ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2005                                Справа N 2-24/1628-2005

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 Перепічая В.С. (головуючого),

 Вовка І.В.,

 Гончарука П. А.,

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні  касаційну  скаргу

Приватного  підприємства “Партек” на постанову Севастопольського

апеляційного господарського суду від 15.03.2005 року у справі  №

2-24/1628-2005  за позовом Приватного підприємства  “Партек”  до

Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  “Мульті  трейд” 

про   стягнення суми,

                       У С Т А Н О В И В:

У  листопаді 2004 року позивач звернувся до господарського  суду

Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача  про

стягнення 944, 06 грн., у тому числі 621, 94 основного боргу, 2,

24  грн.  3%  річних,  19,88 грн. індексу інфляції  і  300  грн.

збитків, пов’язаних з наданням юридичних послуг.

Рішенням  господарського  суду Автономної  Республіки  Крим  від

18.01.2005   року  позов  задоволено  частково  і   стягнуто   з

відповідача  на  користь  позивача 621,94  грн.  заборгованості,

19,88  грн.  інфляційних сум, 2, 24 грн  3%  річних,  в  частині

стягнення 300 грн. збитків в позові відмовлено.

Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду

від  15.03.2005  року  зазначене рішення суду  першої  інстанції

залишено без змін.

У   касаційній  скарзі  позивач  вважає,  що  судом  неправильно

застосовано норми матеріального права, і тому просить  постанову

апеляційного  суду  скасувати, і  прийняти  нове  рішення,  яким

задовольнити вимоги про стягнення збитків у сумі 300 грн.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Дослідивши  доводи  касаційної  скарги,  перевіривши   матеріали

справи  та  прийняті  у  ній  судові  рішення,  суд  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, по видатковій накладній № сф-

П000055 від 15.10.2004 року позивач передав відповідачу товар на

суму  621, 94 грн., відповідно до якої строк оплати по накладній

–2 дні з моменту отримання товару, тобто 17.10.2004 року.

За   договором  від  17.11.2004  року  позивачем  було  сплачено

Закритому акціонерному товариству “Юність” за юридичні послуги в

сумі 300 грн.

Предметом  даного  судового  розгляду  є  вимоги  про  стягнення

заборгованості,інфляційних сум, 3% річних та збитків, пов’язаних

з витратами на юридичні послуги.

Відповідно  до  ст.  625  ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
          боржник,  який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний  сплатити  суму боргу з  урахуванням  встановленого

індексу  інфляції за весь час прострочення, а також три проценти

річних  від  простроченої суми, якщо інший розмір  процентів  не

встановлений договором або законом.

Судом   першої   інстанції  встановлено,  що   позивач   передав

відповідачу  товар,  а  відповідач  зобов’язання  з  оплати   за

отриманий   товар   не   виконав,  внаслідок   чого   утворилася

заборгованість  у  розмірі  621,  94  грн.,  що  підтверджується

наявними в справі матеріалами.

Отже,  місцевий  господарський  суд,  з  яким  погодився  і  суд

апеляційної   інстанції,   дійшов   правильного   висновку   про

обґрунтованість  позовних  вимог в частині  стягнення  основного

боргу, інфляційних сум та 3% річних,, і правомірно задовольнив в

цій частині позов.

Суд  першої  інстанції  також  обґрунтовано  дійшов  правильного

висновку,  з  яким  погодився і суд апеляційної  інстанції,  про

відсутність правових підстав для стягнення збитків, пов'язаних з

витратами  позивача  на  правове обслуговування,  оскільки  такі

витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності  та

розмір  не  знаходиться у необхідному зв’язку з  заборгованістю,

яка стягується позивачем.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За  таких  обставин,  прийнята у справі  постанова  апеляційного

господарського  суду  відповідає матеріалам  справи  та  вимогам

закону,  і тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу  -

без задоволення.

З  огляду  наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,  111-9,

111-11    Господарського    процесуального    кодексу    України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу Приватного підприємства “Партек” залишити  без

задоволення,    а   постанову   Севастопольського   апеляційного

господарського суду від 15.03.2005 року - без змін.

Головуючий    В. Перепічай

Судді         І. Вовк

              П. Гончарук