ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2005 Справа N 15/1263
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції
у справі N 15/1263
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
від 23.11.2004 року
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Промінь"
до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
За правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
16 червня 2005 року в судовому засіданні
оголошувалась перерва до 30 червня 2005 року.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю
"Промінь" звернулося до господарського суду Черкаської області з
позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової
інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
N 0000242301/0 та N 0000242303/0 від 20.10.2003 р.
В ході судового розгляду справи СТОВ "Промінь" збільшено
позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 0000222301/0 від 20.10.2003 року та
зменшено вимоги щодо донарахування інспекцією суми податкового
зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2000 грн.
згідно податкового повідомлення-рішення N 0000242301/0 від
20.10.2003 року.
Рішенням господарського суду Черкаської області від
12.07.2004 року позов задоволено частково - визнані недійсними
повністю податкові повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної
державної податкової інспекції від 20.10.2003 року N 0000242303/0
та N 0000222301/0; податкове повідомлення-рішення N 0000242301/0
від 20.10.2003 року визнане недійсним в частині визначення
податкового зобов'язання з основного платежу в сумі 44319,01 грн.
та штрафних санкцій в сумі 8403,80 грн. В частині визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000242301/0 від
20.10.2003 року в сумі визначення податкового зобов'язання в
розмірі 383,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі
191,70 грн. провадження у справі припинено у зв'язку із
скасуванням рішенням Державної податкової адміністрації в
Черкаській області від 20.10.2003 року зазначеного податкового
повідомлення рішення в цій частині. Задовольняючи часткового позов
суд, посилаючись на приписи підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
мотивував своє рішення тим, що:
операція з передачі позивачем основних фондів (автомобілів,
ксероксу, каменю - негабариту), як внеску до статутного фонду
юридичної особи в обмін на корпоративні права, не є об'єктом
оподаткування податком на додану вартість, оскільки не є операцією
з продажу товарів, яка звільнена від оподаткування, перелік яких
міститься у статтях 3, 5 цього Закону, а має іншу правову природу,
тому позивач мав право віднести суми податку на додану вартість,
сплачених у зв'язку з придбанням цих основних фондів, до складу
податкового кредиту; у інспекції відсутні підстави вважати кошти з
податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів
(робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію,
виготовлену на давальницьких умовах з власної
сільськогосподарської сировини, такими, що використані не за
цільовим призначенням, оскільки ці кошти не були включені до
декларації з податку на додану вартість; штраф застосований до
позивача за порушення вимог Положення про ведення касових операцій
у національній валюті в Україні, затвердженого постановою
Національного банку України від 19.02.2001 року N 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
не є податковим зобов'язанням в розумінні змісту Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, тому
прийняття інспекцією податкового - повідомлення рішення в даному
випадку є безпідставним.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 23.11.2004 р. рішення господарського суду
Черкаської області від 12.07.2004 було частково скасовано.
Постанова мотивована тим, що камінь - негабарит не був компонентом
споруди і лише при введені в експлуатацію міг бути віднесений до
основних фондів в розумінні змісту підпункту 8.2.1 пункту 8.2
статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а відтак, на операцію з його передачі як внеску до
статутного фонду в обмін на корпоративні права не поширюються
правила підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 цього Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В касаційній скарзі Звенигородська об'єднана державна
податкова інспекція Черкаської області просить скасувати постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
23.11.2004 року в частині визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень та прийняти нове рішення. Скаржник посилається
на порушення апеляційним господарським судом норм підпункту 3.2.8
пункту 3.2 статті 3 та підпункту 7.4.2 статті 7, пункту 11.29
статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, вважаючи при цьому, що позивач не мав права
включати суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні
основних фондів, які були передані як внесок до статутного фонду
юридичної особи в обмін на корпоративні права; не перераховані на
спеціальний рахунок кошти з податку на додану вартість з
реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного
виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких
умовах з власної сільськогосподарської сировини, рахуються такими,
що використані за нецільовим призначенням. Звертає увагу суду на
те, що в акті перевірки інспекції зафіксоване перевищення
позивачем встановленого ліміту готівки в касі.
Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на
касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду
Черкаської області та постанові Київського міжобласного
апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
При розгляді справи апеляційним та господарським судами
встановлено наступне.
Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією
проведена комплексна документальна перевірка
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"Промінь" з питань правильності дотримання вимог податкового та
валютного законодавства за період з 01.09.2001 року по
01.08.2003 року, за результатами якої складений акт від
20.10.2004 року N 229/23-1/03792160. Перевіркою виявлено порушення
товариством:
- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.2
пункту 7.4, 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у вигляді віднесення сум податку
на додану вартість до податкового кредиту сплачених у складі
вартості придбаних основних фондів (автомобілів "ГАЗель" та "Шкода
Октавія", копіювального апарату Canon FC-204), які потім були
передані як внесок до статутного фонду СТОВ "Вербівське" в обмін
на корпоративні права, що призвело до заниження податкового
зобов'язання з цього податку у розмірі 17 191 грн.; не включення
до податкових зобов'язань податку на додану вартість у сумі
16 200 грн. з операції безоплатної передачі товару - каменю -
негабариту як внеску до статутного фонду ТОВ "Вербівське",
оскільки цей камінь не можна віднести до категорії "основні фонди"
і така операція підлягає оподаткуванню;
- пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які
нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -
платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію
(крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із
власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року N 271 ( 271-99-п ) (271-99-п)
у вигляді неперерахування на спеціальний рахунок сум податку на
додану вартість, в результаті чого використані не за цільовим
призначенням кошти в розмірі 29511,34 грн.;
- пунктів 2.8, 2.9 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні, затвердженого постановою
Національного банку України від 19.02.2001 року N 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
у вигляді перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі
підприємства на суму 8 825,40 грн.
На підставі акта перевірки Звенигородською об'єднаною
державною податковою інспекцією прийняті податкові
повідомлення-рішення від 20.10.2003 року:
- N 0000242303/0, яким позивачеві визначено зобов'язання -
штраф в розмірі 17650,80 грн. за порушення вимог Положення про
ведення касових операцій у національній валюті в Україні
( z0237-01 ) (z0237-01)
;
- N 0000242301/0, яким позивачеві визначено суму податкового
зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 55297,84 грн.,
серед яких 46702,34 грн. - основний платіж, 8595,50 грн. - штрафна
(фінансова) санкція;
- N 0000222301/0, яким позивачеві зменшена сума бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 16100 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені товариством
в адміністративному порядку і рішенням Державної податкової
адміністрації в Черкаській області від 20.10.2003 року
N 10929/25-010 про результати розгляду скарги скасоване податкове
повідомлення-рішення від 20.10.2003 року N 0000242301/0 в частині
визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в
сумі 383,33 грн. та штрафної (фінансової санкції в розмірі
191,70 грн. Нарахування податкового зобов'язання з податку на
додану вартість у розмірі 2000 грн. визнано товариством
правомірним.
Господарськими судами також встановлено, що штрафна фінансова
санкція у розмірі 17650,80 грн. згідно з податковим
повідомленням-рішенням N 0000242303/0 від 20.10.2003 року
застосована до товариства за порушення вимог Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого
постановою Національного банку України від 19.02.2001 року N 72
( z0237-01 ) (z0237-01)
відповідно до пункту 1 статті 1 Указу Президента
України від 12.06.1995 року N 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
"Про застосування
штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу
готівки". Відповідно до прибуткового касового ордеру N 10 від
14.01.2002 року від приватного підприємця К.В.А. надійшли в кінці
робочого дня грошові кошти в сумі 12 309,50 грн., наступного дня
частина цих коштів у сумі 9 222 грн. відповідно до видаткового
касового ордеру N 15 від 15.01.2002 року та відомості на виплату
заробітної плати була використана на виплату заробітної плати за
грудень 2001 року. Терміни виплати заробітної плати - з 25 по
31 число поточного місяця та з 10 по 15 число наступного місяця
встановлені рішенням зборів засновників Сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь".
Відповідно до абзаца 2 пункту 2.14 Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого
постановою Національного банку України від 19.02.2001 року N 72
( z0237-01 ) (z0237-01)
підприємство має право зберігати в касі готівку для
виплат, пов'язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок
виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих
днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в
переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.
Пунктом 2.9 цього Положення встановлено, що готівкові кошти не
вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони
надійшли до кас підприємств сфери торгівлі, громадського
харчування та послуг (тих, що не мають домовленості з установою
банку на інкасацію чи здавання готівкової виручки до вечірньої
каси банку) при проведенні розрахунків із застосуванням
реєстраторів розрахункових операцій (із зафіксованим РРО часом
надходження коштів) наприкінці робочого дня та були здані (у сумі,
що перевищує встановлений ліміт каси) до обслуговуючих установ
банків не пізніше наступного робочого дня банку (протягом
операційного часу його роботи) та підприємства або були
використані підприємством (без попереднього здавання їх до банку і
одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби)
наступного дня на необхідні господарські потреби.
Виходячи з викладеного та з урахуванням встановлених
попередніми судовими інстанціями обставин справи щодо використання
коштів на виплату заробітної плати у строки визначені для
здійснення такої виплати, суди обґрунтовано дійшли висновку про
неправомірність застосування інспекцією штрафних (фінансових)
санкцій до Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Промінь" за порушення вимог названого Положення
( z0237-01 ) (z0237-01)
.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 20.10.2003 року
N 0000242301/0 судова колегія Вищого господарського суду України
відзначає наступне. Як встановлено господарськими судами,
товариством протягом 2002 року придбані наступні основні фонди: у
червні - автомобіль "ГАЗель" вартістю 36500 грн., у тому
числі ПДВ - 6083,33 грн.; у вересні - копіювальний апарат
Canon FC-204 вартістю 1245 грн.; у тому числі ПДВ - 207,17 грн.; у
жовтні - автомобіль "Шкода Октавія" вартістю 64800 грн., у тому
числі ПДВ - 10800 грн. Вказане придбання відображено товариством
за бухгалтерським обліком на рахунку 10 "Основні засоби" і
включено до податкового кредиту у відповідні періоди на підставі
податкових накладних.
Відповідно до акта приймання-передачі від 26.11.2002 року
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю
"Промінь", як засновник СТОВ "Вербівське", передав до статутного
фонду останнього перераховані основні засоби в обмін на
корпоративні права, які були проведені останнім по бухгалтерському
обліку на рахунку 10 "Основні засоби". Відповідні зміни були
внесені в статут підприємства.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, чинній на
момент проведення спірної операції), зокрема, встановлено, що
об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі
операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу)
та операції з передачі права власності на об'єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської
заборгованості заставодавця. За приписами підпункту 7.4.2
пункту 7.4 статті 7 цього Закону (в редакції чинній на момент
проведення спірної операції) у разі коли платник податку здійснює
операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від
оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3
та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і
нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться
відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на
збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до
податкового кредиту не включаються. За приписами пункту 1.4 ст. 1
цього Закону продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються
згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її
надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Продаж
послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з
надання послуг (результатів робіт), надання права на користування
або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами,
а також надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за
компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг
(робіт).
Відповідно до пунктів 1.6, 1.8 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
товари -
матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та
деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім
операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Пунктом 1.8 статті 1
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено
поняття корпоративних прав як права власності на статутний фонд
(капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права
на управління, отримання відповідної частки прибутку такої
юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно
до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така
юридична особа у формі господарського товариства, підприємства,
заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або
в інших організаційно-правових формах.
Таким чином поняття "товари" та "корпоративні права"
законодавчо визначені як окремі поняття і свідчать про те, що
господарські операції платника податку з корпоративними правами в
розумінні Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є операціями з продажу товарів.
Вказані операції не підпадають під визначення продажу послуг
(робіт), оскільки за змістом абзацу третього пункту 1.4 статті 1
зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продаж послуг хоча і може бути
пов'язаний з наданням товарів чи інших, ніж товари, об'єктів
власності за компенсацію чи без останньої, таке надання не
супроводжується передачею права власності на товари чи відмінні
від них об'єкти власності. Згідно частини 1 ст. 1 Закону України
"Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
інвестиціями є всі види
майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти
підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої
створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст. 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування податком
на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску
до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного
майнового комплексу та продажу за компенсацію сукупних валових
активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому
платнику податку. Під продажем сукупних валових активів слід
розуміти продаж підприємства як окремого об'єкта підприємництва
або включення валових активів підприємства чи його частини до
складу іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець
набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що
продає такі активи.
А відтак, операцію з передачі позивачем основних фондів, а
саме - автомобілів та копіювального апарату, до статутного фонду
ТОВ "Вербівське" в обмін на корпоративні права слід визнати прямою
інвестицією, тому до цієї операції не застосовуються приписи
підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 цього Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З огляду на викладене господарські суди дійшли правильного
висновку в цій частині щодо правомірності включення позивачем до
складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з
вартості придбаних основних фондів та вірно визнане недійсним
податкове повідомлення-рішення N 0000222301/0 від 20.10.2003 року
в цій частині.
Судами також встановлено, що згідно акта приймання-передачі
від 01.01.2003 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою
відповідальністю "Промінь" переданий в якості внеску до статутного
фонду СТОВ "Вербівське" камінь - негабарит вартістю 81 0000 грн.,
отримані матеріали відображені останнім на рахунку бухгалтерського
обліку 20 "Виробничі запаси". Враховуючи наведені приписи
податкового законодавства та виходячи із змісту підпункту 8.2.1
пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, суд апеляційної інстанції правильно
визнав, що вказана операція є об'єктом оподаткування податком на
додану вартість та обгрунтовано скасував в цій частині рішення
місцевого господарського суду, відмовивши в позові.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що актом
перевірки зафіксовано порушення вимог податкового законодавства
щодо перерахування на спеціальний рахунок податку на додану
вартість при передачі до статутного фонду СТОВ "Вербівське"
продукту незавершеного сільськогосподарського виробництва -
посівів озимої пшениці вартістю 14784,12 грн., у тому числі ПДВ -
25,131 грн. та насіння пшениці на суму 10781 грн., насіння люцерни
на суму 1120 грн. Суми податку на додану вартість з цих операцій
не були включені до спеціальної податкової декларації за
відповідний період. Інспекція вважає, що ці суми ПДВ підлягають
стягненню до бюджету як кошти, що використані за нецільовим
призначенням. Визнавши зазначене порушення, позивач, на підставі
податкового повідомлення-рішення від 20.10.2003 року
N 0000242301/0, у строки встановлені абзацом третім
підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платіжним дорученням
N 121 від 28.10.2003 року перерахував на спеціальний рахунок
25131,34 грн., те саме стосується і донарахування 2 380 грн.
Виходячи з цих обставин, суди дійшли висновку, що вказані
суми ПДВ не були включені до спеціальної податкової декларації,
тому у інспекції відсутні підстави вважати ці кошти такими, що
використані не за цільовим призначенням, крім того, визначення
зазначених сум податку на додану вартість як сум податкового
зобов'язання і встановлення строків їх сплати є невірним, оскільки
Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються
сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на
додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини ( 271-99-п ) (271-99-п)
передбачено їх
стягнення у безспірному порядку.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що
ґрунтуються в повній мірі на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з
огляду на наступне.
Пунктом 11.29. статті 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до 1 січня 2004 року зупинено дію
пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в
частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій
з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи
продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких
умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком
операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою
вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками
незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в
яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції
власного виробництва та продуктів її переробки за попередній
звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків
загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти
залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників
і використовуються ними на придбання матеріально-технічних
ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання
акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України
в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання
зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України. На
виконання наведеної норми Закону Постановою Кабінету Міністрів
України від 26 лютого 1999 р. N 271 ( 271-99-п ) (271-99-п)
затверджений
Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються
сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на
додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини. Пунктом 4. Порядку передбачено, що
на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку
сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку
на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт,
послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім
підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із
власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу
переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни,
передбачені законодавством для звітності, подають її до органів
державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на
додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські
товаровиробники подають до органу державної податкової служби за
місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на
додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої
визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із
Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань
відповідно до декларації з податку на додану вартість з
реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного
виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів),
виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на
додану вартість, одержаною сільськогосподарськими
товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану
вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується
сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на
окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми
податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий
рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не
за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного
бюджету у безспірному порядку. Підпунктом 2.1.4 пункту 2.1
статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що податкові органи є
контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових
платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових
фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту.
Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4 статті 4 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі
якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника
податків свідчать про заниження або завищення суми податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. За приписами
підпункту 1.9 статті 1 Закону податкове повідомлення-рішення це
письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника
податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену
контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Судами попередніх інстанцій не було досліджено, чи дотримався
позивач вимог Порядку ( 271-99-п ) (271-99-п)
при перерахуванні коштів з
поточного рахунку на окремий рахунок та не враховано того, що
безспірний порядок списання коштів з рахунку платника податків
через банківську установу суперечить приписам статті 41
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Закону України "Про платіжні
системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 р. N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним і
обґрунтованим, тоді коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив
справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають
застосуванню до цих правовідносин.
За таких обставин та враховуючи передбачені процесуальним
законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають
їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають
частковому скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до
господарського суду Черкаської області.
При новому розгляді суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до приписів чинного законодавства, що регулює спірні
правовідносини.
Керуючись статтями 43, 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 23.11.2004 року та рішення господарського суду Черкаської
області від 12.07.2004 року у справі N 15/1263 скасувати в частині
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000242301/0
від 20.10.2003 року у сумі 28119 грн. податку на додану вартість
та фінансових санкцій - 8 403,80 грн. Решту рішення та постанови
залишити без змін. В скасованій частині справу скерувати на новий
розгляд до господарського суду Черкаської області. Касаційну
скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції
задовольнити частково.