ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2005 Справа N 3/277
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Полтаві
на рішення господарського суду Полтавської області від
27.01.2005 р.
та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16.03.2005 р.
зі справи N 3/277
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Полтавакондитер", м. Полтава
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Личагін С.Є. за дов. від 17.03.2005 р. N 1109
від відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час і
місце засідання суду
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 24.05.2005 р., надіслана -
25.05.2005 р.).
В С Т А Н О В И В:
Державною податковою інспекцією у м. Полтаві проведено
додаткову позапланову перевірку з питань правомірності
відшкодування податку на додану вартість з бюджету ВАТ
"Полтавакондитер" за вересень 2004 р., якою виявлені порушення
п. 1.3, п. 1.8, п.п. 7.4.1 , п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
внаслідок не підтвердження суми податку на додану
вартість, заявленої до відшкодування у розмірі 791 248,00 грн. по
ланцюгу постачальників з оформленням податкового
повідомлення-рішення від 25.11.2004 р. N 0000692305/0.
Відкрите акціонерне товариство "Полтавакондитер" звернулось
до господарського суду Полтавської області з позовом до Державної
податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним
податкового повідомленнярішення від 25.11.2004 р. N 0000692305/0.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
27.01.2005 р. (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволений, податкове
повідомлення-рішення від 25.11.2004 р. N 000692305/0 визнане
недійсним.
Судове рішення мотивоване тим, що податковий кредит
сформований на підставі податкових накладних, які відповідають
вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а такі обмеження як не
підтвердження сум податкового кредиту при дослідженні сплати по
ланцюгу постачальників законодавчо не встановлені.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
м. Полтаві судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і
постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 16.03.2005 р. (судді: Шевченко В.Ю. - головуючий,
Самусенко С.С., Лобань О.І.) - залишене без змін з тих же підстав.
У поданій до Вищого господарського суду України касаційній
скарзі Державна податкова інспекція у м. Полтаві просить скасувати
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 16.03.2005 р. та рішення господарського суду Полтавської
області від 27.01.2005 р., як такі, що винесені з порушенням норм
матеріального права та відмовити у задоволені позову.
Скаржник посилається на те, що судом не враховані вимоги
наказу ДПА України від 01.08.1998 р. N 376 "Про затвердження
Методичних вказівок по організації порядку адміністрування
відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України
від 24.04.2003 р. N 196-ДСК ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Щодо здійснення
ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум
податку на додану вартість юридичним особам", якими передбачено
обов'язкове проведення документальної перевірки сум податку на
додану вартість, які заявлені до відшкодування на рахунок платника
або в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які
зараховуються до Державного бюджету України. Крім того, на думку
скаржника судом не враховано, що вищевказаними наказами
передбачено обов'язкове забезпечення в ході документальних
перевірок з питань правомірності заявленого до відшкодування ПДВ
проведення зустрічних перевірок основних постачальників.
Також зауважує на тому, що при винесенні постанови не
враховані п. 1.3, п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та той факт, що податковими і
зустрічними перевірками сплата ПДВ до бюджету по ланцюгу
постачальників товару не відбувалась.
У відзиві на касаційну скаргу товариство просить залишити
постанову апеляційної інстанції без змін з тих же мотивів, якими
вона обґрунтована. Підприємство вважає, що з моменту отримання ним
податкових накладних виникає право на податковий кредит у
відповідності з п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, цей Закон не зобов'язує
суб'єктів підприємницької діяльності здійснювати контроль за
дійсністю розрахунків контрагентів з бюджетом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача,
обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про
наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке:
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті
перевірки товариства інспекцією при дослідженні податкового
кредиту по ланцюгу постачальників за вересень 2004 р. виявлено не
підтвердження суми податкового кредиту у розмірі 791 248,00 грн.,
у зв'язку з чим спірним податковим повідомленням-рішенням
товариству зменшено бюджетне відшкодування на зазначену суму.
Приймаючи рішення про задоволення позову щодо визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення господарський суд
дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про
безпідставність здійсненого інспекцією зменшення суми бюджетного
відшкодування з огляду на правомірність формування податкового
кредиту на підставі податкових накладних, які оформлені згідно з
вимогами п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій колегія
суддів Вищого господарського суду України погодитися не може,
виходячи із того, що судами неповно з'ясовані обставини справи, з
якими Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
пов'язує виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, та
не надано належної оцінки доводам відповідача, чим порушені
приписи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. При цьому суди не з'ясували чи відбулась фактична
сплата податку на додану вартість в ціні товару (в матеріалах
справи відсутні докази здійснених платником податку розрахунків зі
своїми контрагентами).
За змістом Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, право на відшкодування виникає лише при надмірній
сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання у сплаті
ПДВ в ціні товару. Суди обох інстанцій помилково не врахували, що
відповідно до приписів п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Цей довід
скаржник висував упродовж всього розгляду спору. При цьому судами
також не враховано і приписи п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного
Закону, відповідно до якої суми податку на додану вартість
зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми
використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування
податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто,
законодавцем передбачено, що однією з обов'язкових підстав
включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість
є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те,
що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до
бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної
функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19
ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 9
Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, а також з поняття платника
податку як особи, зобов'язаної здійснювати утримання та внесення
до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону
України "Про податок на додану вартість").
Таким чином, для правильного вирішення даного господарського
спору, судам необхідно встановити наявність або відсутність
надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період та
звернути увагу на те, що згідно розрахунку експортного
відшкодування за вересень 2004 р. сума 678689,00 грн. складає
експортне відшкодування. Особливості оподаткування операцій з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України врегульовані ст. 8 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З урахуванням викладеного, ухвалені по справі судові акти не
можна вважати законними і обґрунтованими, а отже останні
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи господарському суду Полтавської
області слід врахувати викладене, повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини, об'єктивно оцінити докази, що мають значення
для вирішення спору по суті та прийняти обґрунтоване, законне
рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Полтавської області від
27.01.2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16.03.2005 р. зі справи N 3/277 -
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Полтаві - задовольнити частково.