ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2005 Справа N 6/321а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 29.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової
інспекції у м. Чернігові
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.02.2005
у справі господарського суду Чернігівської області
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи [...]
до Державної податкової інспекції у м. Чернігові
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 28.12.2004 господарського суду Чернігівської
області задоволено позовні вимоги щодо визнання частково
недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової
інспекції у м. Чернігові від 23.09.2004 за N 0000202650/0, в
частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з
податку на додану вартість у сумі 86997 грн., в тому числі
57161,00 грн. основного платежу та 29816,00 грн. штрафних санкцій;
від 23.09.2004 за N 000184720/0 в частині визначення податкового
зобов'язання з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами
підприємницької діяльності в сумі 88704,00 грн. основного платежу.
Постановою від 21.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 28.12.2004 господарського суду
Чернігівської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що наявними в матеріалах
справи належними доказами підтверджуються понесені позивачем
валові витрати, на суму яких зменшуються валові доходи та
відповідні податкові зобов'язання зі сплати ПДВ та податку з
доходів фізичних осіб, а визнання недійсними установчих документів
підприємств - контрагентів підприємця, після укладення, виконання
укладених між останнім угод, що не визнані в установленому порядку
недійсними, та сплати відповідних податків не є підставою для
зменшення позивачу відповідних сум витрат.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна податкова
інспекція у м. Чернігові звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України і просить їх скасувати, мотивуючи тим,
що судами невірно застосовані норми матеріального права, зокрема
ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок
з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
; п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9
п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3,
п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення ДПІ у
м. Чернігові N 0000202650/0, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з ПДВ в сумі 92875,00 грн.: 61093,00 грн. - основного
платежу і 31782,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та
0001841720/0 від 23.09.2004, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі
89164,80 грн. основного платежу.
Господарським судом встановлено, що за період з 01.08.2001 по
31.12.2003 позивач придбавав: у ПП "Фаргос-Плюс" (м. Київ)
тканину, - ПП "Раут" (м. Київ) - послуги з перевезення вантажів, -
ПП "Лантек" (м. Київ) - косметичні вироби. Розрахунки з ПП "Раут"
та з ПП "Лантек" позивачем проводились готівкою.
Під час розгляду справи знайшов підтвердження факт визнання
недійсними установчих документів та свідоцтв про реєстрацію
платника податків на додану вартість.
ПП "Фаргос-Плюс", ПП "Раут" та ПП "Лантек", рішеннями
Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2004 у справі
N 2-2529/2007, Подільського районного суду м. Києва від 05.12.2003
у справі N 2-1842-04, рішенням Печерського районного суду м. Києва
від 10.04.2003 у справі N 2-243-1/2003.
Даними рішеннями також визнано фіктивною господарську
діяльність вказаних підприємств, відповідно.
Зазначені обставини свідчать, що у господарській діяльності
від імені вказаних підприємств діяли неуповноважені на те особи.
Тому підприємства не мають правоздатності юридичної особи, а отже
не мають права набувати від свого імені майнових і особистих прав,
нести обов'язки, зокрема: укладати угоди та видавати податкові
накладні.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що
не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат
зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України N 13-92
( 13-92 ) (13-92)
"Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат
підприємця належать витрати, які включаються до складу валових
витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно з п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(зі змінами та доповненнями)
не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не
пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:
фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат,
передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках,
передбачених нормами цього Закону.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку.
Положення ст. 5 наведеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
застосовується в частині підтвердження первинними документами
витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку
ст. 5), за результатами або за участю яких у звітному періоді
безпосередньо отриманий дохід. До декларації про доходи, одержані
за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати, що
відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового
доходу в будь-який формі від визначеного виду діяльності та
підтверджені документально.
Будь-які суми витрат фізичної особи - СПД до моменту
одержання доходу від результату такої діяльності є його власним
ризиком відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
, чинного на той час. Тобто виключно факт одержання
доходу може бути підставою для включення до валових витрат
звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх
частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
Таким чином, господарськими судами неповно з'ясовані
обставини справи, що є підставою для скасування судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно
вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 21.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду та рішення від 28.12.2004 господарського суду
Чернігівської області зі справи N 6/321а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Чернігівської області.