ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2005 Справа N 7/199
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю представників: [...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Миколаєві
на постанову від 13.10.2004 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі N 7/199 господарського суду Миколаївської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Миколаївнафтопродукт"
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Миколаєві
про визнання рішення недійсним
В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Миколаївнафтопродукт" до господарського суду був
заявлений позов про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Ленінської МДПІ у м. Миколаєві
N 0002102301/01030 від 31.07.2003, яким підприємству визначено
податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1540300 грн.
та застосовані штрафні санкції в сумі 1529700 грн.;
N 0002122301/01029 від 31.07.2003, яким підприємству визначено
податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі
1990236 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1951604 грн.;
N 0001152301/4/669 від 27.04.2004, яким до підприємства
застосовані штрафні санкції в сумі 2517414,55 грн. на підставі
Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
.
Підставою прийняття оспорюваних рішень є акт від 28.07.2003
про результати комплексної документальної перевірки ВАТ
"Миколаївнафтопродукт" з питань дотримання вимог податкового та
валютного законодавства за період з 01.07.2001 по 01.01.2003, в
якому зафіксовано заниження підприємством валового доходу від
продажу паливно-мастильних матеріалів; незабезпечення
послідовності оприбуткування готівки в касі.
Рішенням від 28.07.2004 господарського суду Миколаївської
області позовні вимоги задоволено в повному обсязі шляхом визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень Ленінської МДПІ у
м. Миколаєві N 0002102301/01030 від 31.07.2003, N 0002122301/01029
від 31.07.2003, N 0001152301/4/669 від 27.04.2004.
Приймаючи рішення, господарський суд на підставі наявних у
справі доказів встановив відсутність фактів продажу позивачем не
облікованих в бухгалтерському обліку паливно-мастильних
матеріалів, а також фактів неоприбуткування готівки в касі
підприємства.
За апеляційною скаргою Ленінської МДПІ у м. Миколаєві
Одеський апеляційний господарський суд переглянувши прийняте у
справі рішення в апеляційному порядку, постановою від 13.10.2004
залишив без змін з тих же підстав.
Ленінська МДПІ подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного
господарського суду, в який просить рішення та постанову у справі
скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
скаргу доводами про порушення господарськими судами норм
матеріального права, зокрема, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до якого валовий доход включає загальні
доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі
допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу
юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів,
деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів
з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з
нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску
(розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та
операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону)
та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з яким датою виникнення
податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата
зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок
платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають
поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові
грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а
при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у
банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата
відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення
документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником
податку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом оподаткування є
прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого
валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника
податку та суму амортизаційних відрахувань.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від
усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного
періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на
території України, її континентальному шельфі, виключній
(морській) економічній зоні, так і за їх межами (пункт 4.1 Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів
(робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих
виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи
від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів
участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю,
сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з
їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого
погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним
боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
цієї ж
норми).
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом
оподаткування цим податком є операції платників податку з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Пунктом 4.1 статті 4 закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що
база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,
визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з
урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших
загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за
винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів
(робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які
суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що
передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через
будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів
(робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником
податку.
Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів
(робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася
раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -
дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) платником податку (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7
цього ж Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З матеріалів справи вбачається, що підставою визначення
Ленінською МДПІ у м. Миколаєві податкового зобов'язання з податку
на прибуток та податку на додану вартість ВАТ
"Миколаївнафтопродукт" став викладений в акті перевірки висновок
про порушення підприємством наведених законодавчих приписів шляхом
реалізації паливно-мастильних матеріалів, які не враховані в
бухгалтерському та податковому обліку, чим занижено обсяг фактично
проданого товару.
Крім того, відповідно до пункту 2.10 Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого
Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого
2001 року N 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
уся готівка, що надходить до кас
підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх
касах.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять
готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням
касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
, є
здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її
фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому
порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної
квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання
підприємством готівкових коштів.
Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій
за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
встановлена відповідальність за порушення юридичними особами всіх
форм власності, фізичними особами - громадянами України,
іноземними громадянами та особами без громадянства, які є
суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу
готівки у національній валюті, що встановлюються Національним
банком України, у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування
(неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у
п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
З матеріалів справи вбачається, що підставою застосування
Ленінською МДПІ у м. Миколаєві штрафних санкцій згідно податкового
повідомлення-рішення N 0001152301/4/669 від 27.04.2004 став
викладений в акті перевірки висновок про порушення підприємством
наведених приписів касової дисципліни, зокрема, незабезпечення
послідовності оприбуткування готівки у касі позивача.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 117
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Так, в ході здійснення судового провадження господарські суди
встановили, що викладені в акті перевірки фактичні обставини не
знайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами,
зокрема, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи,
що під час перевірки працівниками податкової служби не були
враховані показники лічильників паливно-роздавальних колонок, які
знаходились в ремонті; фактично до валового доходу позивачем
віднесена реалізація нафтопродуктів згідно з показниками
лічильників, зазначених у змінних звітах по АЗС NN 3, 14; факт
надходження та реалізації нафтопродуктів у кількості
6282000,98 грн. і не включення вказаних операцій до змінного звіту
оператора не підтверджується належними доказами.
Таким чином, виходячи з обставин справи, встановлених судом
першої та апеляційної інстанції, стосовно непідтвердження
матеріалами справи факту продажу позивачем нафтопродуктів у
кількості 6282000,98 грн., касаційна інстанція визнає правомірним
викладений в рішенні та постанові висновок про відсутність підстав
визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на
прибуток та податку на додану вартість оспорюваними податковими
повідомленнями-рішеннями.
Стосовно податкового повідомлення-рішення N 0001152301/4/669
від 27.04.2004, колегія суддів зазначає, що воно прийняте на
підставі пункту 1 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
. Вказаною нормою встановлено вичерпний перелік порушень
касової дисципліни, які тягнуть за собою передбачену ним
відповідальність, зокрема, така відповідальність передбачена за
неоприбуткування, тобто неповне та/або несвоєчасне оприбуткування
у касах готівки. Господарськими судами під час здійснення судового
провадження встановлено, що Ленінською МДПІ у м. Миколаєві штрафні
санкції до позивача застосовані за непослідовність оприбуткування
готівки в касі, що помилково ототожнюється податковою службою з
неоприбуткуванням такої готівки. А тому судами дане податкове
повідомлення-рішення правомірно визнане недійсним як таке, що не
відповідає вимогам законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає прийняті у справі
рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального
та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не
вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 28.07.2005 господарського суду Миколаївської
області та постанову від 13.10.2004 Одеського апеляційного
господарського суду у справі N 7/199 господарського суду
Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Миколаєві - без задоволення.