ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2005 Справа N 23/359
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
на постанову від 01.04.2005 року Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі N 23/359 господарського суду Запорізької області
за позовом Підприємства "Запекс", заснованого на власності
виробничо-комерційної ЛТД Компанії ФАФ метал
до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Запорізької області [...] від
28.10.2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду [...] від 01.04.2005 року, по
справі N 23/359 позов задоволено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
N 0000542601/0/22387 від 22.07.2004 року; стягнуто з відповідача
на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі
м. Запоріжжя просить скасувати ухвалені по справі судові акти
повністю і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та
процесуального права, а саме: п. 1.3, п. 1.8 ст. 1 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.ст. 4-2, 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна їрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
21 липня 2004 року Державною податковою інспекцією у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було проведено
документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності
внесення до бюджету сум ПДВ підприємством позивача за період
травень-грудень 2003 року, за результатами якої складено акт
N 41/26-02/23880446.
В зазначеному акті встановлено порушення вимог пп. 7.4.1
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Цією перевіркою було встановлено, що в ході проведення
зустрічних перевірок по ланцюгу придбання до виробника по основним
постачальникам з'ясовано, що по ланцюгу придбання встановлені
фірми з ознакою фіктивності.
З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит в сумі
961 049,00 грн. підприємством "Запекс" сформовано по
взаємовідносинах з ТОВ "Миколаїв Метал Комплект" ПДВ в сумі
229 404,00 грн., ТОВ "Агро-Інгресс" ПДВ в сумі 43 456,00 грн.,
Фірмою "Альфа плюс" ПДВ в сумі 19 606,67 грн., ТОВ "Стіль" ПДВ в
сумі 311 970,00 грн., ТОВ "Ніколя" ПДВ в сумі 404 288,00 грн.
При вирішенні спору судами не взято до уваги те, що
відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - це сума, що
підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою
податку з бюджету у випадках, визначених цим Законом.
Задовольняючи позов суди виходили із того, що позивачем
дотримано вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки податковий
кредит сформовано на підставі податкових накладних по здійснених
господарських операціях з контрагентами, які є платниками податку
на додану вартість, на підставі виданих ними податкових накладних.
В той же час, наведена вище норма пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
крім
визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника права
на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає
обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником
податку у звітному періоді відповідних сум податку.
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану
вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані
суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування
податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з
обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з
податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету
України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які
були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку,
його основної функції - формування доходів Державного бюджету
України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
, а також з поняття платника податку, як особи, яка
згідно Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зобов'язана здійснювати утримання та внесення до
бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 цього
Закону).
Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм,
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до
бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого
податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою:
сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового
кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на
додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді
податку.
В акті перевірки, в запереченнях на позов, апеляційній скарзі
відповідачем зазначалось про неможливість перевірити надходження
податку на додану вартість до бюджету, оскільки постачальники
продавців мають ознаки фіктивності.
Суд не перевірив чи дійсно мали місця зазначені відповідачем
обставини, не встановив чи сплачено до бюджету по ланцюгу до
виробника суму податку на додану вартість сплачену позивачем в
ціні придбання товару, тобто чи має позивач право зменшити свої
податкові зобов'язання на суму податкового кредиту по здійснених
господарських операціях.
Колегія суддів також звертає увагу судів на те, що відповідно
до ч. 1 ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо подані сторонами
докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати
від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом
норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи
суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі
м. Запоріжжя від 28.04.2005 року N 14450/10-014 на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 01.04.2005 року
у справі N 23/359 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від
28.10.2004 року та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 01.04.2005 року у справі N 23/359 -
скасувати.
Справу N 23/359 направити до Господарського суду Запорізької
області на новий розгляд.