ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2005 Справа N 2/169
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С. - (доповідача у справі),
суддів: Продаєвич Л.В., Уліцького А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПІ у м. Чернівці
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.12.2004 року
у справі N 2/169 господарського суду Чернівецької області
за позовом Центрального парку культури та відпочинку
ім. Т.Г. Шевченка
до ДПІ у м. Чернівці
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін від:
позивача Петренко В.О. - за довіреністю від 23.07.2004 р.
відповідача Корній О.М. - за довіреністю від 02.02.2005 р.
N 2537/10-013
Згідно розпорядження в.о. Голови судової палати Овечкіна В.Е.
від 05.07.2005 р. здійснено заміну складу суду на колегію суддів у
складі: головуючого - судді Кривди Д.С., суддів - Продаєвич Л.В.,
Уліцького А.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
30.08.2004 року (суддя Скрипничук І.В.), залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.12.2004 р. (головуючий - суддя Бойко С.М., судді - Кузя В.Л.,
Новосад Д.Ф.), позов задоволено; визнано недійними податкові
повідомлення-рішення 000151232/0 та N 0001522320/0 від
12.02.2004 р.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернівці просить рішення та
постанову скасувати і прийняти нове рішення про відмову в
задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, а саме: пп. 7.4.1,
пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення
обставин справи та правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з обставин,
встановлених у справі судами першої та апеляційної інстанцій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Чернівці
було проведено документальну перевірку правильності заявленої до
бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за
листопад 2003 р. Парком культури і відпочинку ім. Шевченко, за
результатами якої складено акт N 6423-1/02221113 від
11.02.2004 року.
На підставі даного акту відповідач прийняв спірні податкові
повідомлення-рішення N 0001512320/0 від 12.02.2004 року, яким
виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на
додану вартість в розмірі 39437 грн., та N 0001522320/0 від
12.02.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з
податку на додану вартість в розмірі 5930,6 грн., в тому числі
4562 грн. - основний платіж та 1368,6 грн. - штрафні (фінансові)
санкції.
В акті перевірки, зокрема, вказано на неправомірне включення
до складу податкового кредиту витрат, понесених на придбання
частин атракціону "Стелла", оскільки останні не підпадають під
визначення об'єкта основних фондів.
Згідно вимог пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на
додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних
фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків
введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав
платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного
періоду.
У відповідності до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном
"основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що
призначаються платником податку для використання у господарській
діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365
календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних
цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово
зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Виходячи з викладених норм чинного законодавства суди дійшли
цілком правильного висновку про те, що отримані позивачем у
листопаді 2003 року частини атракціону "Стела" підпадають згідно
податкового законодавства під визначення основних фондів.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не пов'язує право на включення до складу податкового кредиту
такого звітного періоду сум податку з тим, чи введено основні
фонди в експлуатацію, тому колегія суддів погоджується з тим, що
позивач правомірно включав до податкового кредиту суми податку на
додану вартість вказаного об'єкту, тобто витрат, пов'язаних з
придбанням частини атракціону "Стела" незалежно від строків
введення в експлуатацію.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги відповідача щодо
порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, постанова господарського суду є
такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права,
підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.12.2004 року у справі N 2/169 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці - без
задоволення.