відсутній обгрунтований розрахунок ціни позову, відсутні будь-які докази, які б підтверджували розмір витрат, понесених позивачем на постачання електричної енергії суддям та розмір витрат, які були оплачені суддями з врахуванням 50-ти відсоткової пільги. Також відсутні відповідні договори та квитанції (рахунки) та докази проведення перерахунку.

Частиною 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлено, що якщо надані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарським судом порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Сумської області.