ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2005 Справа N 2/273
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів за
участю представників сторін позивача, відповідача, розглянув у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської ОДПІ у
справі N 2/273 на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 25.01.2005 р. ( v_273805-05 ) (v_273805-05)
за позовом
ТОВ до Рівненської ОДПІ про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
ТОВ звернулося до господарського суду Рівненської області з
позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Рівненської ОДПІ від 16.03.2004 р., яким позивачу донараховано
податок на прибуток у сумі 6600 грн. та застосовано штрафні
санкції у сумі 690 грн.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
24.09.2004 р. позов задоволено та визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі. Вказане рішення
вмотивоване тим, що на підставі пп. 7.3.2 ст. 7 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі -
Закон про прибуток) позивач визначив балансову вартість іноземної
валюти, витраченої на придбання імпортного товару, а не балансову
вартість заборгованості в іноземній валюті.
За апеляційною скаргою Рівненської ОДПІ Львівський
апеляційний господарський суд постановою від 25.01.2005 р.
( v_273805-05 ) (v_273805-05)
рішення господарського суду Рівненської області
від 24.09.2004 р. залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну
скаргу без задоволення.
Рівненська ОДПІ звернулася з касаційною скаргою до ВГСУ, в
якій просить постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 25.01.2005 р. ( v_273805-05 ) (v_273805-05)
скасувати та прийняти нове
рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме
пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток. Скаржник посилається на те,
що попередніми судовими інстанціями не були застосовані приписи
ст. 42 ГКУ ( 436-15 ) (436-15)
, пп. 7.3.1, 7.3.2, 7.3.4, 7.3.6 ст. 7,
п. 20.1 ст. 20 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. У касаційній
скарзі скаржник зазначив, що єдиною датою збільшення валових
витрат є дата оприбуткування товарів, а в разі купівлі іноземної
валюти за гривні ні валові доходи, ні валові витрати такого
платника податку не змінюються.
Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на
касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх установлення в
рішенні господарського суду Рівненської області та постанові
Львівського апеляційного господарського суду у даній справі, ВГСУ
вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з
наступного.
ДПІ у Рівненському районі Рівненської області було проведено
позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового
та валютного законодавства ТОВ за період з 01.11.2002 р. по
31.12.2003 р. За результатами перевірки складено акт від
26.02.2004 р., в якому за результатами здійснення перевірки
правомірності віднесення до валових доходів та валових витрат
курсових різниць зроблено висновок про порушення ТОВ ст. 7 Закону
про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. В акті зафіксовано завищення валового
доходу за III квартал 2003 р. на 3731 грн. у результаті віднесення
до доходу платника податку операцій за курсовими різницями та
завищення валових витрат на суму 25,6 тис. грн., оскільки
платником податку віднесено до їх складу витрати, різниця між
вартістю імпортованих товарів за даними ВМД та перерахованою
валютою за офіційним курсом на день придбання валюти. На підставі
акта перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від
16.03.2004 р., яким позивачу донараховано податок на прибуток у
сумі 6600 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 690 грн.
У ході розгляду справи господарськими судами попередніх
інстанцій було встановлено, що у 2003 р. нерезидент поставив ТОВ
ТМЦ на суму 331198,08 грн., або 5265,63 євро, на 30719,39 грн.,
або 4872,48 євро, згідно з ВМД. У жовтні 2003 р. позивачем
перераховано на рахунок нерезидента 10138,11 євро (60186,15 грн.
за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату придбання валюти) за
поставлений товар згідно з ВМД від 02.06.2003 р. N 202396 і
N 202397 в рахунок погашення його кредиторської заборгованості,
яка станом на 01.09.2003 р. становила 10138,11 євро
(63917,47 грн.). Дохід від зазначеної операції підприємство
включило до складу валового доходу звітного періоду.
Позивачем отримано ТМЦ на суму 98168,35 грн., або
16944,21 євро, від другого нерезидента згідно із ВМД від
28.01.2003 р. N 200393, від 27.02.2003 р. N 200890, від
14.03.2003 р. N 201170 та від 23.04.2003 р. N 201802. У вересні
2003 р. ТОВ перерахувало на рахунок другого нерезидента
16944,21 євро (102950,56 грн. згідно із офіційним курсом НБУ, що
діяв на дату придбання валюти). У жовтні 2003 р. перераховано на
рахунок другого нерезидента 36258,67 євро (226306,39 грн. згідно
із офіційним курсом НБУ, що діяв на дату придбання валюти) у
рахунок погашення кредиторської заборгованості за раніше отримані
товари згідно з ВМД від 20.01.2003 р. N 200254, від 29.01.2003 р.
N 200420, від 06.03.2003 р. N 201004, від 04.04.2003 р. N 201506,
від 10.04.2003 р. N 201614, від 30.04.2003 р. N 201876 та від
05.05.2003 р. на загальну суму 36258,67 євро.
У жовтні 2003 р. позивач перерахував на рахунок першого
нерезидента 27404,06 євро (170439,36 грн. за офіційним курсом НБУ,
що діяв на дату придбання валюти) за поставлені раніше ТМЦ згідно
з ВМД від 08.07.2003 р. N 202892, від 16.07.2003 р. N 203006, від
23.07.2003 р. N 203107, від 23.07.2003 р. N 203108 та від
25.07.2003 р. N 203148 на загальну суму 27404,06 євро.
Згідно з пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні
ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником
податку товарів. Сума валових витрат за імпортними операціями
визначається відповідно до вимог пп. 7.3.2 ст. 7 цього Закону,
яким установлено, що витрати, понесені (нараховані) платником
податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що
має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти,
визначеної згідно із положеннями пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї
статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною
обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду, тобто ця
норма є бланкетною. Порядок визначення балансової вартості
іноземної валюти при її купівлі врегульований приписами пп. 7.3.4
названої статті, згідно з якими балансовою вартістю іноземної
валюти вважається сума гривень, сплачена платником податку при
придбанні валюти без урахування суми комісійних або вартості інших
послуг, що надаються платнику податку при придбанні валюти. Отже,
вимоги зазначеної норми зобов'язують підприємства відображати
витрати, понесені (нараховані) в іноземній валюті протягом
звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до валових витрат, у сумі, що дорівнює
балансовій вартості придбаної іноземної валюти.
Згідно з пп. 7.3.3 ст. 7 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без
процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті,
відображається у податковому обліку платника податку шляхом
перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом НБУ,
що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу
(погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній
валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість
визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її
частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що
діяв на дату такого продажу (погашення).
Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій з
урахуванням установлених обставин дійшли правильного висновку про
правомірність формування позивачем валових витрат при імпортних
операціях, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, а
відтак прийняті у справі судові акти відповідають приписам чинного
законодавства, що регулюють спірні правовідносини, тому підстав
для їх скасування не вбачається.
З огляду на зазначене, керуючись ст. 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВГСУ П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Рівненської області від
24.09.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 25.01.2005 р. у справі N 2/273 ( v_273805-05 ) (v_273805-05)
залишити
без змін, а касаційну скаргу Рівненської ОДПІ - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич