ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2005 Справа N 9/228-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів: Грейц К.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової
судовому засіданні
касаційну скаргу інспекції у м. Вінниці
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 11.01.2005 р.
у справі № 9/228-04
господарського суду Вінницької області
за позовом Спільного підприємства “Вінницька
обласна торгівельна база
“Облкоопгоспторг”
до Державної податкової
інспекції у м. Вінниці,
Акціонерного комерційного
агропромислового банку “Україна” в
особі ліквідатора –регіонального
уповноваженого у Вінницькій області
Про проведення суми 8 844,61 грн. по особовому рахунку платника
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: —не з'явились;
відповідача 1: Мазур Р.М., дов. № 2998/10/10 від
відповідача 2: 02.03.2005 р.;
—не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У травні 2004 р. Спільне підприємство “Вінницька обласна
торгівельна база “Облкоопгоспторг” (далі –Підприємство)
звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом
до Державної податкової інспекції у м. Вінниця (далі –
Інспекція) та Акціонерного комерційного агропромислового банку
“Україна” (далі –Банк) в особі ліквідатора –регіонального
уповноваженого у Вінницькій області про зобов'язання Інспекції
провести по особовому рахунку платника податку (Підприємства)
суму у розмірі 8 844,61 грн.
Заявою № 249 від 15.07.2004 р. Підприємство уточнило
обґрунтування позовних вимог.
Позовні вимоги (з урахуванням заяви № 249 від 15.07.2004 р.)
Підприємство обґрунтовувало тим, що воно у 2001 р. через
Вінницьку дирекцію Банку платіжними дорученнями перерахувало до
Державного бюджету України та місцевого бюджету суму податків у
загальному розмірі 8 844,61 грн., яка була списана з його
поточного рахунку. У зв'язку з банкрутством Банку вказані кошти
до відповідних бюджетів не надійшли, і Інспекція, незважаючи на
його неодноразові звернення, дій щодо зарахування цих коштів в
рахунок погашення поточної заборгованості по особовому рахунку
не вчиняла, та, крім того, нарахувала та стягнула пеню і штрафні
санкції, що суперечить законодавству України.
Рішенням господарського суду Вінницької області від
20.07.2004 р. (суддя Балтак О.О.) позовні вимоги Підприємства
задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
11.01.2005 р. (колегія суддів: Майор Г.І., Голубєва Г.К.,
Горшкова Н.Ф.) рішення господарського суду Вінницької області
від 20.07.2004 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що відповідно до
законодавства України у випадку прийняття установою банку
платіжних доручень платника податку до виконання, за умови
наявності відповідної суми коштів на його рахунку, обов'язок
такого платника по сплаті податків вважається виконаним, в а
подальшому за порушення строку зарахування платежів на рахунки
одержувачів відповідальність несе установа банку.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 11.01.2005 р., в якій просить зазначену
постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити
Підприємству у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга
мотивована тим, що апеляційний господарський суди, вирішуючи
спір, не застосував п. 3 частини першої ст. 9 Закону України
“Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
та безпідставно
застосував пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не надіслало,
що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного
господарського суду, що оскаржується.
У зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В.. за розпорядженням
в. о. голови судової палати Вищого господарського суду України
від 29.06.2005 р. справа розглядається Вищим господарським судом
України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого,
Грейц К.В. та Мачульського Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та
доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, перевіривши
правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини
справи, застосування господарськими судами апеляційної та першої
інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Інспекції не підлягає
задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої ст. 12 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
фінансові установи виконують
доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на
перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до
бюджетів у встановлений законом термін.
З частини першої ст. 1 Закону України “Про Національний банк
України” ( 679-14 ) (679-14)
вбачається, що банки є фінансовими
установами.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що банки, будучи фінансовими
установами, повинні виконувати доручення платників податків і
зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і
зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів у встановлений
законом термін.
Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та
переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
(назва Закону наведена у
редакції, яка була чинною на момент прийняття Вінницькою
дирекцією Банку платіжних доручень Підприємства про
перерахування відповідних сум податків) банк зобов'язаний
виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому
документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в
день його надходження. А згідно частини четвертої п. 32.2 ст. 32
вказаного Закону ( 2346-14 ) (2346-14)
отримувач має право на
відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної
йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа
на переказ. Крім того, у п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону
( 2346-14 ) (2346-14)
зазначено, що при використанні розрахункового
документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту
прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
З прийняттям банком, обслуговуючим платника податків, платіжного
документа на сплату суми податкового боргу пп. 8.7.1 п. 8.7 ст.
8 та пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
пов'язують,
відповідно, звільнення активів платника податків з податкової
застави та закінчення строку нарахування пені.
Відповідно до пп. пп. 16.5.1 та 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 вказаного
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
(у редакції, яка була чинною на момент
прийняття Вінницькою дирекцією Банку платіжних доручень
Підприємства про перерахування відповідних сум податків) за
порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів або державних цільових фондів,
встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує
пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у
розмірах, встановлених для відповідного податку, збору
(обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність,
встановлену цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, за порушення порядку
своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового
платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому
платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється
від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування
таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів,
включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Днем подання до
установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових
платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Проаналізувавши сукупний зміст наведених вище норм законодавства
України, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що у разі прийняття установою банку
платіжних доручень платника податку до виконання, за умови
наявності відповідної суми коштів на його рахунку, обов'язок
такого платника по сплаті податків вважається виконаним, в а
подальшому за порушення строку зарахування платежів на рахунки
одержувачів відповідальність несе установа банку.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Житомирського апеляційного господарського
суду від 11.01.2005 р. ґрунтується на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення
для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з
чим підстав для її скасування не вбачається.
За згодою представника відповідача, відповідно до частини другої
ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
11.01.2005 р. у справі № 9/228-04 господарського суду Вінницької
області залишити без задоволення, а вказану постанову –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя К.В. Грейц
Суддя Г.М. Мачульський