ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2005 Справа N 14/178н
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя [...]
розглянув касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за
цінами в Луганській області, м. Луганськ (далі - Інспекція)
на рішення господарського суду Луганської області від
11.02.2005
та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
12.04.2005
зі справи N 14/178н
за позовом Луганської обласної санітарно-епідеміологічної
станції, м. Луганськ (далі - Санітарно-епідеміологічна станція)
до Інспекції,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, на стороні позивача - Державна податкова адміністрація в
Луганській області, м. Луганськ (далі - ДПА в Луганській області)
про визнання акта недійсним.
Судове засідання проведено за участю представників:
Санітарно-епідеміологічної станції - [...]
Інспекції - [...],
ДПА в Луганській області - не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Санітарно-епідеміологічна станція звернулася з позовом про
визнання недійсним рішення Інспекції про застосування до
відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни
цін.
Рішенням господарського суду Луганської області від
11.02.2005 [...], залишеним без змін постановою Луганського
апеляційного господарського суду від 12.04.2005 [...], позов
задоволено. Названі судові акти мотивовано правомірним включенням
позивачем податку на додану вартість до складу цін на платні
послуги, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від
27.08.2003 N 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
"Про затвердження тарифів
(прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за
плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної
служби" (далі - Постанова), що виключає можливість застосування до
позивача заходів майнової відповідальності за порушення дисципліни
ціноутворення.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Інспекція просить скасувати названі судові акти місцевого та
апеляційного господарських судів та відмовити у задоволенні
позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає,
що затверджені Постановою ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
фіксовані тарифи
враховують обов'язкові платежі, у тому числі й податок на додану
вартість, в зв'язку з чим завищення позивачем таких тарифів на
суму цього податку є неправомірним. До того ж, на думку Інспекції,
посилання господарських судів на роз'яснення Державної податкової
адміністрації України від 15.09.2003 N 8101/5/15-2416 (далі -
Роз'яснення) у вирішенні даного спору є необґрунтованим, оскільки
надання роз'яснень щодо порядку формування і застосування цін не
належить до компетенції податкових органів.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про
необґрунтованість касаційних вимог скаржника та просить залишити
оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- в ході проведеної Інспекцією перевірки дотримання позивачем
державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні тарифів на
роботи і послуги за період з 01.10.2003 по 01.10.2004 було
виявлено, зокрема, факт завищення затверджених Постановою
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
тарифів на відповідні послуги на 20%, внаслідок
чого Санітарно-епідеміологічною службою було додатково одержано
125 608,88 грн. виручки;
- виявлене правопорушення зафіксовано в акті від 18.10.2004
N 03496;
- за наслідками зазначеної перевірки Інспекцією прийнято
рішення від 25.10.2004 N 186 про застосування до позивача
економічних санкцій, а саме: вилучення в доход державного бюджету
125 608,88 грн. необґрунтовано одержаної виручки та
250 137,76 грн. штрафу;
- зазначена сума завищення тарифів є по суті податком на
додану вартість, який в установленому порядку було перераховано
позивачем до бюджету;
- у Роз'ясненні Державна податкова адміністрація України
зазначає про необхідність включення податку на додану вартість при
наданні санітарно-епідемічних послуг до ціни таких послуг,
оскільки тарифи визначено Постановою ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
без
урахування цього податку.
Причиною виникнення спору з даної справи стало питання щодо
фактичного завищення позивачем тарифів на платні послуги,
затверджених Постановою ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
.
Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
передбачено, що в народному господарстві застосовуються
вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і
тарифи. Відповідно ж до статті 7 цього Закону вільні ціни і тарифи
встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за
винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і
тарифів.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом
встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів
цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін
і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів
України.
За змістом статті 35 Закону України "Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню
здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими
Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
визначено тарифи на роботи і
послуги, що виконуються і надаються за плату установами та
закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України встановлюються
система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи
оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також
права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, яким передбачено,
що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або
змінюватись тільки законами про оподаткування (частина 3
статті 1).
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки
оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій тощо визначаються Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон).
Згідно з пунктом 3.1 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції платників
податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території
України є об'єктом оподаткування.
За пунктом 6.1 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єкти оподаткування,
визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених
від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова
ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20
відсотків.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що
база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,
визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з
урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших
загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за
винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів
(робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які
суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що
передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через
будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів
(робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником
податку.
Таким чином, з огляду на наведені приписи законодавства
господарські суди дійшли вірного висновку про те, що при
справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя розмір цієї плати
збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні
передбачені законом підстави для застосування до позивача
фінансових санкцій за порушення дисципліни ціноутворення.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного
Суду України від 30.03.2004 N 04/133 зі справи N 4/603
( v_603700-04 ) (v_603700-04)
.
Крім того, за змістом підпункту 4.4.2 Закону України "Про
порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податковими
роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу
на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Роз'яснення
окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими
органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним)
органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1
цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, та економічного змісту
податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.
Оскільки порядок та розмір сплати позивачем податку на додану
вартість при наданні платних санітарно-епідемічних послуг є
питанням оподаткування, доводи скаржника про неправомірність
застосування Роз'яснення як акта, що винесений з перевищенням
компетенції податкового органу, не можуть бути взяті до уваги
Вищим господарським судом України.
За таких обставин, на думку Вищого господарського суду
України, оскаржувані рішення прийнято місцевим та апеляційним
господарськими судами з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, а тому передбачених законом підстав для
скасування названих судових актів не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 11.02.2005
та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 зі справи N 14/178н залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській
області - без задоволення.