ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2005 Справа N 6/367
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянув касаційну скаргу Івано-Франківської філії АБ
"Брокбізнесбанк"
на постанову від 14.04.2005 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 6/367 господарського суду Івано-Франківської
області
за позовом Івано-Франківської філії АБ "Брокбізнесбанк"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Тайстра-М",
м. Яремча товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська
фінансова компанія"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та
витребування майна
за участю представників сторін: [...]
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2004 року Івано-Франківська філія акціонерного
банку "Брокбізнесбанк" пред'явила в суді позов до товариства з
обмеженою відповідальністю "Майстра-М", товариства з обмеженою
відповідальністю "Прикарпатська фінансова компанія" про визнання
недійсним договору купівлі-продажу майна, переданого в заставу,
укладеного між відповідачами.
Крім того, витребувати у ТОВ "Прикарпатська фінансова
компанія" на користь банку відчужене майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що
19.05.2003 між ним та товариством з обмеженою відповідальністю
"Радіоремсервіс" було укладено кредитний договір N 198 відповідно
до якого ним було надано кредит в сумі 375000,00 грн. терміном до
18.11.2004 зі сплатою 25% річних.
В забезпечення виконання зобов'язань було укладено договір
поруки від 04.12.2003 за яким поручителем є ТОВ "Майстра-М" та
договір застави нерухомого майна від 04.12.2003, заставодавцем
якого є ТОВ "Майстра-М".
Договір купівлі-продажу було здійснено без згоди
заставодержателя.
У зв'язку з порушенням його прав та неповернення кредиту,
просив задовольнити його вимоги.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
27.12.2004 (суддя [...]) позов задоволено частково.
Договір купівлі-продажу магазину, який знаходився за адресою:
м. Яремча, вул. Свободи, 256, укладений 29.12.2003 між
ТОВ "Майстра-М" та ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія", визнано
недійсним.
Зобов'язано ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" повернути
ТОВ "Майстра-М" будівлю магазину площею 894,4 кв. м., яка
розташована за адресою: м. Яремча, вул. Свободи, 256.
Зобов'язано ТОВ "Майстра-М" повернути ТОВ "Прикарпатська
фінансова компанія" 481500,00 грн.
В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, господарський суд виходив з
того, що ТОВ "Майстра-М", укладаючи оспорюваний договір, порушило
вимоги Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
та договору, а тому вимоги
позивача щодо визнання угоди недійсною підлягають задоволенню з
застосуванням двосторонньої реституції.
Вимога про витребування майна не підлягає задоволенню,
оскільки позивач не набув права вимоги.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
14.04.2005 (судді: [...]) рішення господарського суду скасовано і
постановлено нове рішення яким в позові відмовлено.
Скасовуючи рішення господарського суду і постановляючи нове
рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд
виходив з того, що позивачем була надана письмова згода
заставодержателя на відчуження заставленого майна. Крім того, ТОВ
"Прикарпатська фінансова компанія" не було належним членом
повідомлено про час та місце судового засідання господарського
суду.
В касаційній скарзі Івано-Франківська філія акціонерного
банку "Брокбізнесбанк" просить рішення господарського суду
залишити без змін, постанову апеляційного господарського суду
скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами і вбачається з
матеріалів справи 19.05.2003 між акціонерним банком
"Брокбізнесбанк" в особі Івано-Франківської філії та ТзОВ
"Радіоремсервіс" було укладено договір N 198 відповідно до якого
банк надав позичальнику відкличну поновлювальну кредитну лінію в
сумі 375000,00 грн., строком з 19.05.2003 до 18.11.2004 зі сплатою
25% річних.
04.12.2003 року між позивачем, позичальником
ТзОВ "Радіоремсервіс", ТзОВ "Майстра-М" було укладено договір
поруки, відповідно до умов якого ТзОВ "Майстра-М" відповідає перед
позивачем - кредитором, у тому ж обсязі, що і ТзОВ
"Радіоремсервіс".
04.12.2003 між позивачем та ТзОВ "Майстра-М" було укладено
договір застави, який забезпечує виконання кредитного договору
N 198 від 19.05.2003, укладеного між позивачем та ТзОВ
"Радіоремсервіс".
Пунктом 8 цього договору передбачено, що заставодавець після
укладення цього договору має право відчужувати майно тільки за
письмовою згодою заставодержателя.
29.12.2003 між ТзОВ "Майстра-М" та ТзОВ "Прикарпатська
фінансова компанія" укладено договір N 15 купівлі-продажу будівлі
магазину площею 894,4 кв. м. за адресою: м. Яремча,
вул. Свободи, 256. В пункті 5 цього договору зазначено, що
ТзОВ "Майстра-М" гарантує, що будівля магазину нікому іншому не
заставлена, під заставою не перебуває.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки
за згодою заставодержателя.
Скасовуючи рішення господарського суду і відмовляючи в
позові, апеляційний суд виходив з того, що така згода
заставодержателем була надана, при цьому послався на лист
директора Івано-Франківської філії "Брокбізнесбанку" від
12.01.2004, адресованому Яремчанському нотаріальному округу, в
якому зазначено, що директор філії просить зняти заборону на
відчуження будівлі магазину, що належить ТзОВ "Майстра-М" та
наданого в забезпечення кредиту по договору застави,
зареєстрованого 04.12.2003 за N 2500 у зв'язку із зміною
заставленого майна згідно кредитного договору N 198 від 19.05.2003
ТзОВ "Радіоремсервіс".
Скасовуючи рішення господарського суду та відмовляючи в
позові, апеляційний господарський суд не звернув увагу, що договір
купівлі-продажу заставленого майна було вчинено 29.12.2003 року,
лист директора філії "Брокбізнесбанку" датований 12.01.2004, тобто
після укладення договору про відчуження заставленого майна.
Згідно ст. 4 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
акціонерні товариства створюються і діють на підставі
установчого договору та статуту.
Установчі документи судами витребувано не було і повноваження
директора філії банку не досліджувались.
Відповідно до Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
банк діє на підставі Статуту.
Статтею 37 цього Закону ( 2121-14 ) (2121-14)
передбачено, що органами
управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада,
правління (рада директорів) банку.
Статтею 43 Закону ( 2121-14 ) (2121-14)
визначено, що керівник банку
зобов'язаний приймати рішення в межах наданих повноважень.
Проте, в порушення ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного, всебічного і
об'єктивного з'ясування обставин справи судовими інстанціями
наведене залишено поза увагою.
Згідно ст. 95 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
філією є
відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її
місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном
юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого
нею положення.
Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на
підставі виданої нею довіреності.
В довіреності визначається обсяг повноважень керівника філії
вчиняти, як правило, правочіни від імені юридичної особи.
Відмовляючи позивачу в позові, господарський апеляційний суд
зазначив, що ним не знайдено доказів, а тому ставиться під сумнів
правомочність звернення до суду.
Але при цьому апеляційний суд не врахував вимоги ст. 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо меж
перегляду справи в апеляційній інстанції.
Враховуючи, що постановлені судові рішення не можна визнати
законними і обґрунтованими, вони підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене
і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами
справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Івано-Франківської філії акціонерного банку
"Брокбізнес-банк" задовольнити частково.
Постанову від 14.04.2005 Львівського апеляційного
господарського суду та рішення від 27.12.2004 господарського суду
Івано-Франківської області у справі N 6/367 скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.